Вирок № 55338098, 01.02.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/7423/15-к Головуючий у І інстанції Шипов І. М. Провадження № 11-кп/795/100/2016 Категорія - ст.121ч.1КК Доповідач Навозенко Л. С.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіНавозенко Л. С.

суддів - Карнауха А.С., Сердюка О.Г.

при секретарі - Батицькій О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270010003772 від 27 травня 2015 року, за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури м. Чернігова на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2015 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігів, громадянина України, неодруженого, не працюючого, інваліда 2-ї групи, проживаючого АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 24 березня 2010 року за ст. ст. 185 ч.2,71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

З участю учасників судового провадження:

прокурора - Висоцького А.В.

захисника - адвоката - Скуміна М.Г.

обвинуваченого - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_4

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування основаного покарання, встановивши випробуванням строком 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання та роботи.

Зараховано в строк відбування покарання знаходження ОСОБА_2 під вартою з часу його затримання - з 27.05.2015 року по 30.05.2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 1046 грн. 85 коп. на користь Чернігівського міського бюджету р\р35424301032049 ГУДКСУ у м. Чернігові, МФО 853592, код ЄДРПОУ 14242161 - витрат за лікування потерпілого.

Цивільний позов по справі, про відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 100000 грн. та матеріальної шкоди в сумі 2481 грн. 88 коп. заявлений потерпілим ОСОБА_4 до ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Питання речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 умисно наніс тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4, небезпечні для життя в момент заподіяння, за таких обставин.

26 травня 2015 року, близько 23 год. 30 хв., ОСОБА_2, знаходячись поблизу буд.16 по вул. Текстильників м. Чернігова, в ході конфлікту, що виник на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно наніс три удари ножем в різни частини тіла ОСОБА_4, чим заподіяв йому тілесні ушкодження, які відповідно висновку судово-медичної експертизи №534 від 03 липня 2015 року відносяться: проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітки, проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з ушкодженням тонкого кишківника відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення; колото-різані поранення лівої верхньої кінцівки відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Не погодившись з вироком суду прокурор, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції - старший прокурор прокуратури м. Чернігова Висоцький А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_2 в частині призначеного покарання у зв'язку з не обґрунтованим визнанням судом першої інстанції обвинуваченого не судимим, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильному застосуванню судом закону України про кримінальну відповідальність, призначенням покарання, яке за своєю м'якістю не відповідає особі обвинуваченого та тяжкості кримінального правопорушення, допущеними судом.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

В решті вирок Новозаводського районного суду від 17 листопада 2015 року залишити без змін.

В обґрунтування своїх висновків апелянт послався на те, що призначаючи мінімальне основне покарання, яке передбачене санкцією ч. 1 ст. 121 КК України та звільняючи ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, на момент вчинення злочину мав непогашену судимість, що свідчить про відсутність бажання у останнього ставати на шлях виправлення. Не враховано і той факт, що ОСОБА_2 не працює, характеристика за місцем мешкання обвинуваченого - формальна, відомостей позитивного характеру щодо його особи вона не містить.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати вирок суду в частині призначення та звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від покарання.

- потерпілий ОСОБА_4 просив вирок суду залишити без змін.

- обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат Скумін М.Г. просили в задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити, вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

26 травня 2015 року, близько 23 год. 30 хв., ОСОБА_2, знаходячись поблизу буд.16 по вул. Текстильників м. Чернігова, в ході конфлікту, що виник на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно наніс три удари ножем в різни частини тіла ОСОБА_4, чим заподіяв йому тілесні ушкодження, які відповідно висновку судово-медичної експертизи №534 від 03 липня 2015 року відносяться: проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітки, проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з ушкодженням тонкого кишківника відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення; колото-різані поранення лівої верхньої кінцівки відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У відповідності до вимог ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Матеріалами кримінального провадження, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена і сторонами не оскаржується.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані судом першої інстанції за ч.1 ст.121 КК України, оскільки він умисно наніс три удари ножем в різні частини тіла ОСОБА_4, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, думку потерпілого який просив призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане із позбавленням волі, сімейний стан та стан здоров»я, те що обвинувачений є інвалідом 2-ї групи, повне відшкодування заподіяної шкоди та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

На підставі ст.66 КК України суд першої інстанції визнав добровільне відшкодування завданих збитків потерпілому, обставиною, що пом'якшує покарання.

Враховуючи вищенаведені пом'якшуючи покарання обставини та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, суд першої інстанції визнав доцільним звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Місцевий суд вказав у вироку на відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, з чим колегія суддів погодитись не може.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував обтяжуючу обставину - наявність непогашеної судимості у обвинуваченого. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений 07 квітня 2003 року був судимий за скоєння тяжкого злочину - ч.3 ст. 185 КК України, а відповідно до вимог ст. 89 ч. 8 КК України строк погашення судимості в такому разі складає 6 років. За останнім вироком обвинувачений ОСОБА_2 був звільнений 12 листопада 2011 року. За таких обставин ОСОБА_2 є особою раніше судимою і колегія суддів визнає цю обставину обтяжуючу покарання обвинуваченого.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував вимоги ст.75 КК України та звільнив обвинуваченого від призначеного покарання у виді позбавлення волі не є справедливими, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження таке рішення суду буде сприяти виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових злочинів.

Вказані судом першої інстанції обставини, на підставі яких він прийшов до висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, за своєю сутністю є тими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, їх наявність сама по собі тягне безумовне застосування ст. 75 КК України.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 повністю визнав свою вину, розкаявся в скоєному, а також підтвердив, що продовжує хворіти, має тяжкі захворювання, потерпілий також просив залишити вирок суду без змін.

Враховуючи встановлені судом обставини вчиненого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що перевиховання та виправлення ОСОБА_2 можливе без позбавлення волі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з постановленням нового вироку для врахування обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 404, 407, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури м. Чернігова Висоцького А.В. задовольнити частково.

Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2015 року, щодо ОСОБА_2 скасувати в частині визнання обтяжуючої обставини, визнавши ОСОБА_2 раніше судимою особою, а також визнати наявність судимості обтяжуючою покарання обставиною.

Вважати ОСОБА_2 засудженого за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування основаного покарання, встановивши випробуванням строком 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок набуває чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

Л.С.Навозенко А.С.Карнаух О.Г.Сердюк