Рішення № 55327892, 11.12.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 753/4359/15-ц

провадження № 2/753/3240/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ДЕАК Ю.В.

за участю

позивач не з'явився;

відповідача 1 не з'явився;

відповідача 2 ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Альфа-Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 1, ОСОБА_2) та ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 2, ОСОБА_1.) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги з урахуванням їх уточнень мотивовані тим, що відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем 2 кредитного договору, останній зобов'язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші передбачені договором платежі. В якості забезпечення виконання ним своїх зобов'язань за умовами кредитного договору, між позивачем та відповідачем 1 - ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

Однак, відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки не виконали, у зв'язку з чим за ними утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути з них солідарно з урахуванням нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та пені.

В судовому засіданні, яке відбулось 15 травня 2015 року, за занесеною до журналу судового засідання протокольною ухвалою, задоволено клопотання представника позивача, залучено до справи у якості співвідповідача ОСОБА_1 та виключено його з числа третіх осіб.

Крім того, відповідачем 2 та представником відповідача 1 було надано заперечення проти позовних вимог, у якому вони посилаючись на безпідставне підвищення відсоткової ставки за кредитним договором в односторонньому порядку, зазначили, що наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості викликає сумніви у його правильності.

За наслідком наданих пояснень, відповідачем 2 та представником відповідача 1 заявлено у відповідності до ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) клопотання про витребування у позивача доказів, зокрема оригіналу документа, яким було прийнято рішення про збільшення процентної ставки по кредиту, доказів направлення повідомлення позичальнику про зміну процентної ставки по кредиту та внесення змін до додатку №1 до кредитного договору та викладення його у новій редакції до п. 6.2. кредитного договору, для огляду їх у судовому засіданні та копії - для приєднання до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 15 травня 2015 року, яка занесена до журналу судового засідання та у якому був присутній представник позивача, задоволено клопотання представника відповідача 1 про витребування зазначених вище доказів, зобов'язано позивача надати зазначені документи та відкладено розгляд справи на 17 червня 2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 17 червня 2015 року, позивач не з'явився, однак його представником надано клопотання про розгляд справи в усіх судових засіданнях за його відсутності, вимоги ухвали про витребування доказів від 15 травня 2015 року не виконав, зв'язку з чим суд відкладав розгляд справи до 25 серпня 2015 року, визнавши явку позивача в судове засідання обов'язковою та повторно зобов'язавши надати витребувані судом докази.

В судове засідання, яке відбулось 25 серпня 2015 року, позивач повторно не з'явився, хоча його явка була визнана судом обов'язковою, вимоги ухвали про витребування доказів від 15 травня 2015 року не виконав, зв'язку з чим суд знову відкладав розгляд справи до 14 жовтня 2015 року, повторно визнавши явку позивача в судове засідання обов'язковою та втретє зобов'язавши надати витребувані судом докази.

В судове засідання, яке відбулось 14 жовтня 2015 року, позивач втретє не з'явився, хоча його явка була визнана судом обов'язковою, вимоги ухвали про витребування доказів від 15 травня 2015 року не виконав.

У зв'язку з невиконанням позивачем ухвали суду про витребування доказів від 15 травня 2015 року, суд відклав розгляд даної справи та вчетверте зобов'язав позивача виконати її вимоги, а також втретє визнав його явку у судове засідання обов'язковою.

В судове засідання, яке відбулось 11 грудня 2015 року, позивач вчетверте не з'явився, вимоги ухвали про витребування доказів не виконав. Відповідач 2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у зв'язку з недоведеністю.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як встановлено судом, 03 квітня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №700004529 (далі по тексту - кредитний договір) та додаткову угоду №1 до нього, відповідно до умов яких, позивач надає відповідачу 2 грошові кошти (далі по тексту - кредит) в сумі 11 881,19 доларів США на строк користування до 04 квітня 2015 року для придбання транспортного засобу Hyundai Accent, 1.4, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1, а останній, в свою чергу, зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити відсотки у розмірі 13,5% річних та інші встановлені договором платежі.

Окрім того, у якості забезпечення виконання визначених кредитним договором зобов'язань 03 квітня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №700004529-П, за яким відповідач 1 поручається за виконання ОСОБА_1 обов'язків, що виникають на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та не заперечувались відповідачем у судовому засіданні.

При цьому, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості відповідно до якого з 01.09.2008 року відсоткова ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 16,50 річних.

Під час судового розгляду відповідач 2, заперечуючи проти позовних вимог в частині суми заборгованості, послався на те, що банком в односторонньому порядку безпідставно було збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 13.50% на 16,50 % річних. Зазначені докази щодо зміни відсоткової ставки мають значення для справи, оскільки її збільшення зумовило коригування заборгованості у бік зростання, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості поставлений відповідачем 2 під сумнів щодо його правильності.

У зв'язку з наведеним, суд, за клопотанням відповідача 2 та представника відповідача 1, своєю протокольною ухвалою зобов'язав позивача надати оригінал документа, яким було прийнято рішення про збільшення процентної ставки по кредиту, докази направлення повідомлення позичальнику про зміну процентної ставки по кредиту та внесення змін до додатку №1 до кредитного договору та викладення його у новій редакції до п. 6.2. кредитного договору, для огляду їх у судовому засіданні та копії - для приєднання до матеріалів справи.

Разом з тим, статтею 64 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

А відповідно до приписів ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» встановлено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Під час розгляду справи, позивач чотири рази в судові засідання свого представника не направив, хоча його явка визнавалась судом обов'язковою за для доведення обставин на які він посилається та які мають значення для справи, а також в чотири рази залишено без виконання ухвалу про витребування доказів від 15 травня 2015 року, незважаючи на те, що судові рішення у відповідності до ст. 14 ЦПК України обов'язкові для органів державної влади, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб і підлягають виконанню на всій території України.

Водночас, статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення вимог позивача. Суд виходить з того, що наданих позивачем письмових доказів, які знаходяться в матеріалах справи, не достатньо для висновку про достовірність та правильність нарахування визначеної у позовних вимогах суми заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються лише на припущеннях та є недоведеними, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись стст. 10, 11, 15, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.