Ухвала суду № 55340642, 29.01.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 січня 2016 року Справа № 917/2091/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівАкулової Н.В., Саранюка В.І.,перевіривши касаційну скаргу представника PRIVATE JOINT-STOCK LIMITED LIABILITY COMPANY AGR0SVIT LIMITED ОСОБА_1на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 02.11.2015у справі№ 917/2091/15 господарського суду Полтавської областіза позовомPRIVATE JOINT-STOCK LIMITED LIABILITY COMPANY AGR0SVIT LIMITEDдо1) товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація "Агросвіт", 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-консалтингова група "Юридичний радник"про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників і стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Подана до Вищого господарського суду України касаційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню скаржнику, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з пп. 8 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній з 01.09.2015, ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду складає 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року.

З огляду на зазначене та враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, розмір судового збору за подання касаційної скарги має складати 1378,00 грн.

Однак, як вбачається з квитанції № 27 від 27.01.2016 скаржником сплачено судовий збір у розмірі 500,00 грн, що свідчить про сплату судового збору не у встановленому розмірі.

Крім того, постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Відповідно до п. 1.3 цієї Інструкції, її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов'язкові для виконання ними.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно з п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2015. В доданій до касаційної скарги квитанції № 27 від 27.01.2016 в графі "призначення платежу" платником вказано наступне: "Судовий збір Вищий господарський суд України, 070 ЗА ПОДАННЯ КАСАЦІЙНОЄ СКАРГ". Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаної квитанції не містить відомостей про те, по якій справі та на який судовий акт були сплачені кошти.

На підставі наведеного, керуючись статтями 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі № 917/2091/15 повернути скаржнику.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Акулова

В. Саранюк