Постанова № 55339501, 21.01.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4661/15

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

суддів - Єресько Л.О. , Удовіченка С.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Міністерства оборони України - Мазур Л.Б.,

представника відповідача - Полтавського обласного військового комісаріату - Рогозіна А.Ю.,

представника третьої особи - Коломієць В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - військова частина А4583 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на військовій службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - військова частина А4583 у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 06 січня 2016 року, просив визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства оборони України від 09 жовтня 2015 року № 778 (по особовому складу) щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби та наказ військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 28 грудня 2015 року № 310 щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу; поновити позивача на посаді військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату; зобов'язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплатити матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2015 по дату поновлення.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що підставою для його звільнення став рапорт, складений під тиском керівництва. Оскільки, фактичного наміру залишати військову службу ОСОБА_1 не мав, останній звернувся до суду з даним позовом, вказуючи на порушення, допущені відповідачами під час його звільнення.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідачів та третьої особи проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, звільнення ОСОБА_1 вважають правомірним та таким, що ґрунтується на волевиявленні останнього.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши документальні докази, що містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 16 січня2012 року № 22 ОСОБА_1 призначено військовим комісаром Полтавського обласного військового комісаріату (а.с. 13).

26 грудня 2011 року між позивачем та Міністерством оборони України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, на підставі якого ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу в Збройних Силах України на посаді військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату (а.с. 14-15).

Полковник ОСОБА_1 за час проходження військової служби характеризувався позитивно, дисциплінарних стягнень не мав, що підтверджується службовими характеристиками від 26 серпня 2014 року, листопада 2014 року, 25 липня 2015 року (а.с. 16-18).

Висновком військово-лікарської комісії від 26 серпня 2015 року встановлено, що позивач непридатний до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час (а.с. 31).

04 жовтня 2015 року (неділя) ОСОБА_1 складено рапорт на ім'я командувача військ оперативного командування "Північ" про звільнення з військової служби у запас за станом здоров'я. В рапорті від 04 жовтня 2014 року вказано, що останній складено з метою припинення тиску на позивача, який впливає на погіршення стану його здоров'я, та на виконання розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, викладеного в листі від 322/2/6842 від 31 липня 2015 року (а.с. 27-28).

Рапорт позивача від 04 жовтня 2015 року про звільнення з військової служби зареєстровано в журналі реєстрації вхідних документів Полтавського обласного військового комісаріату в день складення рапорту (а.с. 37-39).

Наказом Міністерства оборони України від 09 жовтня 2015 року № 778 (по особовому складу) ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я) (а.с. 98).

Наказом військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 28 грудня 2015 року № 310 позивача виключено зі списків особового складу Полтавського обласного військового комісаріату (а.с. 116).

Позивач, не погоджуючись з правомірністю його звільнення з військової служби, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відносини публічної служби з приводу прийняття громадян на військову службу, її проходження та притягнення до відповідальності врегульовані спеціальним законодавством, зокрема: Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі за текстом - Положення № 1153/2008), Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою Наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 (Інструкція - № 170).

Підстави звільнення військовослужбовців з військової служби зазначені в статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Так, відповідно до пункту "б" частини шостої статті 26 зазначеного Закону контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.

Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 "Про часткову мобілізацію" в Україні оголошено часткову мобілізацію.

Відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Таким чином, звільненню з військової служби підлягають військовослужбовці за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Зі змісту рапорту позивача про звільнення з військової служби від 04 жовтня 2015 року випливає, що останній складено ОСОБА_1 під тиском з боку командування.

В судовому засіданні позивач пояснив суду, що наміру звільнятись з військової служби фактично не мав, а рапорт про звільнення від 04 жовтня 2015 року був змушений скласти з метою припинення на нього систематичного тиску з боку керівництва. Так, 04 жовтня 2015 року полковник ОСОБА_5 прибув до Полтавського гарнізонного госпіталю (військова частина А3114), в якому з 26 вересня 2015 року по 06 жовтня 2015 року проходив амбулаторне лікування позивач, та протягом тривалого часу (близько чотирьох годин) в приватній бесіді з ОСОБА_1 здійснював на останнього психологічний тиск, наполягаючи на поданні позивачем рапорту про звільнення з військової служби.

З метою надання правової оцінки доводам позивача про те, що рапорт про звільнення з військової служби від 04 жовтня 2015 року складений під тиском військового командування, судом в якості свідка у справі викликано начальника організаційно-мобілізаційного управління - заступника начальника штабу оперативного командування "Північ" полковника ОСОБА_5

Слід зазначити, що свідок в судове засідання не з'явився, через перебування на лікуванні. Разом із тим, судом визнано за можливе розглянути справу за відсутності вказаної особи, оскільки, обставини, які суд мав намір встановити з пояснень полковника ОСОБА_5, документально підтверджені Аркушем бесіди від 04 жовтня 2015 року, копія якого долучена відповідачем до письмових заперечень проти позову (а.с. 96).

Так, зазначеним документом підтверджено, що 04 жовтня 2015 року (неділя) полковник ОСОБА_5 був присутній під час бесіди ТВО командувача військ оперативного командування "Північ" генерал-майора ОСОБА_6 з військовим комісаром Полтавського обласного військового комісаріату полковником ОСОБА_1 з приводу звільнення останнього з військової служби. Під час бесіди з'ясовано ставлення позивача до звільнення та обговорено ряд організаційних питань, пов'язаних з припиненням військової служби позивача.

Слід також зауважити, що представник Міністерства оборони України в судовому засіданні не зміг спростувати доводів позивача про здійснення на нього психологічного тиску, що зумовив подання рапорту військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату полковника ОСОБА_1 від 04 жовтня 2015 року, та не надав аргументованих пояснень з приводу термінової необхідності проведення бесіди генерал-майора ОСОБА_6 та полковника ОСОБА_5 з полковником ОСОБА_1 на тему звільнення останнього саме у вихідний день, в закладі охорони здоров'я та під час перебування позивача в стані тимчасової непрацездатності (хворобливому стані).

З урахуванням вищевикладеного, суд визнає доводи позивача про здійснення систематичного психологічного тиску на нього з боку керівництва логічними та обґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, фактично здійснюючи тиск на позивача, зумовив подання останнім рапорту про звільнення з військової служби від 04 жовтня 2015 року, що у свою чергу свідчить про те, що Міністерство оборони України в досліджуваних правовідносинах діяло не на підставі, поза межами та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Судом встановлено, що відповідачі при звільненні позивача з військової служби не надали належної оцінки підставам, які фактично зумовили подання рапорту про звільнення, та не з'ясували думку військовослужбовця щодо його бажання продовжувати військову службу.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що у відповідності до вимог чинного законодавства звільнення військовослужбовців з військової служби відбувається за власним волевиявленням та на підставі поданих ними рапортів, однак в даному випаду ОСОБА_1 не мав наміру звільнятися з військової служби про що свідчить його рапорт від 04.10.2015 /а.с. 36/. Зі змісту вказаного рапорту, судом встановлено, що його написання було обумовлено здійсненням на позивача тиску, що призвело до погіршення стану його здоров'я.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність у позивача наміру звільнитися з військової служби.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" по справах про звільнення за статтею 38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання договору.

Відтак, суд вважає, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас без достатнього з'ясування обставин звільнення та без надання відповідачем належної оцінки мотивам рапорту про звільнення з військової служби від 04 жовтня 2015 року в частині зазначення у ньому про факти здійснення тиску командування на позивача з метою примусу останнього до подання відповідного рапорту.

Аналізуючи викладене, наказ Міністерства оборони України від 09 жовтня 2015 року № 778 (по особовому складу) щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби визнається судом протиправним.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 34 Положення № 1153/2008 контракт припиняється (розривається) у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового розірвання контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України).

Згідно з пунктом 242 Положення-1153 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Зважаючи на протиправність наказу Міністерства оборони України від 09 жовтня 2015 року № 778 (по особовому складу) щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби, наказ військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 28 грудня 2015 року № 310 щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу підлягає скасуванню, а позовні вимоги про скасування спірних наказів - задоволенню.

Відповідно до пункту 232 Положення № 1153/2008 у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби поновлення його на попередній або рівнозначній посаді здійснюється наказом посадової особи, яка має право звільнення цієї категорії військовослужбовців з військової служби, їй рівнозначної або вищої. Наказ видається на підставі копії рішення суду, матеріалів службового розслідування та копії наказу, виданого відповідним командиром (начальником), про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у незаконному звільненні військовослужбовця.

Враховуючи, що протиправність наказів Міністерства оборони України від 09 жовтня 2015 року № 778 (по особовому складу) щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби та військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 28 грудня 2015 року № 310 щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу встановлена судом, позовні вимоги про поновлення позивача на посаді військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату оперативного командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України з 29 грудня 2015 року підлягають задовольнити.

Частиною другою статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду. У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

Зважаючи на те, що з дня винесення наказу військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 28 грудня 2015 року № 310 щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу, позивач вважається звільненим з військової служби, а органом, уповноваженим на здійснення перерахунку та виплати позивачу сум матеріального та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є Міністерство оборони України, судом визнано за необхідне зобов'язати останнє провести з військовослужбовцем зазначені розрахунки у відповідності до положень чинного законодавства з 29 грудня 2015 року до дати поновлення на військовій службі.

За приписами пунктів 2-3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, судом визнано за необхідне зазначену постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді військового комісару Полтавського обласного військового комісаріату оперативного командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України з 29 грудня 2015 року та виплати останньому матеріального та грошового забезпечення за один місяць допустити до негайного виконання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства оборони України від 09 жовтня 2015 року № 778 в частині звільнення полковника ОСОБА_1, військового комісару Полтавського обласного військового комісаріату оперативного командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України з військової служби у запас.

Визнати протиправним та скасувати наказ військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 28 грудня 2015 ркоу № 310 щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу.

Поновити ОСОБА_1 на посаді військового комісару Полтавського обласного військового комісаріату оперативного командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України з 29 грудня 2015 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2015 року по дату поновлення на військовій службі.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату оперативного командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України з 29 грудня 2015 року та виплати матеріального та грошового забезпечення за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 22 січня 2016 року.

Головуючий суддя С.С. Бойко суддя суддя Л.О. Єресько С.О. Удовіченко