Рішення № 55327419, 28.01.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/420/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 53 Позарецька С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСіренка Ю. В.суддівМіщенка С. В. , Трюхана Г. М. при секретаріКолеснику Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Златодар», Державного агентства резерву України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , відшкодування моральної шкоди, заслухавши учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що наказом Державного агентства резерву України №53-к від 19.05.2014 р. його призначено на посаду генерального директора ДП «Златодар». Між Держрезервом та ним укладено трудовий контракт № 63/14 від 19 травня 2014 р. терміном дії з 20 травня 2014 р. по 19 травня 2019 р.

Наказом Голови Держрезерву №164-к від 08.10.2015 р. позивача звільнено з 09.10.2015 р. з посади генерального директора ДП за невиконання обов'язків, передбачених умовами контракту, відповідно до п.8 ст. 36 КЗпП, дію контракту від 19.05.14р. №63/14 припинено 9 жовтня 2015 року. Підставою для звільнення є службова записка відділу фінансування та формування бюджету від 30.09.2015 р. №0.41/220, лист Золотоніської райдержадміністрації від 06.10.15 р. № 01-01-32/2708. При звільненні позивача з посади, йому не було видано трудову книжку, а тому він вважає, що його трудові права, передбачені ст.47 КЗпП, порушені.

Вважає, звільнення його з посади незаконним.

Так, п.5.3.розд.5 контракту чітко визначені підстави його дострокового розірвання. Проте, в наказі про звільнення відсутнє посилання на наявність умов, визначених контрактом, з якими Держрезерв пов'язує його дострокове розірвання. Службова записка відділу фінансування та формування бюджету від 30.09.2015р. №0.41/220 та лист Золотоніської райдержадміністрації від 06.10.15р. №01-01-32/2708 не є підставами для дострокового припинення трудового контракту. Зміст цих документів для ознайомлення йому оголошено не було.

Посилаючись на вказані обставини, позивач вважає, що відсутні підстави для дострокового розірвання трудового контракту №63/14 від 19.05.2014р.

Крім того, зазначає, що в порушення приписів постанови КМУ № 818 від 09.10.2013 р. «Про затвердження Порядку погодження з Головою Ради міністрів АРК, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належить до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, і внесення змін до постанови КМУ від 19.03.1993р. №203», Державним агентством резерву України не було отримано погодження Черкаської обласної державної адміністрації на його звільнення.

Також, вказує, що внаслідок порушення його трудових прав, йому завдано моральної шкоди, оскільки він позбавлений можливості реалізувати свої трудові права на даному підприємстві, що було його основною роботою та основним джерелом доходів для нього самого та членів його сім'ї, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Отже, неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює є в розмірі 5000 грн.

Таким чином, посилаючись на ст.ст. 21, 47, 36 п.8, 235, 237-1, 233 КЗпП України, позивач просив суд: поновити його на посаді генерального директора ДП «Златодар», допустити негайне виконання рішення в цій частині; стягнути з ДП «Златодар» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення рішення; стягнути з Державного агентства резерву України на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Вказаним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись за згодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору при укладенні контракту законом надано право сторонам самим установлювати їх права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Встановлено, що наказом Державного агентства резерву України №53-к від 19.05.2014 р. ОСОБА_6 призначений на посаду генерального директора ДП «Златодар» на умовах укладеного контракту. (а.с. 4)

19 травня 2014 між Державним агентством резерву України та ОСОБА_6 укладено контракт № 63/14 терміном дії з 20 травня 2014 р. по 19 травня 2019 р. (а.с.6 - 10 )

Відповідно до п.1 контракту, керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, своєчасне виконання завдань з накопичення (приймання), розміщення, освіження (поновлення), відпуску матеріальних цінностей державного резерву та їх кількісне і якісне зберігання.

Керівник діє на підставі єдиноначальності, несе персональну відповідальність за фінансово-господарську діяльність підприємства та збереження державного майна (п.4 контракту).

Розділ 2 контракту передбачає права та обов'язки сторін.

Зокрема, за п.2.1.2, п.2.1.5, п.2.1.3, 2.1.9 п.п. б), г) контракту визначено, що керівник зобов'язаний забезпечувати виконання доведених органом управління (Головою Державного агентства резерву України) завдань, виконання затвердженого річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства тощо.

Керівник зобов'язаний забезпечувати своєчасне і якісне виконання завдань та рішень Уряду України, які відносяться до компетенції підприємства та безпосередньо стосуються його діяльності, а також забезпечити: подання звітності з виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку та показників майнового стану підприємства, звіту з праці; подання в установленому порядку органу управління майном, в т.ч. квартального та річного звіту про виконання фінансового плану разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності за перший, другий, третій квартал не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом та за четвертий квартал і рік не пізніше 15 лютого наступного за звітним року. У разі невиконання передбачених контрактом показників та заходів керівник подає органу управління майном разом із звітом пояснення щодо причин їх невиконання.

Як передбачено п.2.5 контракту, орган управління майном звільняє керівника у разі, зокрема, порушень законодавства, статуту підприємства та умов контракту; організовує фінансовий контроль за діяльністю підприємства та затверджує в установленому порядку його річний з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожний наступний рік; здійснює контроль за складанням у встановлені законом строки фінансового плану підприємства, виконанням показників, затвердженого фінансового плану підприємства та показників, передбачених цим контрактом, тощо.

Цей контракт припиняється й до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених п.5.3 контракту.

Відповідно до п.5.3 п.п. б), керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі: одноразового грубого порушення керівником законодавства чи зобов'язань, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи і т.п.).

Відповідно до Статуту державного підприємства «Златодар» Державного агентства резерву України, (а.с. 64-80) державне підприємство засноване на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства резерву України, що діє відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 р. Власником державного підприємства є держава, яка реалізує свої повноваження власника через уповноважений орган управління Державне агентство резерву України. Місце знаходження підприємства - м. Золотоноша, вул. Шевченка, 47 Черкаської області. Метою і предметом діяльності ДП є забезпечення та реалізація державної політики у сфері державного резерву, здійснення господарської та іншої діяльності, спрямованої на одержання прибутку, а також задоволення на підставі одержаного прибутку соціально-економічних інтересів учасників та членів трудового колективу підприємства. Напрямки діяльності підприємства передбачені п.3.2 Статуту.

Управління підприємством здійснює його керівник - генеральний директор, який призначається на посаду уповноваженим органом управління шляхом укладання з ним контракту на визначений термін (п.7.1 Статуту).

Пунктом 7.4 Статуту визначені обов'язки керівника, а за п.7.5 керівник підприємства несе відповідальність: за невиконання завдань підприємства, передбачених законодавством, Статутом, контрактом; формування та виконання фінансових планів тощо.

Наказом Голови Держрезерву №164-к від 08.10.2015 р. позивача звільнено з 09.10.2015р. з посади генерального директора державного підприємства за невиконання обов'язків, передбачених умовами контракту, відповідно до п.8 ст. 36 КЗпП, дію контракту від 19.05.14р. №63/14 припинено. (а.с. 5)

Підставою для звільнення зазначено службову записку відділу фінансування та формування бюджету від 30.09.2015 р. №0.41/220, лист Золотоніської райдержадміністрації від 06.10.15 р. №01-01-32/2708.

З наказом №164-к від 08.10.15 р. ОСОБА_6 ознайомлений 09.10.15р. про що свідчить його підпис.

Відмовляючи в позові ОСОБА_6, суд виходив з того, що доводи позивача про порушення відповідачами його трудових прав при звільненні з посади генерального директора ДП «Златодар», не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а відтак відсутні правові підстави для його поновлення на роботі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.

У п. 8 ст. 36 КЗпП встановлюється така підстава припинення трудового договору як обставини, зазначені в контракті.

Право сторін контракту передбачити підстави його розірвання не підлягає сумніву. Але контрактом можуть бути передбачені різні підстави його припинення.

Загальна класифікація підстав припинення трудового договору передбачена законодавством про працю.

П. 8 ст. 36 КЗпП України дозволяє сторонам під час укладання контракту зазначати в ньому додаткові підстави для припинення його дії .

Відтак, контракт може припинятися у різний спосіб : а) за підставами, передбаченими загальним чи спеціальним законодавством; б) за підставами , які були визначені сторонами під час укладення контракту.

З огляду на вищевказане, при звільненні з підстав, передбачених контрактом, посилання варто робити на п. 8 ст. 36 КЗпП, а у формулюванні звільнення вказати і безпосередньо порушений пункт контракту.

Як вбачається із наказу про звільнення, ОСОБА_6 звільнений із посади генерального директора державного підприємства «Златодар» за невиконання обов'язків, передбачених умовами контракту , п.8 ст. 36 КЗпП України, при цьому не конкретизовано, який же саме пункт контракту порушено та які умови не виконано. (а.с. 5)

Вказане є порушенням норм матеріального права та не може залишатись поза увагою.

Крім того, судом не надано належної правової оцінки доводам позивача з приводу забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Як вбачається із службової записки до Голови Державного агентства резерву України Мосійчука В.А,, за результатами фінансово-господарської діяльності за 1 півріччя 2015р. державне підприємство не виконало планові показники та отримало чистий фінансовий результат (збиток) у сумі 750,0 тис. грн. Крім того, за даними державного підприємства, за липень 2015 р. отримано чистий фінансовий результат (збиток) у сумі 867,0 тис.грн. та за серпень 2015 р. - збиток 188тис.грн. Отже, за січень-серпень чистий збиток підприємства становить 1805,0тис.грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що питання щодо виконання чи невиконання фінансового плану для вказаного підприємства має вирішуватись при дослідженні результатів фінансової діяльності підприємства протягом всього фінансового року в цілому, тобто за його загальними річними результатами, а не за результатами збиткових періодів діяльності підприємства протягом року, та у разі недотримання фінансових показників за наслідками року.

Судом не взято до уваги, що службова записка заступника начальника Відділу фінансування та формування бюджету містить відомості про фінансово-господарську діяльність підприємства за І півріччя 2015 року, а не за весь звітний період, а відтак вказувати про збитковість підприємства на майбутнє та робити висновки за весь звітний рік є передчасним та необ'єктивним.

При цьому, не враховано об'єктивні обставини, що пов'язані із збитковістю підприємства. Зокрема, підняття цін на енергоносії та ПММ, підняття вартості послуг, сезонність робіт підприємства, збільшення оплати праці за рахунок виплати індексації заробітної плати, неможливості підняття вартості послуг ДП «Златодар» у зв'язку із регулюванням цінової політики антимонопольним комітетом України.

Заслуговує на увагу також той факт, що підприємство не має поточної заборгованості по заробітній платі.

Вказані факти заслуговують на увагу та мають бути в сукупності враховані при вирішенні даного спору.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем надано докази покращення фінансових результатів підприємства за 2015 рік в порівнянні з фінансовими результатами аналогічних періодів в 2014 році.

Не можна також погодитися із висновком суду, що при звільненні позивача з роботи був дотриманий порядок його звільнення, визначений Порядком погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2013 року № 818. (далі - Порядок)

По справі встановлено, що ДП «Златодар» зареєстроване в м.Золотоноша, вул.Шевченка, 47 Черкаської області.

Відповідно до адміністративно-територіального устрою Черкаської області м.Золотоноша відноситься до міста обласного значення.

Згідно п.4 вищевказаного Порядку пропозиція щодо погодження звільнення з посади керівника підприємства, яке зареєстроване на території міста обласного значення погоджується головою облдержадміністрації.

З наказу про звільнення позивача з роботи вбачається, що при його звільненні не було дотримано Порядку, оскільки звільнення відбулося без погодження з головою облдержадміністрації Черкаської області.

Наведене свідчить, що звільняючи позивача з роботи, Державне агентство резерву України не довело в чому полягають порушення позивачем умов контракту, які саме умови контракту ним були порушені, якими доказами це підтверджується чи відповідають такі докази вимогам щодо їх належності і допустимості, чи є в діях позивача ознаки порушень і чи можуть такі порушення бути підставою для дострокового розірвання контракту, згідно його умов.

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням і неправильним застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника розраховується згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100.

Встановивши, що звільнення позивача відбувалося без законних підстав, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у ч. 3 ст. 32 Постанови № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно із абз. 3 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктами 5, 8 вказаного Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих (календарних) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При розрахунку середнього заробітку позивача, який підлягає до стягнення необхідно виходити із розміру середньоденної заробітної плати позивача, вказаної у довідці відповідача № 179 від 2 грудня 2015року - 364,17 грн. (а.с. 51).

Оскільки позивач був звільнений у жовтні 2015 року, для розрахунку середнього заробітку слід враховувати заробітну плату за серпень-вересень 2015 року.

З довідки про середню заробітну плату вбачається, що у серпні 2015 року йому було нараховано заробітну плату в розмірі 7281,80 грн., а у вересні 2015 року - 8013,24 грн. (а.с. 51).

Отже, середньоденна заробітна плата позивача, становить 364, 17 грн.

Позивач просив суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення, тобто з 9 жовтня 2015 року по 28 січня 2016 року, що становить 77 робочих дні.

Середньомісячне число робочих днів позивача складає 21 (20+22) / 2).

Враховуючи наведене, середній заробіток позивача за період з 9 жовтня 2015 року по 28 січня 2016 року складає 28 041 грн. 09 коп. (364,17 грн. * 77 робочих дні) та підлягає до стягнення з відповідача - ДП «Златодар».

Вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення частково, виходячи із наступного.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з Державного агентства резерву України на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000 грн., виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. При цьому, враховує характер та ступінь душевних страждань позивача, докладені зусилля для відновлення психоемоційного стану у зв'язку з незаконним звільненням та зміни в організації його життя, що призвело до стану морального пригнічення та дискомфорту.

З відповідачів в дохід держави необхідно стягнути судовий збір, який підлягав сплаті при подачі позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 грудня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_6 до Державного підприємства «Златодар», Державного агентства резерву України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_6 на посаді генерального директора Державного підприємства «Златодар» з 9 жовтня 2015 року.

Стягнути з Державного підприємства «Златодар» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 9 жовтня 2015 року по 28 січня 2016 року за 77 робочих дні в сумі 28 041 грн. 09 коп.

Стягнути з Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Златодар» та Державного агентства резерву України в дохід держави судовий збір в розмірі 1157 грн. 52 коп. з кожного.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_6 на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :