Ухвала суду № 55333531, 28.01.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/374/15 Головуючий у 1 інстанції: Березюк Г.М.

Провадження № 22-ц/783/299/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.

Категорія: 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Кабаля І.І.,

при секретарі: Жукровській Х.І.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представників ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 вересня 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 04 вересня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця, передання прав покупця за договором та витребування майна - відмовлено за недоведеністю.

Рішення суду оскаржили представники позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі, зазначають, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки позивачем в повному обсязі доведено обставини, що мають важливе значення для справи. Зокрема, судом не взято до уваги того, що відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні визнав, що він придбав за кошти ОСОБА_4 одноповерхову прибудовану будівлю (колишню будівлю блоку обслуговування гуртожитку), що знаходиться у м. Новий Розділ Львівської області на вул. Л.Українки, буд.21, блок 3, загальною площею 481,6 кв.м.. Зазначають, що відповідно до положень угоди про спільну діяльність від 01 жовтня 2007 року, укладеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, зокрема п.7, майно та доходи від сумісної діяльності за цією угодою є спільною частковою власністю, а частка кожного учасника, за умови належного виконання пунктів 5 та 6 цієї Угоди становить по ?, при цьому, зазначена частка підлягає пропорційній зміні відповідно до фактичної вартості внесків сторін. Вважають, що договір купівлі-продажу від 31 жовтня 2007 року є недійсним в частині покупця, оскільки спірна будівля була придбана ОСОБА_7 виключно на кошти, які були йому передані ОСОБА_4 згідно із розпискою від 03 жовтня 2007 року, а тому дійсним покупцем за вказаним договором виступає ОСОБА_4, на чиї кошти було придбано зазначену будівлю. Просять скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 вересня 2015 року на ухвалити нове, яким задоволити позов ОСОБА_4.

В судове засідання позивач, його представники та треті особи не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, а тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності. На думку колегії суддів матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на заперечення доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам закону, є справедливим і обґрунтованим.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним, а невиконання ОСОБА_7 умов угоди про спільну діяльність, не може бути підставою для визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу нерухомого майна, який був ним укладений з додержанням вимог необхідних для чинності правочину.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 629, 638 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 01 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було укладено угоду про спільну діяльність.(а.с.7)

Згідно вищезгаданої угоди про спільну діяльність сторони зобовязалися сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, а саме: набути у спільну власність одноповерхову прибудовану будівлю (колишню будівлю блоку обслуговування гуртожитку), що знаходиться у м. Новий Розділ по вул.. Лесі Українки буд. 21 блок 3 Львівської області загальною площею 481,6 кв.м.; здійснити ремонт, реконструкцію (перепланування) зазначеної будівлі з можливістю її подальшого використання як нежитлової; здійснити необхідні юридично значимі дії для оформлення права власності Сторін на спільну будівлю як на нежитлові приміщення згідно їх часток.

Сторони погодили, що для досягнення мети, зазначеної у п.1 цієї Угоди сторони роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Гроші та інші майнові внески сторін, а також майно створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю.

03 жовтня 2007 року, на виконання вищезгаданої Угоди ОСОБА_4 передав ОСОБА_7 70000,00 грн. для придбання визначеного угодою нерухомого майна, що підтверджується відповідною розпискою.(а.с.8)

Як вбачається із договору купівлі-продажу 31 жовтня 2007 року ОСОБА_7 придбав одноповерхову прибудовану будівлю (колишню будівлю блоку обслуговування гуртожитку), що знаходиться у м. Новий Розділ по вул. Лесі Українки буд. 21 блок 3 Львівської області загальною площею 481,6 кв.м. На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_7 провів державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

Статтею 203 ЦК України встановлені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Підставою недійсності правочину, згідно ч.1 ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України, головним елементом угоди є вільне волевиявлення сторін правочину та його відповідність внутрішній волі, які спрямовані на настання певних наслідків, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, а відсутність такої є підставою для визнання такого правочину недійсним.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"міститься роз'яснення про те, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Доказів того, що воля відповідача ОСОБА_7, як покупця за договором, була спрямована на настання інших цивільно-правових наслідків в частині набувача права власності на продане майно, ніж ті, що передбачені оспорюваним правочином, позивачем не надано та матеріали справи не містять.

У нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу від 31 жовтня 2007 року про придбання одноповерхової прибудованої будівлі (колишня будівля блоку обслуговування гуртожитку), що знаходиться у м. Новий Розділ по вул. Лесі Українки буд. 21 блок 3 Львівської області загальною площею 481,6 кв.м., відсутнє будь-яке застереження про те, що грошові кошти, які сплачуються за придбання спірної будівлі, є особистою власністю ОСОБА_4.

Крім того, згідно рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.02.2013 року, яке набрало законної сили 17.06.2013 року, задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто на його користь із ОСОБА_7 заборгованість за договором позики в сумі 958766 грн..

У звязку з невиконанням ОСОБА_7 зобовязання згідно рішення суду, державним виконавцем було звернуто стягнення на одноповерхову прибудовану будівлю у м.Новий Розділ по вул.Л.Українки, 21 блок 3, що належала на праві власності боржнику. Постановою державного виконавця від 05.03.2015 року вказане нерухоме майно було передано ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу.

Згідно ч.1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Відповідно до ч.2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Угода про спільну діяльність визначає спільні дії учасників, ведення їх справ, правовий статус майна у спільній діяльності, їх витрати та збитки та інші умови.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що невиконання ОСОБА_7 умов угоди про спільну діяльність, не може бути підставою для визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу нерухомого майна, який був ним укладений з додержанням вимог необхідних для чинності правочину.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у задоволенні такої скарги слід відмовити, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 вересня 2015 року залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представників ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: М.Я. Богонюк

ОСОБА_8