Рішення № 55341371, 25.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-77-56

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р. Справа № 911/5149/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 5 від 09.11.2015 р.);

від відповідача: не зявились;

від третьої особи-1: не зявились;

від третьої особи-2: не зявились;

від прокурора-1: не зявились;

від прокурора-2: ОСОБА_2 (посвідчення № 030760 від 12.12.2014 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства „Укрбудінвест, м. Ірпінь

до Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, смт Чабани, Києво-Святошинський район

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю „Чабаниміськбуд, смт Чабани, Києво-Святошинський район;

2)Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район;

за участю Заступника Прокурора Києво-Святошинського району Київської області, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район

за участю Першого заступника Прокурора Київської області, м. Київ

про визнання права власності на обєкт незавершеного будівництва

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ЗАТ „Укрбудінвест звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на обєкт незавершеного будівництва, а саме секцію № 1а на 68 квартир та секцію № 2 на 27 квартир, що будуються та розташовані за адресою: вул. Юності, 3, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що відповідачем безпідставно та протиправно не визнається право власності позивача на спірні обєкти незавершеного будівництва, що виникло на підставі договору № 8 на будівництво багатоповерхового житлового будинку у смт Чабани від 31.08.2007 р., укладеного між ТОВ „Чабаниміськбуд, ЗАТ „Укрбудінвест та Чабанівською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.01.2015 р. (суддя Карпечкін Т. П.) у справі № 911/5149/14 за позовом ЗАТ „Укрбудінвест до Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю „Чабаниміськбуд про визнання права власності на обєкт незавершеного будівництва позов задоволено повністю та вирішено визнати за ЗАТ „Укрбудінвест право власності на обєкт незавершеного будівництва, а саме: секцію № 1а та секцію № 2, що знаходяться по вул. Юності, 3, у смт. Чабани в Києво-Святошинському районі Київської області.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. рішення господарського суду Київської області від 20.01.2015 р. у справі № 911/5149/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2015 р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. та рішення господарського суду Київської області від 20.01.2015 р. у справі № 911/5149/14, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При цьому, скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 20.01.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. у справі № 911/5149/14, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 15.09.2015 р. зазначив, що до прийняття обєкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей обєкт не виникає. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно права власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва. Таким чином, ст. 331 Цивільного кодексу України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку, у звязку з чим місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, дійшли передчасного висновку про визнання права власності на спірний обєкт незавершеного будівництва. Також з оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій не вбачається в чому полягає оспорювання або невизнання Чабанівською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області права власності позивача на спірний обєкт незавершеного будівництва. Крім цього, судами попередніх інстанцій залишені поза увагою доводи скаржника про відсутність у позивача правовстановлюючих документів на право власності чи користування земельною ділянкою, на якій споруджено обєкт незавершеного будівництва.

У відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу № 911/5149/14 передано для розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.10.2015 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № 911/5149/14 за позовом ЗАТ „Укрбудінвест до Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ТОВ „Чабаниміськбуд, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за участю Заступника Прокурора Києво-Святошинського району Київської області та Першого заступника Прокурора Київської області про визнання права власності на обєкт незавершеного будівництва і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 21.10.2015 р.

21.10.2015 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення № 10/10-8/2110/03 від 21.10.2015 р., що долучені судом до матеріалів справи.

21.10.2015 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 11.11.2015 р.

11.11.2015 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшов лист № 16/УБІ від 11.11.2015 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, та пояснення по справі № 15/УБІ від 11.11.2015 р., що долучені судом до матеріалів справи.

11.11.2015 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від прокурора надійшли заперечення б/н б/д на позовну заяву, у яких він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

11.11.2015 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 25.11.2015 р.

25.11.2015 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 25.11.2015 р., у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

25.11.2015 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Прокурор у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представники інших учасників процесу у судове засідання не зявились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, документи, витребувані судом, надали.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення № 206 (вересень 2004 року), ухваленого Чабанівською селищною радою (відповідачем) на 23 сесії IV скликання, Закритому акціонерному товариству „Укрбудінвест (позивачу) було надано попереднє погодження на відведення земельної ділянки площею 1,5 га в смт Чабани для будівництва багатоповерхових будинків по вул. Юності.

29.09.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3 на будівництво багатоповерхового житлового будинку в смт Чабани по вул. Юності.

Листом № 3/30-2460 від 03.12.2004 р. Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області відповідно до Протоколу № 9/04 від 26.11.2004 р. районної комісії з питань розміщення підприємств позивачу було надано дозвіл на збір технічної документації для будівництва багатоповерхових будинків в смт Чабани, вул. Юності.

Відповідно до рішення № 268 від 09.11.2005 р., ухваленого Чабанівською селищною радою, Товариству з обмеженою відповідальністю „Чабаниміськбуд (третя особа-1) було надано погодження на виготовлення технічної документації на відведення земельної ділянки площею 1,7 га в смт Чабани для будівництва багатоповерхових будинків по вул. Юності.

Відповідно до рішення № 15 від 09.02.2006 р., прийнятого Чабанівською селищною радою, третій особі-1 було надано дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт для будівництва житлових багатоповерхових будинків (8-10 поверхів, 16 секцій) на виготовлення технічної документації на відведення земельної ділянки площею 1,5 га в смт Чабани для будівництва багатоповерхових будинків по вул. Юності.

Відповідно до рішення № 42 від 16.02.2006 р., прийнятого Чабанівською селищною радою, третій особі-1 було надано погодження на виготовлення технічної документації на відведення земельної ділянки площею 1,5 га в смт Чабани для будівництва багатоповерхових будинків по вул. Юності.

31.08.2007 р. між третьою особою-1, позивачем та відповідачем було укладено договір № 8 на будівництво багатоповерхового житлового будинку у смт Чабани (надалі - Обєкт будівництва).

Відповідно до п. 1.1. договору третя особа-1 зобовязувалася надати позивачу будівельний майданчик згідно акту приймання-передачі по вул. Юності, 3 у смт Чабани Києво-Святошинського району Київської області, а позивач зобовязувався своїми силами і засобами на свій ризик за власні кошти збудувати та здати в експлуатацію у встановлений строк відповідно до проектно-кошторисної документації наступні секції житлового будинку: секцію № 1а на 68 квартир та секцію № 2 на 27 квартир.

Згідно з п. 1. 3. договору будівництво Обєкту будівництва позивач здійснює за власні кошти. Всі збудовані позивачем квартири, нежитлові вбудовані-прибудовані приміщення являються власністю позивача.

Актом приймання-передачі будівельного майданчику в смт Чабани по вул. Юності, 3 від 07.09.2007 р. третьою особою-1 було передано позивачу будівельний майданчик площею 0, 45 га в смт Чабани по вул. Юності, 3 під забудову багатоповерхового будинку, а саме: секцію № 1а та секцію № 2.

21.11.2007 р. відповідно до рішення № 368 Чабанівської селищної ради, позивачу надано дозвіл на початок будівництва секцій № 1а (на 68 квартир) та № 2 (на 27 квартир) в смт Чабани для будівництва багатоповерхових будинків по вул. Юності.

Відповідно до проектно-кошторисної документації загальна площа квартир секції № 1а та № 2 складає 6 467 ,65 кв.м., окрім того нежитлових приміщень - 234, 5 кв.м.

Відповідно до акту проведення огляду будівельного майданчика за вищевказаною адресою на обєкті не повністю виконано тимчасове огородження, відсутнє тимчасове електропостачання, освітлення, водопостачання та підїзні шляхи. Виконано роботи по забиванню паль на секції № 1а в кількості 488 штук, на секції № 2 роботи не розпочаті.

Висновком про вартість майна, наданим Товариством з обмеженою відповідальністю „Акцепт групп, було встановлено, що на основі документів, наданих позивачем, даних ринку подібного майна та розрахунків, проведених з використанням витратного методичного підходу, ринкова вартість обєкта оцінки станом на 30.10.2014 р. складає 943 254, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2009 р. порушено провадження у справі № Б11/102-09 про банкрутство позивача, введено процедуру розпорядження майном боржника. Інвестори-фізичні особи, що укладали договори з позивачем на пайову участь у будівництві житла в смт Чабани, вул. Юності, звертались до господарського суду Київської області з заявами про визнання їх кредиторами у справі № Б11/102-09/3/24.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2013 р. у справі № Б11/102-09 припинено процедуру розпорядження майном позивача. Введено процедуру санації. Призначено керуючим санацією позивача арбітражного керуючого ОСОБА_3.

З метою зняття соціальної напруги, що склалась навколо даного обєкта незавершеного будівництва та надання можливості позивачу реалізовувати свої права та обовязки, а також захисту своєї власності, керуючий санацією позивача листом за № 1 від 05.03.2014 р. звернувся до відповідача з проханням про виділення в оренду терміном на 5 (пять) років земельної ділянки, де вже наявне майно позивача, а саме обєкт незавершеного будівництва, загальною площею 0, 45 га і надати попереднє погодження на розробку проекту землеустрою. Однак, відповідне звернення залишене відповідачем без відповіді та задоволення, що, на думку позивача, свідчить про невизнання відповідачем права власності позивача на обєкт незавершеного будівництва, що знаходиться на даній земельній ділянці.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, з урахуванням поданих уточнень позовних вимог, просить визнати за ним право власності на обєкт незавершеного будівництва, а саме секцію № 1а та секцію № 2, що знаходяться за адресою: вул. Юності, 3, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником спірного обєкта незавершеного будівництва, право власності щодо якого виникло на підставі договору № 8 на будівництво багатоповерхового житлового будинку у смт Чабани від 31.08.2007 р., укладеного між ТОВ „Чабаниміськбуд, ЗАТ „Укрбудінвест та Чабанівською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області, а відповідач в свою чергу не визнає зазначене право власності позивача на спірний обєкт незавершеного будівництва, у звязку із чим, позивач просить суд визнати за ним право власності на спірний обєкт незавершеного будівництва.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо обєкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення обєкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис обєкта незавершеного будівництва.

Як було зазначено вище, скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 20.01.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. у справі № 911/5149/14, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 15.09.2015 р. зазначив, у тому числі, що до прийняття обєкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей обєкт не виникає. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно права власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва. Таким чином, статтею 331 Цивільного кодексу України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку, у звязку з чим місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, дійшли передчасного висновку про визнання права власності на спірний обєкт незавершеного будівництва, а застосована до правовідносин норма (ч. 3. ст. 331 Цивільного кодексу України) містить положення, які дають право зареєструвати особу власником недобудованого нерухомого майна, але за умови надання органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, чітко визначених документів, а саме документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення обєкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис обєкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ст. 386 цього ж кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 392 цього ж кодексу передбачено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 6.1. ОСОБА_4 арбітражного суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 р. „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, повязані із здійсненням права власності та його захистом передбачено, що згідно зі статтею 50 Закону (697-12) і статтею 145 Цивільного кодексу (1540-06) власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати.

Позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, і юридична особа, за якою майно закріплене на праві повного господарського відання або оперативного управління.

Відповідачем у справі виступає особа, що на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону.

Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Позов про витребування майна, поданий до особи, у незаконному володінні якої це майно раніше перебувало, але у якої воно на момент розгляду справи в арбітражному суді відсутнє, не може бути задоволений, що, однак, не виключає можливості стягнення з цієї особи шкоди, заподіяної нею майну під час перебування останнього у її незаконному володінні.

Обєктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Витребуване майно може належати і до категорії речей, що визначаються родовими ознаками (мірою, вагою тощо), але в такому разі має бути якимось чином індивідуалізоване (наприклад, цукор у мішках за певними цифровими або іншими характерними позначками). У разі загибелі індивідуально визначеного майна власник (законний володілець) може звернутися лише з вимогою про відшкодування збитків.

Пунктом 7. цього ж листа передбачено, що відповідно до пунктів 2 і 5 статті 48 Закону власник може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не повязаних з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов). Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) обєктивно порушували права власника і були протиправними. Позовна давність до відповідних вимог не застосовується, оскільки правопорушення триває у часі. Якщо ж на момент подання позову воно припинилося, то підстав для задоволення позову немає.

Захист прав і охоронюваних законом інтересів підприємств і організацій за негаторним позовом надається арбітражним судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права. Якщо негаторний позов визнано обгрунтованим, у резолютивній частині рішення необхідно чітко визначити дії, які повинен вчинити відповідач щодо усунення порушень права власника, і строк виконання цих дій. У разі невиконання такого рішення арбітражний суд видає наказ на примусове виконання рішення.

Пунктом 8. цього ж листа передбачено, що підприємство чи організація, яка не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання, оперативного управління чи з інших підстав (наприклад, на підставі адміністративного акта), має такі ж права на захист свого права, як і сам власник, а також право на захист свого володіння від власника (пункт 5 статті 48 Закону). Зокрема, такий володілець майна може витребувати його з чужого незаконного володіння з тих же підстав і в такому ж порядку, як і сам власник. У певних випадках він вправі витребувати майно і у власника, який протиправно позбавив його права володіння, у тому числі всупереч умовам договору (наприклад, оренди, застави тощо). Однак в останньому випадку слід керуватися не згаданою нормою Закону, а нормами, які регулюють відносини за відповідним договором.

Якщо в разі порушення третьою особою права володіння, користування і розпорядження майном власник і володілець цього майна набувають однорідного права на подання позову, то у вирішенні питання про те, хто з них може подати позов про захист права, слід виходити з обсягу правомочностей обох названих осіб. Якщо право володіння належить не власникові, то позов вправі подавати володілець майна. Власник може звернутися з таким позовом лише після припинення у володільця згаданого права на володіння.

Тобто, звернутись в суд із віндикаційним чи негаторним позовом може лише власник майна або інший законний його володілець.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували виникнення та набуття у нього права власності на спірний обєкт незавершеного будівництва на підставі та у порядку ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, станом на момент звернення позивачем із даним позовом до відповідача в суд та на момент розгляду даної справи відсутні будь-які належні та допустимі докази належності саме відповідачу спірного обєкту незавершеного будівництва.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували оспорення та не визнання саме відповідачем виникнення та набуття позивачем чи будь-якою іншою особою права власності на спірний обєкт незавершеного будівництва, тобто наявність самих матеріально-правових спірних відносин.

Отже, за таких обставин, суд вважає, що недоведеними є факти виникнення та набуття у позивача права власності на спірний обєкт незавершеного будівництва на підставі та у порядку ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України, належності саме відповідачу спірного обєкта незавершеного будівництва, оспорення та не визнання саме відповідачем виникнення та набуття позивачем чи будь-якою іншою особою права власності на спірний обєкт незавершеного будівництва, то відповідно неможливим у такому випадку є захист права власності на підставі та у відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України, а тому позовна вимога позивача до відповідача про визнання права власності на спірний обєкт незавершеного будівництва, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Відмовити у задоволенні позову повністю.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

11 січня 2016 р.