Рішення № 55332164, 27.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №320/6433/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Ніколова І.С.

Провадження № 22-ц/778/480/16 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Гончар М.С., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року ВАТ «Мелітопольгаз» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, мотивуючи його тим, що 08.08.2008р. між ним та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з газопостачання до АДРЕСА_1 21 січня 2013 року працівниками ВАТ «Мелітопольгаз» було здійснено огляд газових приладів у будинку позивача, в результаті якого виник сумнів у відповідності заводської пломби на лічильнику газу. 24 січня 2013 року на адресу ОСОБА_2 було здійснено виїзд працівників ВАТ «Мелітопольгаз» сумісно з працівниками служби метрології, якими був оглянутий прилад обліку газу (лічильник) та складений акт № 21/13 про виявлені порушення, а саме: щодо достовірності пломб, встановлених на лічильнику Gallus 2000 G4№ 00435921. 24 січня 2013 року складено акт № 21/13 про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи. 29 січня 2013 року ОСОБА_2 не доставив демонтований лічильник газу для проведення експертизи, надавши письмові пояснення про те, що він загубив його. Посилаючись на те, що акт про виявлені порушення є підставою для відшкодування збитків, ВАТ «Мелітопольгаз», уточнивши свої позовні вимоги, просило суд стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі 685 грн. 34 коп. та судові витрати.

У вересні 2013 року ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов, посилаючись на те, що акт про виявлені порушення, складений 24 січня 2013 року працівниками ВАТ «Мелітопольгаз», є недійсним, оскільки не містить його підпису як споживача послуг, тому нарахована на його підставі сума збитків не може бути стягнута з нього. В своєму позові вказував також, що 12 лютого 2013 року його було незаконно відключено від газопостачання, оскільки на цей час він не мав безспірної заборгованості. Зазначав, що в результаті незаконних дій ВАТ «Мелітопольгаз» він вимушений був обігрівати будинок за допомогою електричних приладів, внаслідок чого йому завдано майнову шкоду на суму

8 203 грн та моральна шкода. З огляду на зазначене, просив суд визнати недійсним акт про виявлені порушення, складений 24 січня 2013 року ВАТ «Мелітопольгаз», стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду у розмірі 8 203 грн. та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2014 року, позов ВАТ «Мелітопольгаз» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Мелітопольгаз» збитки у розмірі 685 грн. 34 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ «Мелітопольгаз» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 8 203 грн. та моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.

У решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015 року касаційну скаргу ВАТ «Мелітопольгаз» задоволено частково, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01.04.2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18.06.2014 року скасовано в частині зустрічного позову, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишені без змін.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» на користь ОСОБА_2, РНОКПП - НОМЕР_1, уродженця м. Петропавловськ, Казахстан, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 матеріальну шкоду в розмірі 8 203 /вісім тисяч двісті три/ грн. та моральну шкоду у розмірі 3 000 /три тисячі/ грн., всього - 11 203 /одинадцять тисяч двісті три/ грн.

В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Мелітопольгаз» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити та зобов'язати ОСОБА_2 повернути ПАТ «Мелітопольгаз» безпідставно виплачені кошти у розмірі 11203 грн. на р/р 26004010003557 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, ЄДРПОУ 05535349. Рішення в частині відмови в позові щодо визнання Акту про порушення недійсним відповідачем не оскаржувалось.

ОСОБА_2 також рішення суду щодо часткової відмови в позові про визнання Акту про порушення недійсним не оскаржив.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.08.2008р. між ВАТ «Мелітопольгаз», правонаступником якого згідно з новою редакцією Статуту від 2014р. є ПАТ «Мелітопольгаз», та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з газопостачання до АДРЕСА_1 ( а.с. 5-6).

21 січня 2013 року працівниками ВАТ «Мелітопольгаз» було здійснено огляд газових приладів у будинку позивача, в результаті якого виник сумнів у відповідності заводської пломби на лічильнику газу ( а.с. 8).

24 січня 2013 року на адресу ОСОБА_2 було здійснено виїзд працівників ВАТ «Мелітопольгаз» сумісно з працівниками служби метрології, якими був оглянутий прилад обліку газу (лічильник) та складений акт № 21/13 про виявлені порушення, а саме: щодо достовірності пломб, встановлених на лічильнику Gallus 2000 G4№ 00435921 ( Т. 1 а.с. 33). Також 24 січня 2013 року складено акт № 21/13 про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи, в якому зазначено, що лічильник на експертизу доручено доставити споживачу, а також технічний Акт про виконання робіт із заміни побутового газового лічильника ( Т. 1 а.с. 9, 32, 34).

29 січня 2013 року ОСОБА_2 не доставив демонтований лічильник газу для проведення експертизи, надавши письмові пояснення про те, що він загубив його ( Т. 1 а.с. 11). З пояснень ОСОБА_2 в ході розгляду справи слідує, що він залишив лічильник у транспорті.

За складеним працівниками ВАТ «Мелітопольгаз» Актом про порушення № 21/13 споживачу ОСОБА_2 були нараховані збитки, які вже стягнуті судовим рішенням у непогашеній сумі у розмірі 685,34 грн., яке набрало законної сили.

12.02.2013р. будинок споживача ОСОБА_2 був відключений від газопостачання.

Враховуючи, що таке відключення від газопостачання відбулося 12.02.2013 року, тобто взимку, ОСОБА_2 був змушений приймати заходи щодо опалення житлового будинку іншими засобами та з інших джерел.

Як зазначав ОСОБА_2 в позові і наданих в ході розгляду справи поясненнях, після відключення будинку від газопостачання він здійснював його опалення за допомогою електрообігрівачів, у зв'язку з чим поніс значні незаплановані витрати з електроенергії, про що надав квитанції /Т 1 а.с.57/.

Згідно з вказаними квитанціями у період з 11.02.2013р. по 17.04.2013р. за адресою: АДРЕСА_1 позивачем було витрачено електроенергії на суму 10 603 грн. 53 коп., в той час як до відключення від газопостачання у періоді з 21.11.2012р. по 11.02.2013р. ним було витрачено електроенергії на загальну суму 1 827,06 грн. Визначивши різницю між нарахованою сумою за витрачену електроенергію після відключення газу та оплатою за газ та електроенергію при їх споживанні до відключення, позивач просив стягнути цю суму як матеріальну шкоду у розмірі 8023 грн., вважаючи дії працівників постачальника з відключення його від газопостачання неправомірними, оскільки підстав для такого відключення не малось.

Задовольняючи вказаний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції вважав, що неправомірність дій працівників ВАТ «Мелітопольгаз» з відключення будинку ОСОБА_2 від газопостачання встановлена рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2014 року (а.с. 114-117, а.с. 186-192), тому даний факт відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Стягуючи матеріальну шкоду, спричинену такими діями постачальника споживачу, суд вважав, що її розмір підтверджений наданими ОСОБА_2 квитанціями та розрахунками, а моральна шкода доведена ним у сумі 3 000 грн. При цьому, суд вирішив спірні правовідносини з посиланням на вимоги ст.ст. 1166, 1167 ЦК України та ЗУ «Про захист прав споживачів».

Проте із вказаними висновками суду колегія погодитись не може, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та прийняті на підставі невірно застосованих норм матеріального права.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про виз-

нання недійсним складеного 24.01.2013р. акту про порушення не оскаржувалось сторонами після нового розгляду справи, тому на теперішній час не переглядається.

Крім того, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 квітня 2014р. та ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2014р. встановлено, що Акт є підставою для нарахування збитків та стягнуто суму цих збитків з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Мелітопольгаз». Вказані судові рішення в цій частині залишені без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08.07.2015р.

Разом з тим, вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовані в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо неправомірності дій постачальника з відключення його будинку від газопостачання як підстав для стягнення спричиненої такими діями матеріальної та моральної шкоди із направленням справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

Тому у суду першої інстанції не малось ніякої преюдиції щодо факту неправомірних дій працівників ВАТ «Мелітопольгаз», та необхідним було дослідити вказані обставини при новому розгляді справи.

Усуваючи допущену судом неповноту при новому розгляді позову ОСОБА_2, що сталося через порушення ч. 3 ст. 61 ЦПК України, колегія встановила наступні обставини.

Пунктом 6 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ від 09.12.1999р. № 2246 ( з наступними змінами та доповненнями ) припинення газопостачання проводиться, зокрема, у разі порушення споживачем строків сплати за надані послуги з газопостачання.

Згідно з пунктом 19 Правил, якщо споживач не оплатив надані послуги з газопостачання протягом 10 днів після строку, зазначеного в договорі або платіжному документі, а газопостачальне підприємство протягом наступних п»яти днів не отримало повідомлення про оплату, споживачеві надсилається письмове попередження про припинення газопостачання. У разі несплати наданих послуг з газопостачання протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження газопостачальне підприємство має право відключити споживача від газопостачання.

Відповідно до п. 1 договору № Г 1814 від 08.08.2008р. про послуги з газопостачання, укладеного між сторонами у справі, виконавець зобов»язався безперервно надавати споживачеві послуги з постачання природного або скрапленого газу від групових резервуарних установок для побутових потреб з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величиною тиску, а споживач зобов»язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами (цінами) у строки і на умовах, передбачених цим договором ( Т. 1 а.с. 25).

У відповідності до п. 16 цього договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування системи щомісячної оплати послуг, платежі вносяться до 30(31) числа поточного місяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з пп. 1 пункту 33 договору, споживач несе відповідальність за несвоєчасне та/або не в поновному розмірі внесення плати за надані послуги з газопостачання (Т. 1 а.с. 28). За пп. 1 пункту 29 договору виконавець має право припинити постачання газу споживачеві у разі несвоєчасної та/або не в повному обсязі оплати послуг з газопостачання. Згідно з пп. 5 пункту 30 договору, виконавець зобов»язаний припинити (відновити) газопостачання за письмовою заявою споживача ( Т. 1 а.с. 27).

З пояснень представника ПАТ «Мелітопольгаз» слідує, що ОСОБА_2 в січні 2013р. були спрямовані вимоги про погашення заборгованості за наданий газ за листопад-грудень 2012р. з попередженням про можливе відключення від газопостачання у випадку не виконання вимоги. Проте споживач погасив цю заборгованість станом на 12.02.2013р. лише частково, у зв»язку з чим і було припинено подачу газу до його будинку. В подальшому борг збільшився на суму розрахованих збитків за актом про порушення Правил газопостачання.

Позивач ОСОБА_2 вважає, що неправомірність дій ВАТ «Мелітопольгаз» встановлена Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, за поданням якого на відповідача накладено штраф за незаконне відключення його будинку від газопостачання.

Проте, ці ствердження є помилковими з огляду на таке.

Так, Антимонопольний комітет в особі його територіальних відділень досліджує питання порушення ЗУ «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку постачання, зокрема, в даному випадку природного газу за врегульованим тарифом, та до його функцій не входить визначати наявність або відсутність заборгованості у споживача або її розміру.

З наданих матеріалів вбачається, що висновки Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо відсутності у ОСОБА_2 безспірної заборгованості на час відключення від газопостачання його будинку та щодо причин відключення не відповідають дійсним обставинам та поясненням самого позивача.

Так, у висновку територіального відділення Антимонопольного комітету було встановлено, що у ОСОБА_2 станом на 12.02.2013р. була відсутня безспірна заборгованість за спожитий газ та відключення сталося через нарахування збитків за Актом. Але ці висновки суперечать наданим сторонами доказам, які маються у матеріалах справи.

Натомість, вищевказані пояснення відповідача узгоджуються з матеріалами справи.

Станом на момент зняття лічильник Gallus 2000 G4№ 00435921 у будинку позивача 24.01.2013р. покази лічильника щодо спожитого газу становили 27 098 м? ( Т. 1 а.с. 32).

21 січня 2013р. Товариство надало ОСОБА_2 вимогу № СО/17 про наявність у нього заборгованості за природний газ у сумі 1 953,84 грн., в якій просило погасити цю заборгованість до 31.01.2013р., та попереджало, що у випадку несплати цієї заборгованості можливо припинення газопостачання ( Т. 1 а.с. 31).

Згідно фінансового стану по особовому рахунку ОСОБА_2 безспірна заборгованість станом на 21.01.2013р. складала саме 1 953,84 грн. В той час, як відділенням Антимонопольного комітету виведено безспірну заборгованість лише станом на 01.12.2012р. у сумі 707,61 грн. А відтак, висновок територіального відділення Антимонопольного комітету про відсутність підстав для відключення позивача від газопостачання суперечить наявним матеріалам цивільної справи, тому не може бути покладений в основу як безспірний доказ неправомірності дій відповідача.

За матеріалами справи встановлено, що 28.01.2013р. ОСОБА_2 частково сплатив заборгованість у сумі 1 100 грн., а 11.02.2013р. - 841,5 грн., сума недоплати по заборгованості склала 12,34 грн. Проте платіж на суму 841,5 грн. здійснено з порушенням строку, визначеного у попередженні до 31.01.2013р. та договорі про надання послуг з газопостачання ( не пізніше 10 числа наступного місяця). Крім того, станом на день відключення позивача від мереж газопостачання останній платіж не пройшов по електронній базі товариства, тому відповідачу не було відомо про цей платіж, а також до цього часу вже була нарахована поточна сума заборгованості спожитого у січні 2013р. газу, що разом склало прострочену заборгованість у сумі 435,07 грн.

Отже, на час відключення будинку позивача від мереж газопостачання ним не була погашена сума заборгованості за спожитий газ у розмірі 435,07 грн., і саме це стало підставою для відключення будинку від мереж газопостачання, і тільки згодом до цієї заборгованості позивач додав розраховані за Актом про порушення збитки, щодо розміру яких між сторонами мались суперечки.

В своїх поясненнях ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду визнав, що станом на 12.02.2013р. погасив заборгованість за наданий газ лише частково, але подальші платежі за спожитий у січні газ не здійснив через брак коштів. Тому він не просив відповідача підключити його до мережі газопостачання. В подальшому, як зазначив позивач, він також не звертався з письмовою заявою, як це передбачено умовами договору, щодо відновлення йому газопостачання.

Таким чином, у відповідача були всі підстави для відключення будинку ОСОБА_2 від газопостачання, а у випадку погашення заборгованості за спожитий газ у повному обсязі у позивача виникало право на відновлення газопостачання, яке не здійснюється автоматично, а тільки на підставі письмової заяви споживача, яку позивач до постачальника не спрямовував, вирішуючи це питання у судовому порядку.

Зважаючи на вказані обставини, підстав вважати, що дії відповідача з відключення газопостачання не відповідали вимогам Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженим постановою КМУ від 09.12.1999р. № 2246 ( з наступними змінами та доповненнями ), та умовам укладеного між сторонами договору, не мається.

На теперішній час у жовтні 2013р. відбулось підключення будинку ОСОБА_2 до мереж газопостачання.

Отже, колегією не встановлено підстав для задоволення позову ОСОБА_2, зокрема, на підставі ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, яка регулює деліктні правовідносини, в той час як правовідносини між сторонами є договірними та регулюються умовами договору і Правилами надання населенню послуг з газопостачання та Порядком відшкодування збитків, завданих споживачеві природного газу внаслідок порушення газопостачальною організацією Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженим постановою НКРЕ від 29.05.2003р. № 473, а також ЗУ «Про захист прав споживачів».

Крім того, що вимоги позивача є необґрунтованими, матеріальну і моральну шкоду на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів» можливо відшкодувати у відповідності до п. 5 ч. 1 статті 4 цього Закону лише у випадку її завдання внаслідок недоліків продукції (дефекту продукції), з чим позивач її не пов»язував.

Також, колегією встановлено, що до виникнення витрат з понаднормового споживання електричної енергії призвели не дії відповідача, а дії самого споживача, який замість довести відсутність втручання в лічильник шляхом проведення експертизи, залишив його у транспорті, але не звернувся до правоохоронних органів із заявою та із заявою до транспортної організації, а також попри попередження своєчасно не погасив заборгованість за спожитий газ та не звертався з письмовою заявою про відновлення газопостачання.

За вказаних обставин, у відповідності до вимог п.п. 1, 3, 4 ч. 1 статті 309 ЦПК України рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню із ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Відповідач просив одночасно здійснити поворот виконання рішення суду у випадку його скасування та відмови в позові, оскільки ним було вже виплачено позивачу суму матеріальної і моральної шкоди у розмірі 11 203 грн., стягнуту рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 квітня 2014р.

Вказане питання на тепер не може бути вирішено апеляційним судом у зв»язку з наступним.

Відповідно до вимог п. 2 статті 380 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов»язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Оскільки апеляційним судом переглядається справа за апеляційною скаргою на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 листопада 2015р., яке не виконувалось відповідачем, а виконання у вигляді сплати матеріального та морального відшкодування у сумі 11 203 грн. відбулось за рішенням Мелітопольскього міськрайонного суду Запорізької області від 01 квітня 2014р., то питання про поворот виконання попереднього судового рішення, яке скасовано, належить вирішувати у місцевому суді за відповідною заявою відповідача.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 листопада 2015 року в оскаржуваній частині скасувати та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з ПАТ «Мелітопольгаз» матеріальної і моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Мелітопольгаз» судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 535 (п»ятсот тридцять п»ять) гривень 92 копійки.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: