Постанова № 55339575, 26.01.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 р. Справа №805/5189/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,

за участю секретаря судового засідання Шташаліс О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Браво»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 грудня 2015 року

за участю представників:

від позивача: Олійников С.І. - за дов.

від відповідача: Вовченко С.П. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Браво» заявлено позов до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 рудня 2015 року № 0000132202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 348390 грн., штрафними санкціями у сумі 174195 грн. та від 21 грудня 2015 року № 0000142202 про збільшення грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 257320 грн. 50 коп., штрафними санкціями у сумі 64330 грн.

Позивач вважає, що прийняті на підставі акту перевірки від 30 листопада 2015 року № 2343/22-02-33705255 податкові повідомлення-рішення від 21 грудня 2015 року № 000132202, № 0000142202 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «АСТОРГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «СТАТУС», Товариством з обмеженою відповідальністю «МОБЕГО», зазначаючи про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту. Також позивач зазначає, що всі контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, належність оформлення виданих ними податкових накладних податковим органом не заперечується, а укладені з їх участю господарські договори в установленому порядку недійсними не визнані.

Відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає про відповідність спірних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, вважає відсутнім підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «АСТОРГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «СТАТУС», Товариством з обмеженою відповідальністю «МОБЕГО».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Браво» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 33705255, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26 листопада 2015 року, зареєстрований як платник податку на додану вартість з 28 листопада 2005 року, свідоцтво № 38660601.

З 28 жовтня 2015 року по 23 листопада 2015 відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 травня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складений акт від 30 листопада 2015 року № 2343/22-02-33705255 (надалі - акт перевірки).

За результатами перевірки (висновок акту стор. 134) відповідачем встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.16 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140, пункту 146.1 статті 146 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 257320 грн. у тому числі по періодам - 2014 рік на суму 257320 грн., пункту 198.1, 198.2, пункту 138.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 348390 грн., в тому числі по періодам - січень 2013 року на суму 287 грн., лютий 2013 року на суму 338 грн., березень 2013 року на суму 247 грн., квітень 2013 року на суму 663 грн., травень 2013 року на суму 141 грн., липень 2013 року на суму 918 грн., серпень 2013 року на суму 306 грн., вересень 2013 року на суму 295 грн., жовтень 2013 року на суму 209 грн., листопад 2013 року на суму 210 грн., грудень 2013 року на суму 615 грн., січень 2014 року на суму 264 грн., лютий 2014 року на суму 202 грн., березень 2014 року на суму 213 грн., квітень 2014 року на суму 6 грн., травень 2014 року на суму 166 грн., червень 2014 року на суму 46 грн., липень 2014 року на суму 1692 грн., серпень 2014 року на суму 9830 грн., вересень 2014 року на суму 53816 грн., жовтень 2014 року на суму 143843 грн., листопад 2014 року на суму 87272 грн., грудень 2014 року на суму 46811 грн., пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, надання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків по податковому розрахунку доходу фізичних осіб за формою 1ДФ, пункту 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, не забезпечено зберігання контрольних стрічок протягом трьох років в кількості 20 штук.

За висновками акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рiшення вiд 21 грудня 2015 року: № 0000132202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 522585 грн. за платежем податок на додану вартість, в тому числі за основним платежем у сумі 348390 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 174195 грн. за порушення встановленні пунктом 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та № 0000142202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 321650 грн., з яких за основним платежем у сумі 257320 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 64330 грн. за порушення встановлені підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.16 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140, пункту 146.1 статті 146 Податкового кодексу України.

Під час судового засідання з розрахунку, наданого відповідачем, та письмових пояснень позивача, судом встановлено, що позивачем фактично оскаржуються тільки встановлені відповідачем порушення щодо здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «АТОРГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «СТАТУС», Товариством з обмеженою відповідальністю «МОБЕГО», зокрема, оскаржуються позивачем за податковим повідомленням-рішенням від 21 грудня 2015 року № 0000132202 збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині - за основним платежем на суму 342448 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 171224 грн., та за податковим повідомленням-рішенням від 21 грудня 2015 року № 0000142202 збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині - за основним платежем на суму 248040 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 62010 грн. По іншим порушення жодних підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень позивачем не наведено.

Судом встановлено, що 17 листопада 2014 року між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОБЕГО» як виконавцем був укладений договір надання послуг № 171114, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати, а замовник прийняти та сплатити послуги по обслуговуванню холодильного обладнання. На виконання умов договору від 17 листопада 2014 року № 171114 відповідно до акту наданні послуг від 30 листопада 2014 року № 168 позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБЕГО» послуги на суму 401000 грн., у тому числі ПДВ на суму 66833 грн. 33 коп. Згідно з умовами договору позивачем була отримана податкова накладна від 30 листопада 2014 року № 56 на загальну суму 401000 грн., в тому числі ПДВ 66833 грн. 33 коп. Розрахунки за отримані послуги було проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 17 березня 2015 року № 8002, від 12 грудня 2014 року № 6879, від 2 березня 2015 року № 1290. Зміст укладеної угоди узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, а саме роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Судом також встановлено, що між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «СТАТУС» як постачальник був укладений договір поставки від 1 серпня 2014 року № 010814, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар за ціною, в асортименті та кількості, погодженому сторонами і оплатити його на умовах договору. Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 29 грудня 2014 року на суму 7827 грн. 72 коп., у тому числі ПДВ 1304 грн. 62 коп., від 29 грудня 2014 року на суму 26763 грн. 65 коп., у тому числі ПДВ 4460 грн. 61 коп., від 22 грудня 2014 року на суму 22552 грн. 27 коп., у тому числі ПДВ 3758 грн. 71 коп., від 8 грудня 2014 року на суму 14576 грн. 47 коп., у тому числі ПДВ 2429 грн. 41 коп., від 8 грудня 2014 року на суму 26828 грн. 92 коп., у тому числі ПДВ 4471 грн. 49 коп., від 15 грудня 2014 року на суму 23545 грн. 78 коп., у тому числі ПДВ 3924 грн. 30 коп., від 8 грудня 2014 року на суму 52412 грн. 62 коп., у тому числі ПДВ 8735 грн. 44 коп., від 8 грудня 2014 року на суму 59031 грн. 01 коп., у тому числі ПДВ 9838 грн. 51 коп., від 8 грудня 2014 року на суму 45045 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ 7507 грн. 60 коп., від 1 листопада 2014 року на суму 1591 грн. 06 коп., у тому числі ПДВ 265 грн. 18 коп., від 1 листопада 2014 року на суму 7389 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ 1231 грн. 56 коп., від 15 листопада 2014 року на суму 32252 грн. 01 коп., у тому числі ПДВ 5375 грн. 34 коп., від 15 листопада 2014 року на суму 53038 грн. 74 коп., у тому числі ПДВ 8839 грн. 79 коп., від 15 листопада 2014 року на суму 6034 грн. 66 коп., у тому числі ПДВ 1005 грн. 77 коп., від 30 листопада 2014 року на суму 14404 грн. 29 коп., у тому числі ПДВ 2400 грн. 72 коп., від 30 листопада 2014 року на суму 2030 грн. 56 коп., у тому числі ПДВ 338 грн. 43 коп., від 1 листопада 2014 року на суму 4989 грн. 53 коп., у тому числі ПДВ 831 грн. 59 коп., від 1 жовтня 2014 року на суму 6838 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ 1139 грн. 39 коп., від 1 жовтня 2014 року на суму 45131 грн. 64 коп., у тому числі ПДВ 7521 грн. 94 коп., від 1 жовтня 2014 року на суму 47347 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ 7891 грн. 23 коп., від 1 жовтня 2014 року на суму 10671 грн. 13 коп., у тому числі ПДВ 1778 грн. 52 коп., від 1 жовтня 2014 року на суму 57273 грн. 81 коп.. у тому числі ПДВ 9545 грн. 63 коп., від 15 жовтня 2014 року на суму 59936 грн. 63 коп., у тому числі ПДВ 9989 грн. 44 коп., від 15 жовтня 2014 року на суму 59880 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ 9980 грн. 02 коп., від 15 жовтня 2014 року на суму 58678 грн. 98 коп.. у тому числі ПДВ 9779 грн. 83 коп., від 15 жовтня 2014 року на суму 14048 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ 2341 грн. 35 коп., від 15 жовтня 2014 року на суму 52002 грн. 19 коп., у тому числі ПДВ 8667 грн. 03 коп., від 15 жовтня 2014 року на суму 17748 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ 2958 грн. 06 коп., від 31 жовтня 2014 року на суму 58469 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ 9744 грн. 92 коп., від 31 жовтня 2014 року на суму 3457 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 576 грн. 30 коп., від 31 жовтня 2014 року на суму 57338 грн. 53 коп., у тому числі ПДВ 9556 грн. 42 коп., від 31 жовтня 2014 року на суму 34204 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 5700 грн. 70 коп., від 31 жовтня 2014 року на суму 59019 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ 9836 грн. 52 коп., від 31 жовтня 2014 року на суму 28604 грн. 75 коп., у тому числі ПДВ 4767 грн. 46 коп., від 31 жовтня 2014 року на суму 23189 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 3864 грн. 97 коп., від 31 жовтня 2014 року на суму 50738 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 8456 грн. 40 коп., від 31 жовтня 2014 року на суму 58117 грн. 24 коп., у тому числі ПДВ 9686 грн. 21 коп., від 31 жовтня 2014 року на суму 59857 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 9976 грн. 20 коп., від 1 вересня 2014 року на суму 41608 грн. 86 коп., у тому числі ПДВ 6934 грн. 81 коп., від 1 вересня 2014 року на суму 942 грн. 17 коп., у тому числі ПДВ 157 грн. 03 коп., від 15 вересня 2014 року на суму 3229 грн. 35 коп., у тому числі ПДВ 538 грн. 22 коп., від 15 вересня 2014 року на суму 28689 грн. 91 коп., у тому числі ПДВ 4781 грн. 65 коп., від 15 вересня 2014 року на суму 51096 грн., у тому числі ПДВ 8515 грн., від 15 вересня 2014 року на суму 1104 грн. 09 коп., у тому числі ПДВ 183 грн. 94 коп., від 15 вересня 2014 року на суму 2773 грн. 68 коп., у тому числі ПДВ 462 грн. 27 коп., від 15 вересня 2014 року на суму 26046 грн. 92 коп., у тому числі ПДВ 4341 грн. 14 коп., від 15 вересня 2014 року на суму 6314 грн. 11 коп., у тому числі ПДВ 1052 грн. 35 коп., від 30 вересня 2014 року на суму 59127 грн. 57 коп., у тому числі ПДВ 9854 грн. 59 коп., від 30 вересня 2014 року на суму 15474 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ 2579 грн. 06 коп., від 30 вересня 2014 року на суму 17790 грн. 15 коп., у тому числі ПДВ 2964 грн. 99 коп. Розрахунки за придбаний газ було проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 24 березня 2015 року № 1301, від 17 березня 2015 року № 8003, від 13 жовтня 2014 року № 6111, від 15 вересня 2014 року № 1209, від 27 жовтня 2014 року № 6260, від 14 листопада 2014 року № 6494, від 12 грудня 2014 року № 6878, від 2 лютого 2015 року № 1280, від 14 січня 2015 року № 7221, від 2 лютого 2015 року № 7439, від 9 лютого 2015 року № 7517, від 2 березня 2015 року № 7831. Також поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи. Придбання товару позивачем було здійснено для здійснення господарської діяльності, що підтверджується відомостями про переміщення товару до торгової зали, а також узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, а саме роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

23 липня 2014 року між позивачем, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «АСТОРГ», як постачальником укладений договір поставки № ТД-0000000416 на товарно-матеріальні цінності (продукти харчування), визначені у специфікаціях. Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 23 липня 2014 року на суму 6211 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 1035 грн. 30 коп., від 29 липня 2014 року на суму 3855 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ 642 грн. 60 коп., від 5 серпня 2014 року на суму 23789 грн., у тому числі ПДВ 3964 грн. 83 коп., від 12 серпня 2014 року на суму 33750 грн., у тому числі ПДВ 5625 грн., від 13 серпня 2014 року на суму 845 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 140 грн. 90 коп., від 8 вересня 2014 року на суму 36186 грн. 82 коп., у тому числі ПДВ 6031 грн. 14 коп., від 30 вересня 2014 року на суму 1312 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 218 грн. 73 коп., від 30 вересня 2014 року на суму 13130 грн. 15 коп., у тому числі ПДВ 2188 грн. 36 коп., від 23 вересня 2014 року на суму 17544 грн. 29 коп., у тому числі ПДВ 2924 грн. 05 коп. Розрахунки за придбаний товар було проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 23 липня 2014 року № 305, від 29 липня 2014 року № 355, від 5 серпня 2014 року № 455, від 12 серпня 2014 року № 571, від 13 серпня 2014 року № 668, від 8 вересня 2014 року № 1127, від 19 вересня 2014 року № 5776, від 22 вересня 2014 року № 5818, від 29 вересня 2014 року № 5929. Також придбання товару позивачем було здійснено для ведення господарської діяльності, що підтверджується відомостями про переміщення товару до торгової зали, а також узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, а саме роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ. Позивачем були виписані довіреності № 201 від 23 липня 2014 року, № 202 від 29 липня 2014 року, № 10 від 6 серпня 2014 року, № 11 від 14 серпня 2014 року, № 12 від 2 вересня 2014 року, № 13 від 9 вересня 2014 року, № 15 від 23 вересня 2014 року, № 16 від 30 вересня 2014 року, № 19 від 4 грудня 2014 року на ОСОБА_3, який працює водієм (підтверджується наказом про прийняття на роботу), що підтверджує фактичне отримання продукції позивачем.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «АСТОРГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «СТАТУС», Товариством з обмеженою відповідальністю «МОБЕГО» стали, зокрема, податкові інформації ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 3 березня 2015 року № 282/26-59-22-06, від 17 березня 2015 року № 356/22-05 щодо неможливості проведення зустрічної звірки з Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «СТАТУС» у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 16 червня 2015 року № 48/26-53-22-04/37366717 щодо неможливості проведення зустрічної звірки з Товариством з обмеженою відповідальністю «МОБЕГО», у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням.

Суд зазначає, що вищезазначені податкові інформації не є перевіркою господарської діяльності контрагентів позивача по взаємовідносинам саме з позивачем. Висновки про відсутність реального характеру правочинів податковий орган ґрунтує тільки на відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «СТАТУС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБЕГО» за юридичною адресою, стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «АСТОРГ», то як вбачається з акту від 30 листопада 2015 року, податковий орган не перевіряв реальність здійснення господарських операцій даного підприємства з позивачем взагалі. Суд також зазначає, що акти чи податкові інформації про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій у період з липня по грудень 2014 року контрагенти позивача були зареєстровані у якості платника податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності в частині видаткових накладних прізвища особи, яка отримала товар, а також не заповнення певних граф та помилки в товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що ці доводи не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність господарських операцій взагалі. Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях. Суд також зазначає, що відповідач ґрунтує свої висновки на припущеннях. Жодного доказу, який би підтвердив висновок податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях відповідачем не надано. Щодо посилання відповідача на проведення Головним слідчим управлінням МВС досудового розслідування в кримінальному провадженні за фактом створення та придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, суд зазначає, що сам факт порушення кримінального провадження також не є беззаперечним доказом відсутності реального здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами. Вина будь-якої особи в таких випадках може бути встановлена тільки судом шляхом ухвалення вироку в кримінальній справі, що є відсутнім у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України в частині, яка оскаржується позивачем, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в межах оскаржуваної частини позивачем, в іншій частині позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі згідно з платіжним дорученням від 24 грудня 2015 року № 5893 в сумі 12355 грн. 83 коп. та від 24 грудня 2015 року № 5894 в сумі 307 грн. 50 коп. Судовий збір розподіляється у відповідності до задоволених вимог в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Браво» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 грудня 2015 року № 0000132202 та № 0000142202 задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 21 грудня 2015 року № 0000132202 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 342448 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 171224 грн., та № 0000142202 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 248040 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 62010 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути зі Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Браво» витрати по сплаті судового збору у розмірі 12355 грн. 83 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 січня 2016 року. Постанова у повному обсязі складена 29 січня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.