Постанова № 55339776, 24.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24 листопада 2015 року 13 год. 00 хв. № 826/14269/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Технічний проектний центр "Київенергомережпроект" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання неправомірними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Технічний проектний центр "Київенергомережпроект" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 01 вересня 2014 року №0011902213 та №0011912213 (далі - оскаржувані рішення).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Данилишина В.М., відповідною ухвалою якого справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну первинного відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач).

Під час переходу до нового розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія Вищого адміністративного суду України зауважила, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Преміум Білд», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг), що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Також зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання стосовно правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справа та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Так, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, постанови СУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.07.2014, відповідно до наказу №813 від 31.07.2014, направлення №2030/2213 від 04.08.2014, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НТПЦ «Київенергомережпроект» (код ЄДРПОУ 34532048) при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Преміум Білд» (код ЄДРПОУ 38751295) за період з 31.05.2013 по 30.06.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 15.08.2014 №1303/22-13/34532048.

Згідно висновків Акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «НТПЦ «Київенергомережпроект» п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього в розмірі 1330000 грн. за 2013 рік; п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 1414500 грн., за листопад 2013 року.

На підставі висновків акта перевірки від 15.08.2014 року №1303/22-13/34532048, 01 вересня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення: №0011902213, за платежем податок на прибуток підприємств, на загальну суму 1662500,00 грн., з яких за основним платежем - 1330000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 332500,00 грн.; №0011912213, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1414500,00 грн.

Згідно Акту перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на відомостях про фіктивну діяльність контрагента позивача - ТОВ «Екосервісгруп».

Так, перевірка позивача проведена на підставі постанови СУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.07.2014.

На час перевірки у провадженні слідчого управління ГУ МВС України в місті Києві перебувало кримінальне провадження №12014100000000648 за відомостями, унесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що постачальником товарів (послуг) на адресу ТОВ«НТПЦ «Київенергомережпроект» (код ЄДРПОУ 34532048) було ТОВ «Преміум Білд» (код ЄДРПОУ 38751295).

Відповідно до протоколу допиту свідка від 15.05.2014 допитаний як свідок ОСОБА_2, який з моменту реєстрації значився директором та засновником ТОВ «Преміум Білд» (код ЄДРПОУ 38751295) показав, що ТОВ «Преміум Білд» (код ЄДРПОУ 38751295) зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду. Функції директора та засновника ТОВ «Преміум Білд» (код ЄДРПОУ 38751295) ніколи не виконував. Ніякого відношення до ТОВ «Преміум Білд» (код ЄДРПОУ 38751295) не має. Документи фінансово-господарської діяльності та податкової звітності ТОВ «Преміум Білд» (код ЄДРПОУ 38751295) не підписував та до податкового органу не подавав. Ні до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Преміум Білд» (код ЄДРПОУ 38751295) або якогось іншого підприємства ніякого відношення не має, статутний фонд ТОВ «Преміум Білд» (код ЄДРПОУ 38751295) не формував, займатись підприємницькою діяльністю не планував. Директором, засновником ТОВ «Преміум Білд» (код ЄДРПОУ 38751295) ніколи не був, фінансову, податкову, бухгалтерську та іншу документацію ТОВ «Преміум Білд» (код ЄДРПОУ 38751295) ніколи не формував та не підписував, печаткою ТОВ «Преміум Білд» (код ЄДРПОУ 38751295) не володів, де фактично знаходиться ТОВ «Преміум Білд» (код ЄДРПОУ 38751295) йому не відомо. Рахунками ТОВ «Преміум Білд» (код ЄДРПОУ 38751295) в банківських установах ніколи не користувався, та нікому не доручав цього робити від свого імені. Ніяких фінансових чи нотаріальних дій від імені ТОВ «Преміум Білд» (код ЄДРПОУ 38751295) або кадрових призначень по вказаному підприємств) ніколи не виконував, не планував цього робити та не доручав третім особам робити це від свого імені.

На цій підставі податковий орган стверджує, що операції контрагента позивача мають ознаки нереальності, спрямовані па проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди контрагентам, який не виконує свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Операції даного підприємства та контрагентів-покупців, на думку податкового органу, не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Як стверджує відповідач, наведені обставини свідчать, що господарська діяльність між ТОВ «НТПЦ «Київенергомережпроект» і ТОВ «Преміум Білд» має ознаки нереальності, з чого слідує відсутність об'єктів оподаткування при придбанні послуг у перевіряємому періоді.

Суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Так, у перевіряємий період ТОВ «НТПЦ «Київенергомережпроект» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Преміум Білд», предметом яких було придбання у останнього товарів та послуг.

Між ТОВ «НТПЦ «Київенергомережпроект» (Генеральний проектувальник), в особі директора ОСОБА_3, і ТОВ «Преміум Білд» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_4, укладено договір від 17.07.2013 року №15-02/07-13.

Згідно п. 1.1 Договору Виконавець зобов'язується розробити проектну документацію стадії «РД» на виконання будівельно-монтажних робіт за проектом «ПЛ 330 кВ Західнокримська-Севастополь з розширенням і реконструкцією підстанцій 330 кВ «Західнокримська» і «Севастополь» (надалі іменується «Документація»), а Генеральний проектувальник - прийняти та оплатити розроблену Виконавцем документацію.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що загальна вартість робіт за договором згідно з протоколом погодження договірної ціни становить 7000000,00 грн., та ПДВ 20% - 1400000,00 грн., загальна вартість робіт - 8400000,00 грн.

Відповідно до підписаного сторонами Договору календарного графіку, виконання проектних робіт передбачено у строк 150 днів з дати підписання Договору.

За наслідком виконання умов Договору його сторонами складено Акти здачі-прийняття виконаних робіт від 30.11.2013.

Також ТОВ «Преміум Білд» виписано на адресу позивача податкові накладні від 30.11.2013 року №№17, 31 на загальну суму вартості послуг 8400000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1400000,00 грн.

Крім того, ТОВ «НТПЦ «Київенергомережпроект» має відокремлений структурний підрозділ - Філію в м. Одеса.

Між Філією в м. Одеса ТОВ «НТПЦ «Київенергомережпроект» (Замовник), в особі директора ОСОБА_3, і ТОВ «Преміум Білд» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_4, укладено договір від 16.09.2013 року №11/13-М.

Згідно п. 1.1 Договору Виконавець зобов'язується розробити проектні роботи по розробці «розрахунку параметрів вибору обмежувачів перенапруги ОПН-400 кВ для захисту трансформаторів блоків ст. №№12, 13 ЗАТ «МГРЕС», а Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що загальна вартість робіт за договором згідно з протоколом погодження договірної ціни становить 72500,00 грн., та ПДВ 20% - 14500,00 грн., загальна вартість робіт - 87000,00 грн.

За наслідком виконання умов Договору його сторонами складено Акти здачі-прийняття робіт (виконаних послуг) від 19.11.2013.

Також ТОВ «Преміум Білд» виписано на адресу позивача податкову накладну від 19.11.2013 року №81 на загальну суму вартості послуг 87000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 14500,00 грн.

Вартість отриманих від ТОВ «Преміум Білд» за вказаними договорами послуг оплачено ТОВ «НТПЦ «Київенергомережпроект», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені в реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за відповідний період та включені до Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджується відомостями Акту перевірки.

Суд, дослідивши перелічені документи, оформлені сторонами вказаного правочину, дійшов висновку, що вони містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Разом з тим, податковим органом не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов'язкових реквізитів зазначених документів.

Те, що вказані господарські операції належним чином відображені у податковій звітності позивача, не заперечувалось податковим органом та підтверджується відомостями Акту перевірки і доказами наявними в матеріалах справи.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. У свою чергу п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Водночас ст. 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 цієї статті та п.п. 2.4, 2.5, 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які повинні мати всі необхідні реквізити, передбачені законодавчими вимогами.

Правочини, що відображають здійснення фінансово-господарських операцій позивача з його контрагентами, належним чином задокументовано і оформлено з дотриманням вимог бухгалтерського законодавства, та відображено у податковій звітності позивача.

У той же час суд звертає увагу на те, що податковим органом у Акті перевірки не вказано жодного об'єктивного та документально підтвердженого доказу недійсності первинних документів, складених між позивачем і його контрагентом на виконання правочину, а саме - відповідного судового рішення, висновків судово-почеркознавчої експертизи, призначеної та проведеної у встановленому законом порядку, тощо.

Також відповідачем не надано будь-яких доказів, у т.ч. визначених у Акті перевірки, на підтвердження висновків про безтоварність вказаних господарських операцій між позивачем та контрагентом, які покладено в основу оскаржуваних рішень.

Натомість, позивачем надано документи, що підтверджують факт придбання послуг у вказаного підприємства.

При прийнятті рішення в даній адміністративній справі судом враховується те, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вказані правочини між позивачем та його контрагентом є реальним, товарними, взаємними, оплатними, такими, що відбувались та потягнули за собою реальні зміни у майновому стані його учасників.

Отже, господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Преміум Білд» здійснені в межах їх господарської діяльності, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, позивачем виконано передбачені законом вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаним контрагентом.

Натомість, зі змісту Акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем вимог законодавства по вказаних вище операціях ґрунтуються виключно на обставинах, встановлених щодо діяльності його контрагента.

Крім цього, відповідно до Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Оскільки правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, є за визначенням ЦК України оспорюваним, факт його укладення сторонами з таким наміром повинен бути встановлений виключно судом.

Такий висновок узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9, згідно якої питання встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду виключно у судовому порядку у разі наявності відповідної суперечки.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Тобто, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Оскільки жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях, позивач вважає, що посилання в Акті перевірки на ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Відповідно до Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На підставі викладеного суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

При розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, актах виконаних робіт, банківських виписках, звітах достовірні.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Вищий адміністративний суд України у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 №742/11/13-11 наголошує на тому, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Також зазначено, що якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно мотивувальної частини постанови Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12 головною підставою для висновку про нікчемність правочину являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені.

Отже, отримання податковим органом відомостей про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що в Акті перевірки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій вказаними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, про відсутність використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог КАС України не виявлено.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Згідно ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

У ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу встановлені у ст. 9 Закону, де визначено, що: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинними документами є договори, платіжні документи, відповідні акти виконаних робіт та прибуткові накладні, податкові накладні, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Наслідки в податковому обліку створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто ті, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань або власного капіталу платника податку. Не може не визнаватися право на витрати в тому випадку, якщо відповідні товари реально були придбані платником податків або витрати на таке придбання реально були понесені.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що всі господарські операції позивача підтверджені первинними документами згідно вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Також суд враховує вимоги ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно якої відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та не заперечувалось податковим органом в ході перевірки, на момент вчинення та виконання господарських договорів контрагент позивача був належним чином зареєстрований як юридична особа, мав право укладати правочини та виписувати податкові накладні.

Стосовно того, що у вказаних говорах та оформлених за їх наслідками документах директором ТОВ «Преміум Білд» значаться різні особи, а саме - ОСОБА_4 та ОСОБА_2, суд зазначає, що вказані обставини не можуть самостійно підтверджувати висновки податкового органу за умови належного документального оформлення правочинів. Крім того, як зазначено вище, платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та здійснення господарської діяльності. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, у даному випадку - на позивача.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивач здійснив визначення сум податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до чинного законодавства України, а висновки Акту перевірки є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Технічний проектний центр "Київенергомережпроект" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання неправомірними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 01 вересня 2014 року №0011902213 та №0011912213.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин