Рішення № 55330566, 28.01.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13782/15-ц

Провадження №2/263/251/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Масюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Маріупольської міської Ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування позовних вимог зазначили наступне. На підставі ордеру на жиле приміщення №007558 від 22.03.1989 року, їх батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з ними вселилися до квартири АДРЕСА_1 Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 164». За життя батьки повністю сплатили пайовий внесок за квартиру, стали її власниками, але право власності на квартиру у встановленому законом порядку не зареєстрували. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_4 мати - ОСОБА_5 Вони прийняли спадщину батьків, але нотаріус ОСОБА_6 постановами від 19.11.2015 року відмовила їм у вчинені нотаріальних дій - видати посвідчені свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану квартиру, оскільки ними не було надано правовстановлюючих документів на квартиру. За наведеними обставинами просять суд визнати за ними право власності на спадщину, яка залишилась від батьків, за кожним на ? частину квартири.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_7, належним чином повідомлені про час, місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, надали суду спільну заяву про розгляд справи у їх відсутності, в якій просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача Маріупольської міської Ради у судове засідання не з`явився, надав суду відгук на позовну заяву, в якому позов не визнав, оскільки спадкодавці у встановленому законом порядку не набули права власності на спірну квартиру, одночасно просив справу розглянути за його відсутності.

При зазначених обставинах, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності осіб, які не з'явилися до суду, оскільки в матеріалах справи мається достатньо доказів для вирішення по суті спірних правових відносин.

Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності з вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.

Суд, дослідивши надані докази та враховуючи позицію сторін відносно спірних правових відносин, вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правові відносини.

Відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_3, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 23.07.1976 року зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №2410.

Згідно свідоцтв про народження: НОМЕР_4, НОМЕР_5, народилися відповідно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, їхніми батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

На підставі ордеру на жиле приміщення №007558 від 22.03.1989 року, сім'я у складі: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх діти - позивачі по справі, ОСОБА_1, ОСОБА_2 вселилися до квартири АДРЕСА_1 Житлово-будівельного кооперативу «Жовтьневий 164».

За довідкою ТОВ « Жилье-22», яким обслуговується вказаний будинок, пайовий внесок за квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за життя повністю сплатили.

За повідомленням Маріупольського бюро технічної інвентаризації від 12.11.2016 року право власності на квартиру за подружжям Гальченко не було зареєстроване.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» члени житлово-будівельних кооперативів, які повністю сплатили пайові внески по квартирах, мають право власності на вказані квартири.

Згідно ст.384 ч.3 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником.

Згідно із положеннями п.5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» № 9 від 18.09.1987 року член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, і вчиняти відносно неї інші угоди, не заборонені законом.

На підставі п. 69 Листа від 26 травня 2001 року Верховного Суду України «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)» зазначено, що згідно ст.15 Закону України «Про власність» право власності на квартиру в будинку житлово-будівельного кооперативу виникає внаслідок повного внесення пайового внеску.

При цьому, згідно зі ст.ст.60,70 СК України, ст.ст.368, 370,372 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловіку на праві спільної сумісної власності і частки дружини та чоловіка є рівними.

Наведені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 з дружиною ОСОБА_5 стали власниками спільної власності - квартири АДРЕСА_1 Житлово-будівельного кооперативу «Жовтьневий 164», при цьому враховуючи рівність їх часток, кожному із них належить по ? частині.

Згідно свідоцтв про смерть: НОМЕР_6 та НОМЕР_7, померли ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4.

За особистим рахунком №3699 на квартиру АДРЕСА_1, за вказаною адресою значаться зареєстрованими з 1.08.1989 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 по теперішній час та їх батьки ОСОБА_4 до 27.12.2000 року а ОСОБА_5 до 16.09.2010 року.

Стаття 1218 ЦК України, передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за законом є спадкоємцями першої черги спадщини померлого ОСОБА_11

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з дня її відкриття, він не заявив про відмову від неї.

Оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_2 постійно проживали разом з батьками, у тому числі і на час відкриття спадщини, суд вважає, що вони прийняли спадщину, яка залишилась від батьків і вона належить їм з часу відкриття спадщини, у тому числі і спірна квартира.

Нотаріус ОСОБА_6 постановами від 19.11.2015 року відмовила позивача у вчинені нотаріальних дій - видати посвідчені свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану квартиру, оскільки ними не було надано правовстановлюючих документів на квартиру.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 3 вказаного вище Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У даному випадку таким правом скористалися позивачі, звернувшись до суду з позовною заявою, тому їх законні інтереси підлягають судовому захисту, а позов задоволенню.

Так як ОСОБА_1, ОСОБА_2 надали нотаріусу заяви про прийняття спадщини, не відмовились від неї, суд вважає, що вони прийняли спадщину, яка залишилась від батьків, внаслідок чого за ними треба визнати право власності на спадщину, за кожним на ? частину квартири.

Керуючись, ст.ст.10,11,60-61,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Маріупольської міської Ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на спадкове майно, що відкрилося після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 СРСР в м.Маріуполі, загальною площею 61,7 кв.м., житловою площею 42,5 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на спадкове майно, що відкрилося після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 СРСР в м.Маріуполі, загальною площею 61,7 кв.м., житловою площею 42,5 кв.м.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м.Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: П.І. Папаценко