Рішення № 55331390, 21.01.2016, Василівський районний суд Запорізької області

311/3692/15-ц

2/311/49/2016

21.01.2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Сидоренко Ю.В.

при секретарі Яблонській Я.Л.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Грищука В.І., Норочевського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Перемога», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фермерське господарство «Орбіта-СМ», про витребування майна з чужого незаконного володіння та здійснення розрахунку при витребуванні майна із чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

01.10.2015 року ОСОБА_4 звернулася до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Перемога», про витребування майна з чужого незаконного володіння та здійснення розрахунку при витребуванні майна із чужого незаконного володіння. В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що на підставі Свідоцтв про право на спадщину за законом №№ 716,717, виданих 14.10.2014 року державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори і згідно Витягів № 28039480 та № 28036428 від 14.10.2014 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки загальною площею 7,6092 Га, кадастровий номер вказаної земельної ділянки - НОМЕР_2, також є власником земельної ділянки загальною площею 7,6092 Га, кадастровий номер вказаної земельної ділянки - НОМЕР_3. Вказані земельні ділянки знаходяться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, цільове призначення яких є: ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначені земельні ділянки належали її чоловікові - ОСОБА_5 на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 83, виданого Степногірською селищною радою Василівського району Запорізької області 07 грудня 2001 року та на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №- 010626600029, виданого Василівською державною адміністрацією Василівського району Запорізької області 07 квітня 2006 року. 02.11.2009 року між орендодавцем - ОСОБА_5 та орендарем - СВК «Перемога» були укладені Договори оренди землі, відповідно до умов яких орендодавець передав, а орендар прийняв в платне користування зазначені земельні ділянки строком на п'ять років. Вищевказані Договори оренди були зареєстровані у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.02.2010 року за № 041026600006 та за №041026600007 відповідно.

Договори оренди підписані сторонами 02.11.2009 року і в цей же день СВК «Перемога» прийняло зазначені земельні ділянки в оренду за актами прийому-передачі, тому визначений сторонами строк дії Договорів становить з 02.11.2009 року по 02.11.2014 року відповідно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер та після його смерті вона прийняла спадщину за законом, згідно Свідоцтва НОМЕР_6 від 11.03.2014 року, виданого виконавчим комітетом Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області.

30.09.2014 року вона звернулася з листом до голови СВК «Перемога» Грищука В.І. з запереченням проти подовження договору оренди землі від 02.11.2009 року на земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_2 та з проханням після закінчення строку договору, передати земельну ділянку по акту прийому-передачі на протязі трьох днів.

У відповіді, листом за Вих.№ 218 від 16.10.2014 Голова СВК «Перемога» Грищук В.І. зазначає, що у відповідності до технологічної карти господарства земельні ділянки кадастрові НОМЕР_3 площею 7,6092 Га та № НОМЕР_2 - 7,61 Га на початку вересня поточного року були засіяні озимою пшеницею, що унеможливлює виконання її прохання.

Вважає своє бажання повернути власне майно після закінчення строку, на який воно було передано у користування, є законним і правомірним, оскільки після закінчення строку, на який були укладені Договори оренди земельних ділянок та за відсутності письмової згоди орендодавця (тобто узгодженої між сторонами угоди про поновлення Договорів оренди) СВК «Перемога» повинно було звільнити земельні ділянки та повернути їх їй у стані не гіршому, ніж на момент отримання їх в користування (пункт 21 укладених Договорів). Проте, на наступні письмові звернення (від 06.11.2014 року, від 10.02.2015 року), СВК «Перемога» листом Вих. №21 від 26.02.2015 року зазначило, що повернути земельні ділянки кадастрові номери яких: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 не є можливим до збирання врожаю озимої пшениці, яка була посіяна в період дії договорів оренди, укладених між ОСОБА_5 та СВК «Перемога» та СВК «Перемога» не може розділити майно (посіви озимої пшениці) від земельної ділянки без його знищення. Тому згідно законодавства України, земельні ділянки будуть повернуті їй після збирання врожаю в повному обсязі та з повним розрахунком за користування землею у відповідності до договорів оренди між чоловіком та СВК «Перемога» відразу після збирання врожаю.

Викладені обставини свідчать про те, що незважаючи на її листи-повідомлення, відповідач СВК «Перемога», всупереч умовам укладених Договорів та після закінчення строку їх дії, жодних дій щодо повернення земельних ділянок їх власнику не вчинив, а навпаки, здійснив посіви озимої пшениці у вересні 2014 року, розуміючи при цьому, що відокремити і використати посіви у листопаді 2014 року (на час закінчення дії Договорів), він не зможе та вирішив незаконно утримати у себе земельні ділянки для збору врожаю пшениці влітку 2015 року, чим прямо порушив її право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Із закінченням строку дії Договорів оренди, СВК «Перемога» втратило статус землекористувача вказаних земельних ділянок, та відповідно, втратило право власності на посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, а також право на відшкодування їх вартості та будь-яких завданих збитків, оскільки обов'язковою умовою фактичного використання земельних ділянок є наявність у особи, яка їх використовує, правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельних ділянок.

Також, відповідно до ст.390 ЦК України вважає, що вона має право вимагати від недобросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Тобто, утримуючи у своєму володінні майно, недобросовісний набувач може використовувати його та одержувати доходи. Зазначена норма встановлює умови, за яких власник крім повернення речі має право вимагати від недобросовісного набувача ще й повернення всіх доходів, які він одержав або міг одержати від використання належного власнику майна за весь час, протягом якого такий набувач володів цим майном. Таким чином, на недобросовісного набувача покладаються санкції за незаконне набуття у своє володіння майна яке відбулося шляхом порушення недобросовісним набувачем передбаченої законом поведінки, а саме: неповернення СВК «Перемога» належних їй земельних ділянок після закінчення строку дії Договорів оренди та утримання земельних ділянок задля збирання врожаю озимої пшениці.

На підставі звернення голови СВК «Перемога» від 14.07.2015 року щодо визначення розміру збитків, заподіяних підприємству незаконним перешкоджанням збирання врожаю, у відповідності до Розпорядження голови Василівської районної державної адміністрації у Запорізькій області № 354 від 30.07.2015 року відбулося засідання комісії, за результатом якого було складено відповідний протокол, відповідно до якого засіданням комісії голові СВК «Перемога» Грищуку В.І. відмовлено у затвердженні збитків у сумі 78000 грн, згідно наданого ним Акту від 22.07.2015 року, відповідно до якого засвідчено факт, що 07.07.2015 року працівниками СВК «Перемога» була обкошена озима пшениця на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 загальною площею 15,22 га та при обкосе 2,5 га урожайність пшениці склала 39,3 ц\га, тобто СВК «Перемога» з 2,5 га було зібрано 9,83 тони пшениці та з решти площі земельних ділянок 12,72 га було зібрано 28,24 тон пшениці.Тобто, станом на 22.07.2015 року з її земельних ділянок загальною площею 15,22 га працівниками СВК «Перемога» було зібрано 38,07 тон озимої пшениці. Згідно довідки № 27-01-07/107 від 18.09.2015 року відділу статистики у Василівському районі ГУ Статистики у Запорізької області, середня ціна реалізації озимої пшениці станом на 01.09.2015 року склала 2 724,6 грн. за тону без ПДВ, тобто за час незаконного володіння земельними ділянками СВК «Перемога» отримало дохід у розмірі 103 725,52 грн. без ПДВ.

Таким чином, вона має право вимагати від СВК «Перемога» також передання доходу в розмірі 103725,52 грн., отриманого СВК «Перемога» за час незаконного володіння земельними ділянками з кадастровими № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить: зобов'язати СВК «Перемога» за письмовим актом приймання-передачі повернути їй, ОСОБА_4, земельні ділянки кадастрові номери № НОМЕР_2, НОМЕР_3; стягнути з СВК «Перемога» на її користь суму в розмірі 103 725,52 грн. без ПДВ; розподілити судові витрати згідно ст. 88 ЦПК України.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 02.12.2015 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача залучено Фермерське господарство «Орбіта-СМ».

Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання по розгляду справи по суті не з"явилася, надала суду заяву (а.с.64), в якій просить розглянути справу у її відсутність, за участю її представника ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві та наданих письмових поясненнях.

В судовому засіданні представники відповідача СВК «Перемога» Грищук В.І. та Норочевський О.О. позовні вимоги ОСОБА_4 у повному обсязі не визнали, проти їх задоволення заперечують з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначають, що станом на день пред"явлення позову до суду, спірні земельні ділянки вже були звільнені від посівів Відповідача. Отже, відповідач не вчиняє позивачеві жодних перешкод у здійсненні права власності шодо належних їй земельних ділянок. Заявляючи вимогу щодо передачі земельних ділянок за актами приймання-передачі, Позивач повинна надати докази того, що Відповідач на даний момент незаконно утримує їх (здійснює перешкоди в обробітку, розміщує на них своє майно тощо).Однак таких доказів не надано не було. Крім того, позивачка просить стягнути з Відповідача вартість врожаю, вирощеного на її земельних ділянках мотивуючи тим, що відповідно до ст.95 Земельного кодексу України, відповідач втратив права на посіви сільськогосподарських культур, а також керуючись положеннями ст.ст.1212-1214 ЦК України. Проте, стаття 95 Земельного кодексу України не регулює питання переходу права власності на посіви колишнього орендаря, також пеправильним є посилання на ст.ст.1212-1214 ЦК України, оскільки вони не поширюються на спірні правовідносини, так як відповідач набув земельні ділянки Позивача не безпідставно, а на підставі договору оренди землі, тобто повністю на законних підставах. Спірні посіви було висаджено під час дії договору оренди, в момент коли Відповідач був законним землекористувачем спірних ділянок. Положеннями ч.ч.1,2 ст.785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі у разі закінчення договору найму (оренди), наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення, тому вважають, що саме дана правова норма поширюється на спірні правовідносини та в даній ситуації, Позивачка мала право вимагати від Відповідача подвійної орендної плати за весь час знаходження його посів на її земельних ділянках. Проте, позивачка ОСОБА_4 просить не стягнення неустойки, а вартості зібраного врожаю, що є необгрунтованим. Вважають заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та просять в задоволенні позову відмовити у повному обсязі за безпідставністю та стягнути з позивача ОСОБА_4 на користь СВК «Перемога» судові витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Представник третьої особи на стороні позивача: Фермерського господарства «Орбіта-СМ» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, проте надав суду письмові пояснення, в яких зазначають, що заявлені позивачем ОСОБА_4 вимоги є обгрунтованими виходячи з того, що між ОСОБА_5 та відповідачем 02.11.2009 року було укладено два Договори оренди земельних ділянок кадастрові номери № НОМЕР_3 та НОМЕР_2 (далі-попередні договори) зі строком їх дії по 02.11.2014 року включно, який у встановлений законом спосіб не був подовжений сторонами.За загальним правилом договір оренди є консенсуальним, тобто таким, що набирає чинності з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами, однак у випадках, коли дата укладення договору оренди збігається з датою фактичної передачі майна, то такий договір є реальним. Згідно Актів прийому-передачі об'єктів оренди (земельних ділянок) до попередніх Договорів, фактична передача майна відбулася 02.11.2009 року, тобто договори, укладені 02.11.2009 року між ОСОБА_5 та Відповідачем є реальними. За нормами Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на дату укладання сторонами попередніх Договорів (02.11.2009 року) та на дату спливу строку їх дії (02.11.2014 року), у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (ст.34 Закону), при чому, невід'ємною частиною договору оренди землі є акт приймання-передачі об'єкта

оренди (ч.4 ст.15 Закону). Враховуючи, що попередні Договори є реальними, то наявність у матеріальному світі такого явища як «Факт повернення Відповідачем земельних ділянок Позивачеві у зв'язку зі спливом строку дії попередніх Договорів» фіксується сторонами у певному місці і часі з оформленням законодавчо передбаченого документу, а саме: шляхом підписання Акту приймання-передачі (повернення) відповідних земельних ділянок. Разом із тим, такий документ наразі відсутній, а, відповідно, факт повернення об'єктів оренди за попередніми Договорами (реальними) і досі не відбувся. Згодом, між мозивачкою ОСОБА_4 та ФГ «Орбіта-СМ» 10.02.2015 року було укладено Договір № 3/1-15 оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 та Договір № 4/1-15 оренди земельної ділянки кадастровий номер № НОМЕР_3 зі строками їх дії по 10.02.2025 року включно.

Нові Договори зареєстровані 16.02.2015 року у встановленому законом порядку, і на відміну від попередніх Договорів, є консенсуальннми у зв'язку з тим, що дати укладання нових Договорів не збігаються із датами Актів приймання-передачі земельних ділянок за ними, які у актах - відсутні, оскільки залежать від моменту фактичної передачі майна. Враховуючи, що сторонам нових Договорів не відомо коли станеться фактична передача майна, вони і досі не визначились із відповідними датами у Актах приймання-передачі, попри те, що дата є обов'язковим реквізитом для будь-якого документу (п.4.4. ДСТУ 4163-2003 «Вимог до оформлення документів»). Використання земельній ділянок у зазначений спосіб для ФГ «Орбіта-СМ» утруднено певними обставинами, створеними попереднім орендарем - СВК «Перемога».

Складений працівниками CBК «Перемога» Акт від 22.07.2015 року підтверджує факт того, що у період строку дії нових Договорів відповідач CBК «Перемога» зібрав із земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_2 та кадастровий номер НОМЕР_3 врожай пшениці у кількості 38,07 тон, що на дату позову склало суму 103 725,52 грн. без ПДВ.

Вважають, що ігнорування СВК «Перемога» вимог ОСОБА_4 щодо поверненню земельних ділянок прямо порушує її право власності.

На теперішній час ФГ «Орбіта-СМ» не є повноцінним орендарем зазначених земельних ділянок в розумінні Закону України «Про оренду землі», а лише має право обмеженого користування ними, час від часу у режимі, що встановлюється між ФГ «Орбіта-СМ» і СВК «Перемога» за усною згодою останнього.

Відповідач стверджує про те, що він є неналежним відповідачем у справі, проте фактів відчуження ним спірного майна немає.

З огляду на викладене вважають, що спочатку спірні земельні ділянки мають бути повернуті від СВК «Перемога» до їх власника, після чого ФГ «Орбіта-СМ» разом із ОСОБА_4 зможуть дійти згоди щодо моменту фактичного приймання-передачі цих земельних ділянок на умовах, погоджених між ними у нових Договорах оренди.

Щодо права власності на посіви, то вважають, що СВК «Перемога» із закінченням строку дії попередніх Договорів втратило статус землекористувача вказаних земельних ділянок, а відтак - втратило право власності на посіви й насадження, на вироблену продукцію, а також право на відшкодування їх вартості та будь-яких завданих збитків, оскільки обов'язковою умовою фактичного використання земельних ділянок є наявність у особи, яка їх використовує, правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельних ділянок, у зв'язку з чим, СВК «Перемога» не має права на відшкодування їх вартості.

Крім того, згідно п. 26 Постанови Пленуму ВСУ з питань розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.201 року, відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Позовні вимоги ОСОБА_4 просять задовільнити у повному обсязі. Самостійних вимог щодо предмету спору не заявили.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши надані сторонами документи, ретельно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст.10,11,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для

ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно положень ст.78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 398 ЦК України визначено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також, на інших підставах, встановлених законом.

Відповідно до ст.93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, юридичним особам України.

За положеннями ст.ст.1,2 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також, договором оренди землі.

Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено - ст.31 Закону України «Про оренду землі».

У відповідності до ст.33 Закону України «Про оренду землі», п о закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає наслідки припинення або розірвання договору оренди землі, встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

У відповідності до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені ст.152 ЗК України, за положеннями якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого

самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, позивачу у справі, на підставі Свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Кириченко В.В. від 14.10.2014 року на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 7,6092 Га, кадастровий номер - НОМЕР_2, а також земельна ділянка загальною площею 7,6092 Га, кадастровий номер - НОМЕР_3, які розташовані на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, цільове призначення яких є: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що також підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 28039480 та № 28036428 від 14.10.2014 року відповідно, копія яких містяться в матеріалах справи (а.с.14-15, 16-17).

Вказані земельні ділянки належали ОСОБА_5 на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 83, виданого Степногірською селищною радою Василівського району Запорізької області 07 грудня 2001 року та на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010626600029, виданого Василівською державною адміністрацією Василівського району Запорізької області 07 квітня 2006 року, що вбачається з Свідоцтв про право на спадщину за законом, які видані державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Кириченко В.В. від 14.10.2014 року.

02.11.2009 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та СВК «Перемога» (орендар) були укладені Договори оренди землі № б\н, відповідно до умов яких орендодавець передав, а орендар прийняв в платне користування вищевказані земельні ділянки строком на п'ять років. Зазначені договори оренди були зареєстровані у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.02.2010 року за № 041026600006 та за №041026600007 відповідно (а.с.10-11, 12-13).

Договори оренди підписані сторонами 02.11.2009 року і в цей же день орендар СВК «Перемога» прийняв зазначені вище земельні ділянки в оренду за актами прийому-передачі (а.с.11зворот, а.с.13 зворот).

Відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

До 2010 року реєстрація правовстановлюючих документів на земельні ділянки здійснювалася Центром державного земельного кадастру згідно з Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року №174 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за № 641/7962.

З 2011 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року за №1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», яка була чинною до 1 січня 2013 року, реєстрація правовстановлюючих документів на земельні ділянки здійснювалася територіальними органами Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки.

01 січня 2013 року набрали чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр», постанова Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» та зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв'язку з чим з 1 січня 2013 року державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснює Державна реєстраційна служба .

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

На час укладання Договорів оренди між ОСОБА_5 та СВК «Перемога» державну реєстрацію договорів оренди землі здійснювали територіальні органи Держземагентства за місцем

розташування земельної ділянки.

З копії вказаних договорів оренди між ОСОБА_5 та СВК «Перемога»» вбачається, що вони зареєстровані у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.02.2010 року за № 041026600006 та за №041026600007 відповідно (а.с.10-11, 12-13).

Таким чином, договори оренди № б/н від 02.11.2009 року набули чинності після їх державної реєстрації, а СВК «Перемога» набуло право на строкове платне користування земельною ділянкою ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 11.03.2014 року виконавчим комітетом Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, актовий запис №10, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.18).

Після смерті ОСОБА_5 спадшину прийняла ОСОБА_4, позивачка по справі.

30.09.2014 року ОСОБА_4 звернулася до голови СВК «Перемога» Грищука В.І. з листом-повідомленням, в якому виклала свої запереченням проти подовження договору оренди землі від 02.11.2009 року на земельну ділянку площею 7,61 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, з проханням після закінчення строку договору, передати земельну ділянку по акту прийому-передачі на протязі трьох днів (а.с.19).

У відповіді від 16.10.2014 року за № 218 Голова СВК «Перемога» Грищук В.І. запропонував ОСОБА_4 внести відповідні зміни до діючих договорів у пункти щодо зміни власника, нормативної оцінки землі та збільшення орендної плати за землю не нижче 4% від нормативної грошової оцінки з щорічним переглядом розміру орендної плати за землю. Також повідомив, що у відповідності до технологічної карти господарства, ці земельні ділянки кадастрові номери НОМЕР_3 площею 7,6092 Га та № НОМЕР_2 - 7,61 Га на початку вересня поточного року були засіяні озимою пшеницею, що унеможливлює виконання прохання ОСОБА_4 (а.с.20).

Також в судовому засіданні встановлено, що 10.02.2015 року між ОСОБА_4, позивачем у справі (орендодавець) та ФГ «Орбіта-СМ», третя особа по справі на стороні позивача (орендар), були укладені : Договір оренди № 3/1-15 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 площею 7,6092 Га та Договір оренди № 4/1-15 земельної ділянки кадастровий номер № НОМЕР_3 площею 7,6092 Га, зі строками їх дії - 10 років, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.119-121; 124-126).

Вказані Договори оренди зареєстровані 16.02.2015 року у встановленому законом порядку, що підтверджуєься Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 33665529 від 16.02.2015 року та № 33681845 від 16.02.2015 року, відповідно копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.95,123).

Акти прийому-передачі вищевказаних об'єктів оренди (земельних ділянок) за договорами оренди від 10.02.2015 року сторонами цих Договорів оренди від 10.02.2015 року підписані, проте Акти не містять дати передачі ФГ «Орбіта-СМ», оскільки вказані земельні ділянки новому орендарю ФГ «Орбіта-СМ» фактично до теперішнього часу не передані, що відповідачем не оспорюється.

На письмові звернення ОСОБА_4 від 06.11.2014 року, від 10.02.2015 року, Голова СВК «Перемога» Грищук В.І. у листі за № 21 від 26.02.2015 року зазначив, що повернути земельні ділянки кадастрові номери яких: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 не є можливим до збирання врожаю озимої пшениці, яка була посіяна в період дії договорів оренди, укладених між ОСОБА_5 та СВК «Перемога» та СВК «Перемога» не може розділити майно (посіви озимої пшениці) від земельної ділянки без його знищення. Тому згідно законодавства України, земельні ділянки будуть повернуті їй після збирання врожаю в повному обсязі та з повним розрахунком за користування землею у відповідності до договорів оренди між чоловіком позивачки ОСОБА_4 та СВК «Перемога» відразу після збирання врожаю (а.с.23).

Викладені обставини свідчать про те, що незважаючи на листи-повідомлення позивачки ОСОБА_4, відповідач СВК «Перемога», всупереч умовам укладених Договорів та після закінчення строку їх дії, жодних дій щодо повернення земельних ділянок їх власнику ОСОБА_4 не вчинив, чим порушив її право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до п.37 договорів оренди спірних земельних ділянок № б/н від 02.11.2009 року, дія договору оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, якщо інше не передбачено договором.

Із закінченням строку дії Договорів оренди, СВК «Перемога» втратило статус землекористувача вказаних земельних ділянок, оскільки обов'язковою умовою фактичного використання земельних ділянок є наявність у особи, яка їх використовує, правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельних ділянок. Тому, заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги до Сільськогосподарського

виробничого кооперативу «Перемога про витребування майна з чужого незаконного володіння суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_4 також заявила вимогу про стягнення з відповідача СВК «Перемога» на її користь усіх доходів від майна, які одержала або могла одержати за час незаконного користування її земельними ділянками.

Так, на обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині, позивачка зазначає, що згідно Акту від 22.07.2015 pоку, складеного працівниками СВК «Перемога», було засвідчено факт того, що 07 липня 2015 року працівниками СВК «Перемога» була обкошена озима пшениця на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 загальною площею 15,22га. При обкосе 2,5га урожайність пшениці склала 39,3 ц\га, тобто СВК «Перемога» з 2,5 га було зібрано 9,83 тони пшениці.

Крім того, актом СВК «Перемога» від 22.07.2015 року засвідчено, шо крім врожаю пшениці у розмірі 9,83 тони з 2,5га, з решти площі земельних ділянок 12,72га було зібрано 28,24 тон пшениці.Тобто, станом на 22.07.2015 року, загалом з земельних ділянок ОСОБА_4 з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 загальною площею 15,22га працівниками СВК «Перемога» було зібрано 38,07 тон озимої пшениці.

Згідно довідки Відділу статистики у Василівському районі ГУ Статистики у Запорізькій області за № 27-01-07/107 від 18.09.2015 року, середня ціна реалізації озимої пшениці станом на 01.09.2015 року склала 2724,6 грн. за тону без ПДВ, тобто за час незаконного володіння земельними ділянками СВК «Перемога» отримало дохід у розмірі 103 725,52 грн. без ПДВ.

В зв'язку з тим, що загальна площа земельних ділянок складає 15,22 Га, сума доходів, які СВК «Перемога» отримало, або могло отримати від незаконного користування належними їй земельними ділянками становить 103 725,52 грн., які позивачка просить стягнути з відповідача СВК «Перемога» на підставі ч.1 ст.390 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Тобто, утримуючи у своєму володінні майно, добросовісний або недобросовісний набувач можуть використовувати його та одержувати доходи. Кодекс встановлює умови, за яких власник має право, крім витребування майна, вимагати ще й повернення доходів, які набувач одержав від неправомірного використання майна.

Стаття 390 ЦК України досить детально регулює відносини щодо розрахунків при поверненні майна із чужого незаконного володіння до моменту фактичного повернення майна, у зв'язку з чим відпадає необхідність у застосуванні до цих відносин у будь-якій частині норм ст.22 ЦК України, яка регулює інші правовідносини - відшкодування збитків. Оскільки, відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною 1 вказаної статті зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Таким чином, законодавством передбачено відшкодування особі майнової шкоди, зокрема збитків, за наявності порушення цивільного права особи та причинного зв'язку між порушенням права й збитками. При цьому розмір заподіяних збитків доводить позивач.

Відповідно до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам. Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, що створили ці комісії.

При цьому, у позовних вимогах ОСОБА_4 питання про відшкодування відповідачем СВК «Перемога» певних збитків в результаті порушення її цивільного права, у відповідності до положень ст.22 ЦК України, не ставиться.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як видно із справи, доказів в розумінні положень ст.ст.57,58 ЦПК України, які б свідчили про розмір неотриманих прибутків (доходів) ОСОБА_4 у порядку, передбаченому ст.60 ЦПК України, не надано, а тому відсутні підстави для задоволення вимог про здійснення розрахунку при витребуванні майна із чужого незаконного володіння та стягнення з відповідача на користь позивача саме доходів, з посиланням на ч.1 ст.390 ЦК України.

Твердження позивача ОСОБА_4 про те, що вимоги заявлені на підставі ст.390 ЦК України, яка передбачає спеціальний порядок розрахунків для правовідносин витребування майна з чужого незаконного володіння, не можуть бути взяті до уваги, оскільки положення ст.390 ЦК України на правовідносини, які склались між сторонами щодо користування СВК «Перемога» земельними ділянками після закінчення строку дії договорів оренди та неотримання орендодавцем у зв'язку з цим прибутків, не поширюється.

Крім того, за вимогами до ч.2 ст.59, ч.ч.1,4 ст.60 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вказаним вимогам закону позивачем ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів щодо отримання СВК «Перемога» коштів в розмірі 103 725,52 грн. від користування належними позивачці земельними ділянкамию Зокрема, під час судового розгляду справи жодних клопотань про призначення судової економічної експертизи на підтвердження розміру цих доходів, сторонами не заявлено та позивачем на обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині не доведено.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, розглянувши позов ОСОБА_4 в межах заявлених нею позовних вимог, вважає необхідним відмовити позивачу ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог про здійснення розрахунку при витребуванні майна із чужого незаконного володіння та стягнення з відповідача СВК «Перемога» на користь ОСОБА_4 у відповідності до ч.1 ст.390 ЦК України отриманих доходів.

Разом з тим, згідно положень ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому, у відповідності до положень ст.ст.79,84,88 ЦПК України, ст.ст.26,30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», з відповідача СВК «Перемога» на користь позивача ОСОБА_4 підлягають стягненню понесені позивачем та документально ним підтверджені (а.с.1) судові витрати у вигляді судового збору, понесеного при пред'явленні позову до суду в частині позовних вимог немайнового характеру, в сумі 487,00 грн., які судом задоволені.

Проте, з урахуванням вимог ст.88 ЦПК України, з позивача ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь відповідача СВК «Перемога» судові витрати, понесені відповідачем та документально ним підтверджені (а.с.83-85, 128-130), які складаюься з витрат на правову допомогу (а.с.129), в половинному розмірі, а саме в сумі 1500 грн. (3000 грн. / 2 = 1500 грн.), що пропорційно до тієї частини позовних вимог (майнового характеру), у задоволенні яких позивачеві відмовлено, розмір витрат яких не перевищує 40 % мінімальної заробітної плати за годину, із розрахунку: (1378,00 грн. * 40 %)* 7 год.суд.засідань = 3858,40 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.22,387,390,398,638,792 ЦК України, ст.ст.78,93 ЗК України, ст.ст.1,2,13,33,34 Закону України «Про оренду землі» ст.ст.7,10,11,60,61,79,84,88,208,209,212-215, сьт.218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Перемога» про витребування майна з чужого незаконного володіння та здійснення розрахунку при витребуванні майна із чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Зобов'язати Сільскогосподарський виробничий кооператив «Перемога» (71611 Запорізька область Василівський район смт.Степногірськ, вул.Леніна буд.1 ЄДРПОУ - 30000832) за письмовим Актом приймання-передачі повернути ОСОБА_4 (ІПН - НОМЕР_1) земельну ділянку площею 7,6092 га кадастровий номер № НОМЕР_2 та земельну ділянку площею 7,6092 га кадастровий номер НОМЕР_3, які знаходяться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області та належать ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Стягнути з Сільскогосподарський виробничий кооператив «Перемога» (71611 Запорізька область Василівський район смт. Степногірськ, вул. Леніна, буд.1, ЄДРПОУ 30000832) на користь ОСОБА_4 (ІПН - НОМЕР_1) судовий збір в розмірі - 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Сільскогосподарського виробничого кооперативу «Перемога» (71611 Запорізька область Василівський район смт. Степногірськ, вул. Леніна, буд.1, ЄДРПОУ 30000832) судові витрати на правову допомогу в розмірі - 1500,00 (одна тисяча п'ятсот) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дати проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО