Вирок № 55334048, 21.12.2015, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1710/15-к В И Р О К

Іменем України

Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Карікової Л.В.,

при секретарях Кописєвої О.Л.,

Петриченко В.С., Шилан Д.О.

за участю прокурора Дударєва В.В.,

потерпілого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши 21 грудня 2015 року в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за підозрою:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця в м. Шахрихан Андижанської області, Республіки Узбекистан, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей та батька інваліда 3 групи загального захворювання, працюючого охоронцем Форт пост Юг», не судимого в порядку ст. 89 КК України, призваного у зв'язку з мобілізацією до лав Збройних Сил України 21 травня 2015 року Іванівським РВК Одеської області, який проходить військову службу на посаді курсанта військової частини польова пошта В3416 (с. Улянівка Миколаївського району Миколаївської області) у військовому звані сержант, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 405 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 4 ч. 8, ст. 5 ч. 1, ст. 10, 11, ст. 22 ч. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», 21 травня 2015 року ОСОБА_5 був призваний до лав Збройних Сил України за мобілізацією Іванівським районним військовим комісаріатом Одеської області.

Згідно наказу командира військової частини - польова пошта В3416 від 21.05.2015 року №130 сержанта ОСОБА_5 з цього ж дня було зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта навчального батальйону військової частини - польова пошта В3416, яка дислокується в с. Улянівка Миколаївського району Миколаївської області.

Відповідно до Указу виконувача обов'язків Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію», ст. ст. 1, 4 ч. 8, ст. 5 ч. 1, ст. 10, 11, ст. 22 ч. З Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на території України з 17.03.2014 року та по теперішній час почав діяти особливий період, який визначений як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином сержант ОСОБА_5 проходить військову службу на посаді курсанта військової частини польова пошта В3416 в умовах особливого періоду.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, сержант ОСОБА_5 у відповідності до ст. ст. 9, 11, 13, 16, 29-32, 49, 50, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути дисциплінованим; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України; дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати честь і гідність кожної людини, додержуватись правил військової ввічливості й поведінки; постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки; поважати гідність інших людей; завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили в цілому; ґрунтувати відносини з іншими військовослужбовцями на взаємній повазі; виявляти повагу до військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватись правил військової поведінки; бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Відповідно до вимог ст.ст. З, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.

Разом з тим, сержант ОСОБА_5, діючи в порушення вимог вище зазначених нормативних актів, вчинив умисний військовий злочин проти встановленого порядку підлеглості та військової честі за наступних обставин:

З 05 травня 2010 року на посаді старшого офіцера відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності військової служби правопорядку у гарнізонах у Миколаївському зональному відділі військової служби правопорядку, який дислокується в м. Миколаєві (далі - Миколаївський ЗВ ВСП) проходить військову службу за контрактом майор ОСОБА_3, який з сержантом ОСОБА_5 у службових чи особистих стосунках не перебував, знайомим не був.

18 травня 2015 року на підставі наказу начальника Миколаївського ЗВ ВСП №102 майора ОСОБА_3 відряджено до військової частини польова пошта В3416 з метою забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України, які тимчасово чи постійно перебувають на території військової частини польова пошта В3416 у зв'язку з навчанням та проходження бойового залагодження.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 4, 6, 9 Закону України "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України", майор ОСОБА_3 під час виконання службових обов'язків мав право:

вимагати від військовослужбовців Збройних Сил України та

від інших осіб у військовій формі одягу, дотримання громадського порядку, правил носіння військової форми одягу, припинення правопорушень, а також дій, що перешкоджають здійсненню завдань і функцій Служби правопорядку; перевіряти у військовослужбовців на території військових частин (військових об'єктів) також в інших осіб документи, що посвідчують їх особу та інші документи, необхідні для з'ясування питань, що належать до компетенції Служби правопорядку; застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю. Застосуванню фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо є така можливість.

При цьому військове командування та органи військового управління Збройних Сил України, військовослужбовці та громадяни зобов'язані сприяти Службі правопорядку у виконанні нею своїх завдань.

Відповідно до вимог ст. ст. 29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України майор ОСОБА_3 за своїм військовий званням стосовно сержанта ОСОБА_5 був начальником за військовим званням та у відповідності до ст. 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був старшим за військовим званням, у зв'язку з чим мав право вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання.

Таким чином, станом на 21 травня 2015 року майор ОСОБА_3 стосовно сержанта ОСОБА_5 був начальником за військовим званням.

21 травня 2015 року близько 14 години 00 хвилин сержант ОСОБА_5 прибув у складі призовної команди з Іванівського районного військового комісаріату Одеської області до військової частини польова пошта В3416 в с. Улянівка Миколаївського району Миколаївської області.

Після проведення медичного огляду у військовій частині сержант ОСОБА_5, без дозволу командування самовільно відлучився з розташування військової частини в с. Улянівка, де в одному із магазинів придбав спиртні напої - 2 пляшки горілки об`ємом 0,7 л, які в подальшому вжив в розташування частини разом із невстановленими слідством співслужбовцями, у зв'язку з чим перебував у стані алкогольного сп'яніння.

В цей ж день, в 23 годині 30 хвилин сержант ОСОБА_5 за порушення військової дисципліни був доставлений у супроводі військовослужбовця військової частини польова пошта В0105 старшого сержанта ОСОБА_6 та військовослужбовця військової частини А1964 сержанта ОСОБА_7 з пункту прийому особового складу військової частини - польова пошта В3416 до будівлі колишнього гуртожитку поблизу штабу військової частини - польова пошта В3416, де тимчасово розмішувався особовий склад Миколаївського ЗВ ВСП з метою проведення робіт з переобладнання приміщень в польову гауптвахту та які виконували обов'язки із забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України, які тимчасово чи постійно перебувають на території військової частини польова пошта В3416 у зв'язку з навчанням та проходження бойового залагодження.

В кімнаті будівлі колишнього гуртожитку військової частини польова пошта В3416 сержант ОСОБА_5 був переданий майору ОСОБА_3 для проведення співбесіди, який в цей час виконував обов'язки із забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України, перебував у військовій формі одягу, був забезпечений спеціальними засобами - наручниками та палицею гумовою ПГ-73.

Знаходячись в кімнаті будівлі колишнього гуртожитку військової частини польова пошта В3416, в 23 годині 30 хвилин 21 травня 2015 року, майор ОСОБА_3 представився належним чином сержанту ОСОБА_5, після чого повідомив що стосовно осіб, які порушують військову дисципліну він, як офіцер військової служби правопорядку, має право вимагати дотримання порядку та припинення правопорушень, в тому числі має право застосовувати спеціальні засоби. Заходячи в приміщення кімнати, до якої йому запропонував зайти потерпілий, обвинувачений ОСОБА_5 спіткнувся об поріг, а потерпілий ОСОБА_3 вдарив його гумовою палицею декілька разів. В цей момент, обвинувачений ОСОБА_5, з метою спричинення тілесних ушкоджень, вихопив з рук у потерпілого ОСОБА_3 спеціальний засіб - палицю гумову ПГ-73 та наніс нею приблизно 4 удари в область голови майору ОСОБА_3, який виконував службові обов'язки із забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України, спричинивши останньому тілесні ушкодження, від яких він втратив свідомість.

Відповідно до висновку судово - медичної експертизи №784 від 17 червня 2015 року у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з гемморагічними забоями правої скроневої і тім'яної області, епідуральної гематоми праворуч, субарахноїдального крововиливу праворуч, перелому скроневої кістки з переходом на склепіння черепа праворуч, осколкових вдавлень тім'яної кістки справа, перелому виличної кістки, кісток носа, латеральної стінки гайморової пазухи праворуч, забійно-рваних ран надбрівної області, перенісся, правої вушної раковини, підшкірних гематом обличчя, правої шийної області, які могли виникнути від дії якогось тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею. За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя.

Дані тілесні ушкодження могли утворитися від багаторазових впливів тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути палка, гумовий кийок, тощо.

З приводу отриманих тілесних ушкоджень майор ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону України в період з 22 травня по 19 червня 2015 року.

Заподіявши тяжкі тілесні ушкодження майору ОСОБА_8 сержант ОСОБА_5 з місця події зник, при цьому знаряддя злочину - палицю гумову ПГ-73 ОСОБА_5 захопив з собою, покинувши у полі на військовому полігоні, де переховувався до наступного ранку.

Таким чином, сержант ОСОБА_5 під час проходження військової служби у зв'язку з мобілізацією в умовах особливого періоду на посаді курсанта військової частини пп В3416, яка дислокується в с. Улянівка Миколаївського району Миколаївської області, 21 травня 2015 року близько 23 годин 30 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння в приміщенні будівлі гуртожитку поблизу штабу військової частини - польова пошта В3416 в с. Улянівка Миколаївського району Миколаївської області, в порушення ст.ст. З, 28, 29, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, ЗО, 32, 49, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, заподіяв тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя у вигляді черепно-мозкової травми з гемморагічними забоями правої скроневої і тім'яної області, епідуральної гематоми праворуч, субарахноїдального крововиливу праворуч, перелому скроневої кістки з переходом на склепіння черепа праворуч, осколкових вдавлень тім'яної кістки справа, перелому виличної кістки, кісток носа, латеральної стінки гайморової пазухи праворуч, забито-рваних ран надбрівної області, перенісся, правої вушної раковини, підшкірних гематом обличчя, правої шийної області, начальникові -майору ОСОБА_3 у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби із забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України.

Встановлені судом обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні вироку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, позов також визнав та пояснив суду, що він дійсно був призваний на військову службу та 21 травня 2015 року був направлений в Широкий Лан Миколаївського району Миколаївської області. Приїхавши на місце проходження служби він разом із іншими військовослужбовцями вжили спиртні напої, потім біля КПП вони також вжили ще горілки, яку він купив в с. Улянівка. Потім вони отримали одяг. Він залишив одяг та рюкзак одному з військовослужбовців та пішов покурити, а коли повернувся, то виявив відсутність кепки та берців. Він почав з`ясовувати, де його одяг, не встав в строй та попросив знайти його одяг поки всі були на місці. Однак, майор, прізвище якого він не знає, нічого не став з`ясовувати та сказав двом сержантам, щоби його відвели на гауптвахту, яка розташовувалася в приміщенні гуртожитку. Прийшовши в гуртожиток його передали потерпілому, який йому не представився. Потерпілий сказав йому, що зараз він буде його переховувати, він на це відповів, що він приїхав не служити, а воювати. Проходячи в кімнату, куди його запросив пройти потерпілий, він перечепився і в цей момент потерпілий декілька разів вдарив його гумовою палицею. Він вихопив з рук потерпілого гумову палицю та наніс йому приблизно 3 удари в область голови, після того, як він упав на стіл він наніс ще 3 удари по нозі. Після чого він покинув територію частини, захопивши з собою кийок та переночував в полі. Вранці наступного дня він повернувся до частини. Приблизно о 12 годині 45 хвилин прийшли два чоловіки у військовій формі, забрали його речи та запропонували пройти до гуртожитку та показати як все сталося, що він і зробив. Отже, він був затриманий 22 травня 2015 року приблизно о 12 годині 45 хвилин. Коли вони прийшли до приміщення гуртожитку він під диктовку слідчого Чоклі написав явку з повинною. Він з 22 травня по день обрання йому міри запобіжного заходу знаходився в приміщенні гуртожитку - гауптвахти без рішення суду. У вчиненому щиросердно розкаюється, просить пробачення у потерпілого, якому відшкодував моральну шкоду.

Вина обвинуваченого ОСОБА_5, крім визнання ним своєї вини повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, з показів потерпілого ОСОБА_3, вбачається, що 21 травня 2015 року йому привели обвинуваченого ОСОБА_5 для проведення з ним профілактичної бесіди. Він йому представився та запропонував пройти до однієї з кімнат. Заходячись в кімнату обвинувачений наніс йому 3 удари від яких він втратив свідомість. Більше він нічого не пам`ятає. Ніяких документів, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення та протокол затримання він на ОСОБА_5.не складав. Обвинувачений дійсно відшкодував йому моральну шкоду.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що в травні 2014 року він був направлений у відрядження до в/ч В3416 для організації патрулювання та облаштування гауптвахти. 21.05.2015 року о 22 годині він і ОСОБА_3 знаходились в приміщенні гауптвахти. ОСОБА_3 поставив йому задачу перевірити порядок несення служби патрулем у с. Уляківка, що він і зробив. О 23 годині 40 хвилин він повернувся з с. Улянівка до військової частини та вирішив подзвонити ОСОБА_3, однак він не відповів та вирішив прийти до нього. Коли він прийшов вхідні двері були відчинені. Він зайшов в приміщення гауптвахти, проходячи повз кімнати, яка була призначена для побачень, він почув стогін та побачив потерпілого, який лежав на лівому боці і голова у нього була в крові. Він побіг до санчастини і йому почали надавати медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що він працював медичною сестрою військової частини польова пошта В3416 . 21 травня 2015 року приблизно о 23 годині 40 хвилин до медичного пункту забіг ОСОБА_9 та сказав, що потрібна медична допомога. Він разом із лікарем ОСОБА_11 зайшли до приміщення гуртожитку та побачили на ліжку закривавленого військовослужбовця, якому вони надали медичну допомогу, після чого він був направлений до лікарні.

Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення також підтверджується наданими сторонами та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Так, з витягу із наказу №155 від 05 травня 2015 року вбачається, що

ОСОБА_3 , офіцера відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку Південного територіального управління Військової служби правопорядку призначено старшим офіцером відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності військової служби правопорядку у гарнізонах Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку цього ж територіального управління.( т.1 а.с.183)

З витягу із наказу №71 від 21 травня 2015 року військового комісара Іванівського районного військового комісаріату ОСОБА_5 призвано на військову службу у зв'язку з мобілізацією та направлено для проходження військової служби до військової частини В3416 (т.1 а.с. 186)

Крім того, з протоколу огляду місця події від 22 травня 2015 року, фототаблиці до вказаного протоколу та відеозапису проведення огляду місця події, яке було переглянуто судом, вбачається, що місцем огляду є будівля колишнього гуртожитку поблизу штабу військової частини В3416, яка використовується військовою службою правопорядку та готується для використання як польова гауптвахта. Була оглянута кімната для побачень, де свідок ОСОБА_9 знайшов потерпілого ОСОБА_12 На ліжку, наволочці, подушці, матраці та пледі виявлено плями бурого кольору. Обвинувачений ОСОБА_5 під час огляду місця події показав при яких обставин він наніс потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження. ( т.1 а.с. 127-147)

З протоколу огляду приміщення №6 казарми 5 навчального батальйону військової частини пп В3416 поблизу с Улянівка Миколаївського району Миколаївської області, яка використовується для тимчасового розміщення особового складу підрозділів військової частини від 22 травня 2015 року та фото таблиці до протоколу огляду вбачається, що ОСОБА_5 добровільно видав свій одяг, в якому він був під час спричинення потерпілому тілесних ушкоджень Під час огляду одягу на брюках виявлено плями бурого кольору( т.1 а.с.148-155)

З протоколу огляду місця події від 23 травня 2015 року та фототаблиці до протоколу огляду вбачається, що оглянуто пшеничне поле, яке розташоване приблизно на відстані 220 м. від польового табору військової частини В3575 де виявлено предмет, чорного кольору, зовні схожий на гумовий кийок, на якому виявлено плями бурого кольору( т.1 а.с.156-162).

Вилучене під час огляду місця події визнано речовими доказами. ( т.1 а.с.166-168)

Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №545 від 08 липня 2015 року генетичні ознаки крові та клітини на поверхні пледу №1 і №2, наволочці, фрагменті вати, пари чоловічих капців збігаються з генетичними ознаками крові потерпілого ОСОБА_3.(т.2 а.с.9-14)

З висновку комплексної судової дактилоскопічної та молекулярно- генетичної експертизи №823/547 від 13 липня 2015 року вбачається, що генетичні ознаки клітини на руків'ї гумового кийка є змішаними, містять генетичні ознаки підозрюваного ОСОБА_5 і що неменше двох інших невстановлених осіб.

Генетичні ознаки клітини на протилежному від руків'я гумового кийка є змішаними, містять генетичні ознаки підозрюваного ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_3 та що неменше двох інших невстановлених осіб (т.2 а.с.17-38).

Крім того, відповідно до висновку судово - медичної експертизи №784 від 17 червня 2015 року вбачається, що у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з гемморагічними забоями правої скроневої і тім'яної області, епідуральної гематоми праворуч, субарахноїдального крововиливу праворуч, перелому скроневої кістки з переходом на склепіння черепа праворуч, осколкових вдавлень тім'яної кістки справа, перелому виличної кістки, кісток носа, латеральної стінки гайморової пазухи праворуч, забійно-рваних ран надбрівної області, перенісся, правої вушної раковини, підшкірних гематом обличчя, правої шийної області, які могли виникнути від дії якогось тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею. За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя.

Дані тілесні ушкодження могли утворитися від багаторазових впливів тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути палка, гумовий кийок, тощо. (т.1 а.с. 163-165)

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі і досліджені в судовому засіданні докази, які повністю узгоджуються між собою, суд находить вину обвинуваченого ОСОБА_5 доведеною і кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 405 КК України , в редакції закону від 21 травня 2015 року -заподіяння тілесних ушкоджень щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, вчинені в умовах особливого періоду.

Виклад позицій обвинуваченого та захисту та мотиви, з яких суд виходив при постановленні вироку.

Суд не приймає до уваги покази обвинуваченого в частині того, що потерпілий ОСОБА_3 не представився йому, оскільки йому було відомо, що його привели саме до офіцера військової служби правопорядку.

Разом з цим, за результатами проведених перевірок заяви обвинуваченого ОСОБА_5 щодо недозволених методів слідства та незаконного затримання останнього без рішення суду, в тому числі і на підставі ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2015 року винесено постанови від 08 жовтня 2015 року про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутності складу кримінального правопорушення та від 08 грудня 2015 року про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутності події злочину. (т.2 а.с. 31-41, 109-113)

Однак з зазначеними рішеннями погодитися не можна, оскільки розслідування було проведено не ефективно, однобічно та його результати не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, статею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Забезпечення й охорона прав і свобод людини й громадянина є найважливішим та пріоритетним напрямком діяльності держави. Серед засобів захисту прав і свобод людини і громадянина особливо відповідальна і ефективна роль належить суду, адже відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Відповідно до вимог ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Відповідно до пункту 1 статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною.

Відповідно до п.1 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом;

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;

e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

У п.2 ст. 5 Конвенції зазначено, що кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.

За приписами п.3 Конвенції кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

Згідно з п.4 Конвенції кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

У п. 5 ст. 5 Конвенції встановлено, що кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 з 22 травня по 29 травня 2015 року з іншими військовослужбовцями в одному приміщенні не перебував, військові обов'язки не виконував, отже утримувався без відповідного рішення суду в приміщенні гауптвахти, саме з 22 травня по 29 травня 2015 року, в порушення вищезазначених норм закону.

Дана обставина підтверджується копією ухвали слідчого судді Центрального районного суду м Миколаєва від 29 травня 2015 року, коли обвинуваченому і був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та копією рапорту про затримання 29 травня 2015 року о 17 годині 20 хвилин обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі вищезазначеної ухвали (т.1 а.с.42, 81-83 ).

Дослідивши всі надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку про те, що представником державного обвинувачення не наведено жодного факту чи переконливого аргументу, який дозволив би дійти іншого висновку в цій справі.

Отже, затримання обвинуваченого ОСОБА_5 було незаконним і свавільним. Його затримання взагалі не було задокументовано

Європейський суд з прав людини наголошує, що не задокументоване затримання особи свідчить про абсолютне ігнорування принципово важливих

гарантій статті 5 Конвенції і виявляє грубе порушення цієї статті. Незадокументування таких відомостей, як дата, час і місце затримання особи, її ім'я, підстави для затримання та ім'я особи, яка здійснює затримання, має вважатися таким, що суперечить вимозі законності і самій меті статті 5 Конвенції .

Аналогічні порушення були встановлені Європейським судом з прав людини по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, яке набуло статусу остаточного 21 липня 2011 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини національні органи повинні тлумачити і застосовувати національний закон відповідно до ст.. 5 Конвенції ( рішення Європейського суду з прав людини від 10 червня 1996 року у справі «Бенхем проти Сполученого Королівства».)

Висновки й аргументи Європейського суду з прав людини повністю співпадають з відповідними положеннями Кримінально-процесуального закону України.

Зокрема, відповідно до ст. 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.

Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.

Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.

Стаття 12 КПК України передбачає що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою.

Про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування має бути негайно повідомлено її близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Кожен, хто понад строк, передбачений цим Кодексом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений.

Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Стаття 18 КПК України встановлює, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення.

Призначення покарання та інші процесуальні дії.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду і міри покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який в силу ст.. 89 КК України не судимий, розлучений, на утриманні має двох малолітніх дітей і батька інваліда 3 групи, до призиву на військову службу працював, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше проходив військову службу за контрактом, за місцем проживання та за попереднім місцем військової служби характеризується позитивно та обставини справи.

Так, обставинами які пом'якшують покарання обвинуваченого є позитивна характеристика з місця проживання та попереднього місця військової служби, наявність на утриманні двох малолітніх дітей та батька інваліда 3 групи, повне визнання ним своєї вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. потерпілому ОСОБА_3

Суд не приймає до уваги службову характеристику на ОСОБА_5 від 05 червня 2015 року, оскільки вона є не об`активною, з врахуванням того, що вона надана на особу, яка лише один день перебувала на військові службі в військовій частині пп В3416.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Суд також приймає до уваги поведінку самого потерпілого ОСОБА_3 під час доставлення обвинуваченого ОСОБА_5 до нього, який діяв не у спосіб визначений законом, що створили умови для виникнення такої події.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом`якшують та обтяжують покарання.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення осіб, які вчинили злочин.

Враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом` якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення суд приходить до переконання про можливість виправлення обвинуваченого без відбування призначеного покарання та звільнення його від відбування призначення покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, відповідно до вимог ст. ст.75, 76 КК України.

Таке покарання на думку суду у відповідності до вимог ст. 65 КК України є достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Заявлений у кримінальному провадженні прокурором цивільний позов в порядку ст. 128 КПК України про стягнення з ОСОБА_5 на користь державного лікувального закладу - Військово- медичного центру Південного регіону коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 12480 грн. 54 коп. підтриманий прокурором, визнаний обвинуваченим, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а тому в силу ст. 1266 ЦК України підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 126 КПК України процесуальні витрати в кримінальному провадженні за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи №545 від 08 липня 2015 року в розмірі 6647 грн. 76 коп. та комплексної судової дактилоскопічної та молекулярно-генетичної експертизи № 823/547 від 13 липня 2015 року в розмірі 4431 грн. 84 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого.

В силу ст. 100 КПК України речові докази у кримінальному провадженні, які зберігаються у військовій прокуратурі Миколаївського гарнізону - два пледи сині з плямами червоно бурого кольору, наволочку від подушки з плямами червоно - бурого кольору, вату з плямами бурого кольору, печатки гумові, капці - знищити; камуфляжні брюки від військової форми повернути обвинуваченому; спеціальний засіб - гумову палицю ПГ-73 повернути потерпілому ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 370, 373,374 КПК України, суд, -

П р и с у д и в :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 405 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки .

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покласти обов`язок не виїжджати без дозволу кримінально-виконавчій інспекції за межі України та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Міру запобіжного заходу - тримання під вартою до набрання вироком законної сили ОСОБА_5 скасувати, звільнивши його з під варти з зали суду.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи №545 від 08 липня 2015 року в розмірі 6647 грн. 76 коп. та комплексної судової дактилоскопічної та молекулярно-генетичної експертизи № 823/547 від 13 липня 2015 року в розмірі 4431 грн. 84 коп., а всього 9228 грн. 06 коп.

Позов прокурора військової прокуратури Миколаївського гарнізону про відшкодування вартості понесених витрат на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 12480 грн. 54 коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі військової частини Військово-медичного клінічного центру Південного регіону вартість понесених витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 12480 грн. 54 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні, які зберігаються у військовій прокуратурі Миколаївського гарнізону - два пледи сині з плямами червоно бурого кольору, наволочку від подушки з плямами червоно - бурого кольору, вату з плямами бурого кольору, печатки гумові, капці - знищити; камуфляжні брюки від військової форми повернути обвинуваченому; спеціальний засіб - гумову палицю ПГ-73 повернути потерпілому ОСОБА_3

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню засудженому і прокурору.

Роз`яснити ОСОБА_5 та його захиснику, що відповідно до вимог ч.3 ст. 376 КПК України вони мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя Л.В.Карікова

21.12.2015