Рішення № 55335487, 22.01.2016, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/10355/15-ц

Провадження №2/592/458/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі:

головуючого судді Чернобая О.І.,

за участю:секретаря судового засідання Дегтяренко В.М.,

сторін, які брали участь у справі:

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи Управління майна комунальної власності Сумської міської ради-

Ромась І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сумської міської ради, треті особи: Друга Сумська державна нотаріальна контора, Управління майна комунальної власності Сумської міської ради про встановлення факту належності частини житлового будинку та визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 19.11.1935 року між його батьком ОСОБА_6 та його матір'ю ОСОБА_7 був укладений шлюб. За час шлюбу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 народився він. 13.12.1960 року матір його батька, подарувала останньому 36/100 частин житлового будинку в АДРЕСА_3. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько, після смерті якого відкрилася спадщина на 36/100 частин житлового будинку за вказаною адресою. Спадкоємцем за законом після смерті батька була його матір ОСОБА_7, яка проживала разом з спадкодавцем, але не встигнувши прийняти спадщину за спадкодавцем ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4. Після смерті своїх батьків, він почав доглядати за житловим будинком. Документи на домоволодіння: договір дарування, технічний паспорт, будинкова книга були втрачені після смерті його батьків. У зв'язку з тим, що був відсутній договір дарування зазначеного житлового будинку неможливо було оформити спадщину на цей будинок. 06.10.2015 року він подав заяву до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції з проханням видати дублікат свідоцтва про право власності на вказаний будинок, однак у видачі дублікату свідоцтва йому було відмовлено. 09.10.2015 року він подав заяву до другої Сумської державної нотаріальної контори з проханням видати дублікат свідоцтва про право власності, але в цьому йому також було відмовлено. З 1972 року по 1985 року він проживав на квартирі батьків дружини, а з 1985 року по теперішній час мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що своїми діями він фактично прийняв спадщину після своїх батьків. За таких обставин просить встановити факт належності 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_3 померлому ОСОБА_6 згідно договору дарування № 1-8598 від 13.12.1960 року, встановити факт прийняття 36/100 частин житлового будинку за цією адресою ОСОБА_7 за померлим ОСОБА_6 в порядку спадкування, визнати за ОСОБА_2 право власності на 36/100 частин цього житлового будинку в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_7

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги з підстав зазначених у позові підтримали та просять їх задовольнити. Крім того, позивач пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася його сестра ОСОБА_8, яка з самого народження й до 2003 року проживала в будинку його батьків за адресою: АДРЕСА_3, де і прописана по даний час. 36/100 частини цього житлового будинку 13.12.1960 року були подаровані його батьку. З моменту народження і до 1972 року він проживав в цьому будинку. Після того, як він 17.08.1972 року одружився, переїхав жити до квартири тещі по АДРЕСА_4, а потім в 1984 році його дружина отримала квартиру по АДРЕСА_1 в якій проживають по даний час. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько і на момент смерті з батьком проживала мати та сестра, а він з ними не проживав, так як мешкав з дружиною по АДРЕСА_1. На момент смерті матері з нею проживала його сестра, а він жив окремо. Батьки заповіту на його та на сестру не складали. Після смерті матері і до 2003 року його сестра жила в будинку батьків сама. Крім того, після смерті батьків ні він, ні його сестра не звертались до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини. З 2003 року його сестра ОСОБА_8 знаходиться в пансіонаті для психічно хворих та з того часу в будинку ніхто неживе, тільки він періодично навідується до будинку батьків, підтримує там порядок, обробляє земельну ділянку. 06.10.2015 року він звертався до нотаріуса з заявою прийняття спадщини, але нотаріус йому відмовив у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, так як він не надав документів, які б підтверджували той факт, що він прийняв спадщину.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала та зазначила, що сестра позивача вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки проживала з спадкодавцями на час відкриття спадщини, тому є спадкоємицею всієї 36/100 частини спірного житлового будинку. У зв'язку з чим в задоволенні позову просить відмовити.

Представник третьої особи Управління майна комунальної власності Сумської міської ради Ромась І.М. в задоволенні позову просить відмовити, так як спадкоємцем, який вважається, таким що прийняв спадщину на 36/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 після смерті батьків є сестра позивача.

Представник Другої Сумської державної нотаріальної контори повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак до суду не з'явився, надав заяву згідно якої справу просить розглянути без участі їх представника.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.11.1935 року батько позивача ОСОБА_6 та матір позивача ОСОБА_7 зареєстрували шлюб (а.с.5).

За час шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у них народилася донька (сестра позивача) - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

13.12.1960 року батьку позивача було подаровано 36/100 частин житлового будинку в АДРЕСА_3.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач з моменту народження і до 1972 року проживав в цьому будинку. Однак, після того, як позивач 17.08.1972 року одружився, він переїхав жити спочатку на квартиру по АДРЕСА_4, а потім в 1984 році дружина позивача отримала квартиру по АДРЕСА_1 і з того часу по теперішній час позивач проживає у вказаній квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_6 (а.с.7) і на момент його смерті з ним проживали мати та сестра позивача, а сам позивач з ними не проживав, так як мешкав з дружиною по АДРЕСА_1.

За життя батько позивача заповіту не склав і після його смерті ні позивач, ні його сестра та мати не звертались до нотаріусу із заявами про прийняття спадщини.

Відповідно до приписів ст.549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що сестра позивача ОСОБА_8 та його матір ОСОБА_7, які проживали з спадкодавцем на момент його смерті за адресою: АДРЕСА_3 та фактично вступили в управління та володіння 36/100 частини цього спадкового майна і продовжили проживати в цьому будинку, тому вважають такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6

В судовому засіданні ні позивач, ні його представник не надали доказів, які б підтверджували факт вступу позивача в управління чи володіння спадковим майном.

Таким чином, після смерті батька позивача, його матері ОСОБА_7 та сестрі ОСОБА_8 стало на двох належати 36/100 частин вказаного житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла матір позивача ОСОБА_7 (а.с.8) яка за життя заповіту не склала. На момент її смерті з нею проживала сестра позивача ОСОБА_8, а позивач проживав окремо за адресою: АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_7 позивач та його сестра з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не звертались.

Крім того, позивач згідно вимог ЦК УРСР (1963 року) не вступив в управління або володіння спадковим майном.

Однак, сестра позивача ОСОБА_8 в силу ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) вважається такою, що прийняла спадщину на всю частину спадкового майна ОСОБА_7, так як після її смерті вона продовжила проживати в спірному житловому будинку і фактично вступила в володіння та управління спадковим майном.

Таким чином, сестра позивача ОСОБА_8 в порядку ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) успадкувала 36/100 частин житлового будинку після своїх батьків.

Також, суд враховує, що незалежно від оформлення ОСОБА_8, як спадкоємицею своїх спадкових прав, спадщина у виді 36/100 частин вказаного спірного житлового будинку належить їй.

З 2003 року по даний час сестра позивача ОСОБА_8 знаходиться в пансіонаті для психічно хворих в с. Будинці, Глухівського району та з того часу в спірному будинку ніхто не проживає.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Позивач звернувшись до суду з даним позовом, просить визнати за ним право власності на 36/100 частини спірного будинку в порядку спадкування за законом, тим самим фактично позбавляє ОСОБА_8, як спадкоємця, який прийняв спадщину права власності на це майно, що є неприпустимим виходячи з принципу непорушності права власності та права на спадкування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 3,10,11,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963 року), ст.321 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 про встановлення факту належності 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_3 померлому ОСОБА_6 згідно договору дарування № 1-8598 від 13.12.1960 року, встановлення факту прийняття 36/100 частин житлового будинку за цією адресою ОСОБА_7 за померлим ОСОБА_6 в порядку спадкування, визнання за ОСОБА_2 право власності на 36/100 частин цього житлового будинку в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_7 - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.І. Чернобай