Постанова № 55340315, 28.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2016 рокусправа № 808/2644/15

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року по справі № 808/2644/15 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році у розмірі 15064,56 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що обов'язок працевлаштування інвалідів покладається на Державну службу зайнятості, при умові щомісячного інформування місцевих центрів зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування, що здійснювалось відповідачем. Апелянт вказував, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що відповідач не виконав свого обов'язку по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів. Апелянт зазначав, що ним не було відмовлено у працевлаштуванні інвалідів, які направлялись центром зайнятості та не було б відмовлено у разі направлення. Сплата санкцій передбачена Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» через не створення робочих місць для інвалідів, однак ФОП ОСОБА_1 створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивачем не доведено відсутність таких робочих місць та відмову відповідача працевлаштовувати осіб, що мають обмеженні можливості.

Справа розглянута згідно ч. 1 ст. 41 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що згідно до вимог діючого законодавства, за робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції, в зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій у передбачений законом строк до стягнення підлягає також пеня. Суд першої інстанції вказував, що у відповідача існує обов'язок по створенню робочих місць для інвалідів, створення виробничих програм для реабілітації інвалідів, чого відповідачем здійснено не було. Судом першої інстанції вказувалось, що несплата ФОП ОСОБА_1 суми адміністративно-господарських санкцій та пені суперечить вимогам Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, та не дозволяє державні в повній мірі здійснювати соціальний захист інвалідів, виконувати гарантійну функцію держави.

Матеріалами справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 надав до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік, в якому: середньооблікова кількість штатних працівників становить 15 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб.

Згідно до розрахунку позивача, за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів (одного), виходячи з середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості осіб, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 14640 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 424,56 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 протягом січня-грудня 2014 року своєчасно звітував до Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя про наявність вакансій за формою № 3-ПН, вказувалось про наявну вільну вакансію, яка може бути зайнята у тому числі особою з обмеженими фізичними можливостями.

В матеріалах справи наявні листи Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя від 08.06.2015 року за № 1213 та від 15.10.2015 року № 2499, якими центр зайнятості повідомляє про звітування ФОП ОСОБА_1 протягом 2014 року щодо наявності або відсутності місць для працевлаштування інвалідів. Повідомляє, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2014 року приймав участь в заходах центру зайнятості присвячених працевлаштуванню інвалідів, постійно приймає участь у ярмарках вакансій.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач вживав заходи щодо можливого працевлаштування інвалідів, звертався до центру зайнятості з питання працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 18-1 вищевказаного Закону пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості, однак за умови щомісячного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місяць, у тому числі і для направлення на працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів зазначає, що обов'язок відповідача щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та надання оголошень про наявність місць для працевлаштування не слід сприймати, як обов'язок по самостійному пошуку осіб, яким встановлено інвалідність.

Колегія суддів звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 вчинялися всі належні заходи, спрямовані на недопущення порушень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Докази відмови відповідача від працевлаштування інвалідів, направлених до відповідача органами державної служби зайнятості відсутні, а тому відсутні підстави для стягнення з підприємства адміністративного-господарських санкцій та пені.

Несплата ФОП ОСОБА_1 сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів ні яким чином не заважає державі виконувати функції контролю за працевлаштуванням інвалідів, функції по пошуку робочих місць для інвалідів. Відсутність працевлаштованого інваліду у ФОП ОСОБА_1 відбувається не з вини відповідача а через не направлення осіб для працевлаштування центром зайнятості.

Невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів відбувалось не з вини ФОП ОСОБА_1 тому підстави для сплати сум нарахованих санкцій та пені відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.ст. 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року по справі № 808/2644/15 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук