Рішення № 55332625, 28.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 333/2700/15Головуючий у 1-й інстанції Ярошенко А.Г.№22-ц/778/187/16Суддя-доповідач Гончар М.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Стрелець Л.Г., Савченко О.В.

при секретарі Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів

ВСТАНОВИЛА:

22 квітня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н, у розмірі 8638,40 грн. за виконавчим листом №333/6924/13ц, виданим 05.11.2013 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя на виконання рішення останнього від 07.10.2013 року, яким було стягнуто з відповідача на її користь на утримання неповнолітньої доньки аліменти щомісячно в твердій грошовій сумі у розмірі 800,00 грн. до досягнення дитиною повноліття (27.09.2014 року), починаючи з 03.09.2013 року, який перебуває на виконанні у Комунарському ВДВС ЗМУЮ, зазначаючи, за період з 20.06.2014 року по час звернення до суду 22.04.2015 року, хоча фактично, як вбачається із довідки-розрахунку державного виконавця (а.с.10), за період з 03 вересня 2013 року по 27.09.2014 року (момент повноліття дитини, а.с.128), оскільки станом на 20.06.2014 року вже мала місце заборгованість у сумі 2353,35 грн., а також судовий збір 243,60 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2015 року (а.с.73-75) позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 третя особа: ОСОБА_5 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 7680, 00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_4 із зазначеним рішенням суду першої інстанції погодилась, останнє в апеляційному порядку не оскаржувала.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 1 000,00 грн.

14 січня 2016 року апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи по суті та відкладено через витребування для долучення до матеріалів цієї справи у державного виконавця Комунарського ВДВС ЗМУЮ Щетинкіної А.С. щомісячного розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2 за виконавчим листом № 333/6924/13 ц; розрахунку пені на цю заборгованість з урахуванням правової позиції Верховного суду України від 01.07.2015 року у справі № 6-94цс 15 (а.с.114-115).

На виконання цієї ухвали 26 січня 2016 року державним виконавцем Комунарського ВДВС ЗМУЮ Щетинкіною А.С. через позивача апеляційному суду був наданий лише щомісячний розрахунок заборгованості по аліментам ОСОБА_2 за виконавчим листом №333/6924/13 ц, починаючи з 20.06.2014 року, хоча фактично вбачається із розрахунку, що з 03 вересня 2013 року (початок стягнення аліментів) по 27.09.2014 року - момент повноліття дитини (а.с.125-128).

У судове засідання 28 січня 2016 року належним чином повідомлені про час та місце розгляду цієї справи апеляційним судом відповідач ОСОБА_2 і представник останнього за договором - адвокат (а.с.81-82) ОСОБА_3 та третя особа - ОСОБА_5 (а.с.116, 122-123) не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажною причину неявки всіх вищезазначених нез'явившихся осіб, які беруть участь у цій справі, та ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останнього за присутністю позивача ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_4, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

Згідно із ст. 307 ч. 1 п. 3 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню.

Так, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що задовольняючи позов позивача частково у цій справі, суд першої інстанції правильно керувався ст.ст.180, 194, 196 СК України, ст.ст.209, 214-215, 218, 367 ЦПК України та виходив із того, що позивач має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати останнім аліментів на утримання неповнолітньої дитини, які стягуються з останнього у примусовому порядку за рішенням суду.

Оскільки, судом першої інстанції було правильно встановлено, що сторони у цій справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 вересня 1995 року (свідоцтво про укладення шлюбу, копія а.с.6) по 2007 рік (свідоцтво про розірвання шлюбу, копія а.с. 8).

Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження, копія а.с. 7), яка 27.09.2014 року досягла повноліття.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя №333/6924/13-ц від 07.10.2013 року (копія а.с. 9) з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто аліменти щомісячно в твердій грошовій сумі у розмірі 800,00 грн. до досягнення дитиною повноліття - 27.09.2014 року, починаючи з 03.09.2013 року.

Виконавчий лист № 333/6924/13ц, виданий 05.11.2013 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 перебуває на виконанні Комунарського ВДВС ЗМУЮ (а.с.10).

Згідно із довідкою - розрахунком заборгованості по аліментам ОСОБА_2, складеною державним виконавцем Комуиарського ВДВС ЗМУЮ Щетинікною А.С. від 21.10.2014 року (а.с.10) заборгованість станом на 20.06.2014 рік складає 2 353,35 грн. (а.с.10), проте, остання виникла і розраховувалась державним виконавцем фактично ще з 03 вересня 2013 року (уточнений розрахунок заборгованості по аліментам державного виконавця а.с.128).

На підставі ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Тому, при вищевикладених обставинах, суд першої інстанції правильно вважав, що позивач ОСОБА_4, як одержувач аліментів, має право на стягнення з ОСОБА_2, як особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Однак, суд першої інстанції при визначенні розміру цієї неустойки (пені) допустився помилки, не звернувши належної уваги на правову позицію Верховного Суду України від 01.07.2015 року № 6-94цс15, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування всіма загальними судами:

«Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

З урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць)».

В порядку ст. 10 ч.4 ЦПК України апеляційним судом у цій справі був витребуваний у державного виконавця Комунарського ВДВС ЗМУЮ Щетинкіної А.С. щомісячний розрахунок заборгованості по аліментам ОСОБА_2 за виконавчим листом № 333/6924/13 ц, починаючи з 20.06.2014 року, хоча фактично з 03 вересня 2013 року по 27.09.2014 року (момент повноліття дитини) для розрахунку пені за вказаний період з урахуванням правової позиції Верховного суду України від 01.07.2015 року у справі № 6-94цс 15, який був наданий державним виконавцем через позивача апеляційному суду у встановлений судом строк для долучення до матеріалів цієї справи (а.с.128) та який є доказом в силу вимог ст. 303 ч.2 ЦПК України, який може бути прийнятий судом апеляційної інстанції до уваги у цій справі.

З урахуванням вказаного розрахунку заборгованості по аліментам (а.с.128) та правової позиції Верховного Суду України від 01.07.2015 року № 6-94цс15 розмір неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2, становить 1270,40 грн. (розрахунок: 00,00 грн. пені за вересень 2013 року + 00,00 грн. пені за жовтень 2013 року + 120,00 грн. пені за листопад 2013 року +93,00 грн. пені за грудень 2013 року, 123,00 грн. пені за січень 2014 року + 112,00 грн. пені за лютий 2014 року + 124,00 грн. пені за березень 2014 року + 120,00 грн. пені за квітень 2014 року + 124,00 грн. пені за травень 2014 року, 120,00 грн. пені за червень 2014 року + 124,00 грн. пені за липень 2014 року + 124,00 грн. пені за серпень 2014 року + 86,40 грн. пені за вересень 2014 року по 27.09.2014 року - момент повноліття дитини).

Суд першої інстанції з додержанням вимог ст. 11 ч.1 ЦПК України розглядав дану справу, тобто в межах фактично заявлених позовних вимог у цій справі позивачем, яка є особою, не обізнаною в галузі права.

Ухвалюючи рішення, суд згідно з ч. 1 ст. 214 ЦПК України має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

Доводи апелянта щодо зменшення зміненого при вищевикладених обставинах розміру пені у розмірі 1270,40 грн. до 1000,00 грн. на підставі ст. 196 ч.2 СК України у цій справі відсутні.

При вищевикладених обставинах, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2015 року у цій справі слід змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з «7680, 00 грн.»до «1270,40 грн.».

Питання в порядку ст. 88 ЦПК України про розподіл понесених позивачем судових витрат у вигляді судового збору 243,60 грн. (а.с.1) при подачі вищезазначеного позову до суду судом першої інстанції оскаржуємим рішенням суду не вирішувалось.

Крім того, в силу вимог ст. 88 ч. ч. 1, 5 ЦПК України відповідач ОСОБА_2 в разі задоволення його апеляційної скарги лише частково при вищевикладених обставинах, не має права на компенсацію за позивача ОСОБА_4 судових витрат у вигляді судового збору 267,96 грн. (а.с.91), понесених ним при подачі цієї скарги до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2015 року у цій справі змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з «7680, 00 грн. (сім тисяч шістсот вісімдесят гривень)» до «1270,40 грн. (одна тисяча двісті сімдесят гривен сорок копійок».

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С.Стрелець Л.Г.Савченко О.В.