Ухвала суду № 55336593, 21.01.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/18080/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/152/16 Доповідач - Демкович Ю.Й.Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 р.

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Демковича Ю.Й.

суддів - Козак І. О., Хома М. В.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2,

на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 20 листопада 2015 року

щодо заяви ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3

до Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції в Тернопільській області /надалі «Виконавча служба»/, державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України /надалі «Підприємство»/

про визнання неправомірними дій Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції в Тернопільській області, визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акту про проведення електронних торгів,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся з вимогами до відповідачів про визнання неправомірними дій Виконавчої служби, визнання недійсними електронних торгів із продажу однокімнатної квартири загальною площею 32,8 м кв по АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності, протоколу проведення електронних торгів від 31.08.15 та акту про проведення електронних торгів від 10.11.15.

При поданні позову ОСОБА_3 заявлене клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 20.11.15 вжито заходів забезпечення позову у вигляді арешту згаданої квартири.

На дану ухвалу з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, вважаючи, що вона постановлена із порушенням норм процесуального закону й заходи забезпечення позову, визначені в ній, грубо порушують права його довірительки.

Зазначає, що ОСОБА_2 є переможцем електронних торгів від 31.08.15, на підставі чого вона стала власником квартири по АДРЕСА_1, чого при постановлянні оспорюваної ухвали не врахував суд першої інстанції.

Указує, що в ухвалі відсутні вказівки на підстави обрання такого способу забезпечення позову як арешт й відсутні мотиви та обгрунтування для його обрання.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги скарги та зазначив, що ОСОБА_2, придбавши квартиру з прилюдних торгів в порядку виконання судового рішення, стала її власником як добросовісний набувач, а тому арешт її майна є порушенням законних інтересів останньої. Указує на те, що його довірительку безпідставно не залучили до участі у спорі.

Позивач та його представник заперечили щодо задоволення скарги, вказавши, що ОСОБА_3 на даний час є власником квартири.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідача, з'ясувавши позицію учасників спору, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити з наступних мотивів.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду у даній справі.

Судова колегія не погоджується із таким висновком.

Із наявних у матеріалах доказів встановлено, що позивач був власником однокімнатної квартири загальною площею 32,8 м кв по АДРЕСА_1.

У порядку примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 48552800 від 08.07.15 про стягнення із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 69160,00 грн. боргу та 117268,00 грн. відсотків, а всього 186428,00 грн. заборгованості по договору позики солідарно, та 1656,80 грн. судових витрат, 31.08.15 проведено електронні торги, переможцем яких став учасник № 5 - ОСОБА_2 Даний правочин є відплатним.

У силу ч. 1 ст. 317 ЦК України, власник вправі володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Суд першої інстанції не врахував даної обставини.

У відповідності до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Так, 20.11.15 суд першої інстанції обрав спосіб забезпечення позову у вигляді арешту спірного майна.

Апеляційна інстанція приходить до висновку, що обрання такого способу забезпечення вимог позивача призводить до порушень прав та законних інтересів ОСОБА_2

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.06 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Суд першої інстанції не обґрунтував, у чому будуть перешкоди у виконані рішення суду, так як позов не містить вендикаційних вимог.

Згідно із роз'ясненнями Пленуму ВС України, викладеними у п. 7 згаданої постанови, ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Указаних вимог суд першої інстанції не виконав.

Враховуючи дані обставини, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції завчасно зроблено висновок, що для захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вжити саме такий захід забезпечення позову як арешт майна і для відновлення цих прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Тому, спірну ухвалу слід скасувати й постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 312, 315, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 20 листопада 2015 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Ю.Й. Демкович