Рішення № 55327269, 02.11.2015, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №: 705/705/15-ц

2/705/500/15

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Кімстачова О.С.

з участю:

секретаря судового засідання Власової Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умані Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт» (код ЄДРПОУ 35495219) про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

04.02.2015 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 філії ТОВ «Еліт» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та відшкодування моральної шкоди. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 8642,11грн., середній заробіток за весь час затримки в сумі 22209,81 грн., компенсацію інфляційних витрат в розмірі 371,26грн. та моральну шкоду в розмірі 3000,00грн. Позовні вимоги позивач обґрунтував посиланням на такі обставини. Позивач ОСОБА_1 працював на посаді механіка-налагоджувальника в ОСОБА_2 філії ТОВ«Еліт» майже 7 років. На підставі наказу №000832 від 06.08.2014 був звільнений з роботи за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідно до довідки за №1165 від 25.12.2014, виданою ОСОБА_2 філією ТОВ«Еліт», станом на 25.12.2014 позивачу нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 8642,11грн. Неодноразові звернення до підприємства з проханням погасити заборгованість не були задоволенні, з посиланням на те, що відсутні грошові кошти. Кошти на картку так і не перераховані, отримати заробітну плату готівкою позивачу також не було запропоновано, тому позивач вважає, що даними діями було порушено його право на оплату праці, у звязку з чим і просить стягнути середній заробіток за весь час затримки, починаючи з липня 2014 року, оскільки заборгованість не виплачена починаючи з червні 2014 року. Середній його заробіток за 2 попередні календарні місяці роботи складає: за червень 2014 року 3367,65грн., за липень 2014 року 2978,01грн., тому середня заробітна плата за місяць складає 3172,83грн. Заборгованість з 01.07.2014 по 01.02.2015 складає 22209,81грн. Позивач зазначає, що на день звернення його до суду індекс інфляції за січень 2015 року не був визначений, тому він не мав змоги самостійно провести розрахунок за повний період заборгованості, а виходив з того, що згідно приписів Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 за №159, обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації поділений на 100, що за його підрахунками становить за період з липня 2014 року по грудень 2014 року, тобто за 6 місяців, 371,26грн.

Позивач вважає, що вказаними вище діями відповідача йому завдана і моральна шкода, яку він оцінює в 3000,00грн., оскільки через відсутність коштів він змушений був брати кошти в борг у своїх знайомих для придбання речей першої необхідності, ліків, їжі; не мав можливості вчасно та належним чином оплачувати орендоване житло та комунальні послуги, що призводило до виникнення неприємних ситуацій та конфліктів з власником орендованого житла; вимушений був змінити свої плани та уклад життя: не зміг поїхати на відпочинок, не зміг оздоровитися, не мав змоги відвідати своїх рідних. Через невиплату коштів відчуває пригнічення, роздратованість, приниження. Все це призвело до погіршення психологічного стану позивача, моральних страждань.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, надіславши на адресу суду заяву, відповідно до якої підтримує заявлені ним позовні вимоги, просить їх задовольнити та просить справу розглядати за його відсутності, оскільки перебуває в м. Черкаси, в нього склалося важке матеріальне становище і в нього відсутні кошти на оплату проїзду до м.Умань Черкаської області.

Відповідач ОСОБА_2 філія ТОВ «Еліт», повідомлена про місце, день і час судового розгляду, в судове засідання свого представника не направила, про причини неявки представника суду не повідомила, заяву про розгляд справи за його відсутності чи заперечень проти позову суду не подала.

У зв'язку з вказаними обставинами, за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив: вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів ухвалити заочне рішення у справі відповідно до положень статей224, 225 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, подані позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

01.11.2007 на підставі заказу № 36 позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду механіка-налагоджувальника в ОСОБА_2 філію ТОВ «Еліт». Наказом № 717-к від 01.08.2008 переведений на посаду старшого механіка з 01.08.2008; наказом №482 від 01.03.2013 переведений на посаду механіка-налагоджувальника з 01.03.2013. На підставі наказу №832 від 06.08.2014 ОСОБА_1 звільнений з роботи в ОСОБА_2 філії ТОВ«Еліт» за угодою сторін, ст.36 п.1 КЗпП України. Вказані обставини підтверджені відповідними записами під порядковими номерами 9, 10, 11, 12 в трудовій книжці ОСОБА_1, розпочатій 02.08.2002 (бланк серії АМ № 636793), а також копією Наказу №832 про припинення трудового договору від 06.08.2014.

Згідно з довідкою за № 1165 від 25.12.2014, виданою ОСОБА_2 філією ТОВ «Еліт» ОСОБА_1, підтверджено, що позивач працював у ОСОБА_2 філії ТОВ«Еліт» (код ЄДРПОУ 35495219) механіком-налагоджувальником і станом на 25.12.2014 йому нарахована, але не виплачена заробітна плата за період червень, липень, серпень місяці 2014року в загальній сумі 8642,11грн., яка є заборгованістю підприємства перед звільненим працівником.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

При звільненні працівника згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи 06.08.2014 і на день звільнення йому до виплати від підприємства належала сума 8642,11грн., яка не виплачена позивачу на час розгляду справи в суді, суд дійшов висновку, що зі сторони роботодавця ОСОБА_2 філії ТОВ «Еліт» допущене порушення трудових прав працівника на повний розрахунок при звільненні і тому позовна вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівнику заробітної плати підлягає задоволенню повністю.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 філії ТОВ«Еліт» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки в сумі 22209,81гривень, компенсації інфляційних втрат у сумі 371,26гривні, моральної шкоди, завданої невиплатою заробітної плати в день звільнення, в сумі 3000 грн. не підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною першою ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 237-1КЗпП України встановлено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з частиною першою ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Рішенням Конституційного Суду України № 4рп/2012 від 22.02.2012 дано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу. Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозвязку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У мотивувальній частині вказаного Рішення Конституційний Суд України відзначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. І тому для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Теж саме стосується і строку звернення звільненого працівника до суду з вимогою про відшкодування йому моральної шкоди, завданої несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (зі змінами) підприємства всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів у тому числі заробітної плати, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (стаття 2 Закону). Статтею 3 цього Закону визначено порядок здійснення розрахунку компенсації, який, на думку суду, передбачає обов'язкову визначеність періоду невиплати доходу і, відповідно, можливість врахування індексу інфляції за кожен місяць такого періоду. Така позиція суду узгоджується з нормою статті 4 Закону, якою передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Як вже було встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 філія ТОВ «Еліт» як роботодавець порушила передбачені статтями 115, 116 КЗпП України трудові права позивача ОСОБА_1 працівника на своєчасне отримання заробітної плати за червень і липень місяці 2014року під час роботи на підприємстві, а також на повний розрахунок при звільненні на отримання заробітної плати, нарахованої станом на 06.08.2014 в сумі 8642,11грн. Однак на день розгляду справи в суді сторони не надали доказів того, що заборгованість у вказаній сумі вже виплачена позивачу в певний день. У зв'язку з цим суд вважає невстановленим факт проведення ОСОБА_2 філією ТОВ «Еліт» зі звільненим працівником остаточного розрахунку, що є обов'язковою умовою для початку перебігу передбаченого ст.233 КЗпП України строку звернення звільненого працівника (позивача ОСОБА_1А.) до суду за вирішенням трудового спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави суд стягує судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог у сумі 86,41гривні.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.3, 4, 11, 15, 88, 208, 209, 213-215, 224, 226, 227 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт» (код ЄДРПОУ 35495219) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), нараховану та не виплачену заробітну плату в сумі 8642 (вісім тисяч шістсот сорок дві) гривні 11коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 філії ТОВ«Еліт» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки в сумі 22209 (двадцять дві тисячі двісті девять) гривень 81коп., компенсації інфляційних втрат у сумі 371 (триста сімдесят одна) гривня 26 коп., моральної шкоди в сумі 3000 (три тисячі) гривень відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 філії ТОВ «Еліт» (код ЄДРПОУ 35495219) на користь держави судовий збір у сумі 86 (вісімдесят шість) гривень 41коп.

Копію заочного рішення надіслати позивачу і відповідачу.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідач може подати до Уманського міськрайонного суду Черкаської області відповідно до ст.228, 229 ЦПК України письмову заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України.

Головуючий: О.С. Кімстачов