Ухвала суду № 55339311, 27.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/ 942/16 Головуючий 1 інст. - Єрмак Н.В.

Справа № 643/6500/15-ц

Категорія : трудові Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Бобровський В.В., Івах А.П.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Підприємства «Гарант - Сервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Приватного Підприємства «Гарант - Сервіс» на рішення Московського районного суду м.Харкова від 08 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного Підприємства «Гарант - Сервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що вона з 03 травня 2007 року по 01 березня 2015 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала бухгалтером. З 01 травня 2013 року за певні місяці їй нараховувалася, але безпідставно не виплачувалася заробітна плата у повному обсязі. Після звільнення з підприємства за власним бажанням, розрахунки з нею проведені не були, не виплачено компенсацію за невикористану відпустку. Такими незаконними діями відповідача їй спричинена моральна шкода.

Тому, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПП «Гарант - Сервіс» на її користь нараховану, але невиплачену в повному обсязі заробітну плату, що становить 6 269,46 грн., компенсацію за невикористані відпустки розміром 5 113,08 грн., та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

У судовому засіданні представник ПП «Гарант - Сервіс» позов не визнала, зазначила, що позивачкою фактично трудові обов'язки не виконувалися, бо вона приходила на роботу один раз на місяць. Наказам від 18 березня 2015 року оборотно-сальдова відомість по рахунку від 11 березня 2015 року підприємством анульована, тому заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 відсутня. Вказувала також, що позивачка підробляла підпис на бухгалтерських документах.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 08 грудня 2015 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 6 269,46 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 5 113,08 грн., моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., а всього 12 382,54 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПП «Гарант - Сервіс» в дохід держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ПП «Гарант - Сервіс» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує на відсутність заборгованості підприємства перед позивачкою за компенсацію невикористаної відпустки, а заборгованість по заробітній платі існує у значно меншому розмірі; вважає доведеним неправомірні дії ОСОБА_1 щодо підроблення підпису на документах підприємства, оскільки в ЄРДР внесені відомості щодо злочину та розпочато досудове розслідування. Крім того, посилається на недоведеність позивачем заподіяння моральної шкоди.

Відповідач про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином, направлялися йому "смс" повідомлення, причин неявки до суду не надав.

Неявка відповідача, належно повідомленого про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1, яка приймала участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності невиплати позивачці у повному обсязі заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, чим заподіяна і моральна шкода.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеною законом.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що з 03 травня 2007 року по 01 березня 2015 року ОСОБА_1 працювала бухгалтером на ПП «Гарант-Сервіс» (а.с.6-9).

Наказом №3 від 02 березня 2015 року звільнено ОСОБА_1 з займаної посади бухгалтера у ПП «Гарант-Сервіс» згідно ст.. 38 КЗпП України (а.с.11).

Під час перебування сторін у трудових відносинах, ОСОБА_1 нараховувалася, проте не виплачувалася в повному обсязі заробітна плата за такі місяці:

-01 травня 2013 року - 871,62 грн.,

-01 грудня 2013 року - 1 047,57 грн.,

-01 травня 2014 року - 802,29 грн.,

-01 червня 2014 року - 504,49 грн.,

-01 липня 2014 року - 402,36 грн.,

-01 серпня 2014 року - 455,52 грн.,

-01 вересня 2014 року - 414,10 грн.,

-01 жовтня 2014 року - 404,36 грн.,

-01 листопада 2014 року - 348,76 грн.,

-01 грудня 2014 року - 481,19 грн.,

-01 січня 2015 року - 537,20 грн.

Згідно до вимог ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

За ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Аналогічні положення зазначені в ст.24 Закону України «Про відпустки».

Судом встановлено, що компенсація за невикористану ОСОБА_1 відпуску складає 5 113,08 грн.

Згідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений строк виплатити не оспорювану ним суму.

Крім того, статтею 237-1 КЗпП України, встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 9 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного Підприємства «Гарант - Сервіс» - відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 08 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Бобровського

А.П. Івах