Ухвала суду № 55326466, 29.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц-/790/1619/16 Головуючий: І інстанції

Справа: № 638/6301/14-ц ОСОБА_1

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2016 року м. Харків

Суддя судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області ОСОБА_2, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Полтавської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 23) на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Полтавської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 23), третя особа: Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, про стягнення з Державної казначейської служби України на його користь 657 720,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому Полтавською установою виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 23) в результаті протиправної бездіяльності, що полягала в ненаданні своєчасної, необхідної та ефективної медичної допомоги під час знаходження у камері слідчого ізолятора.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з відповідача - Державної казначейської служби України на користь позивача ОСОБА_3 150 000,00 грн. у рахунок відшкодування завданої тому моральної шкоди.

У задоволенні решти заявлених позивачем ОСОБА_3 вимог судом першої інстанції відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням районного суду, відповідач - Полтавська установа виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 23) в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення як незаконне та необґрунтоване.

Перевіривши матеріали цивільної справи, що надійшла на розгляд до апеляційного суду, вважаю, що апеляційна скарга відповідача - Полтавської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 23) на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року, ухвалене по справі, не може бути предметом апеляційного розгляду та підлягає поверненню апелянту, виходячи з наступного.

За приписами ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згцдно п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень є формою перевірки законності та обґрунтованості рішень суду вищестоящим судом з метою зміни чи скасування неправильних судових рішень.

Таким чином, апеляційна перевірка судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, є гарантією реалізації права на судовий захист.

Однак, реалізація сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, свого права на апеляційне оскарження судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, не є безмежною та безумовною.

Порядок та умови проведення заочного розгляду справи судом першої інстанції (заочне провадження) врегульовані Главою 8 ЦПК України.

Інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи, розширення засобів судового захисту субєктивних прав фізичних та юридичних осіб, свободи їх дій у встановлених законом процесуальних межах (принцип диспозитивності), забезпечення доступу сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства, захисту позивача від зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.

При цьому, враховуючи особливий порядок заочного розгляду справи, законодавцем встановлено й особливий порядок апеляційного оскарження заочних рішень, ухвалених судом першої інстанції.

Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 232 ЦПК України право на оскарження заочного рішення в загальному (апеляційному) порядку належить позивачеві.

Що ж стосується прав відповідача щодо прийнятого судом заочного рішення, то відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦПК України заочне рішення по справі може бути переглянуте самим судом першої інстанції, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

І лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, тобто відмови суду першої інстанції скасувати своє заочне рішення, відповідач має право на апеляційне оскарження такого заочного рішення в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 4 ст. 231 ЦПК України).

Як розяснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», відповідно до ст. ст. 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення. В іншому випадку апеляційний суд відмовляє в прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення (на теперішній час у звязку зі змінами, внесеними Законом України № 4176-VI (4176-17) від 20.12.2011 року в Розділ V Главу 1 «Апеляційне провадження» ЦПК України - повертає апеляційну скаргу апелянтові без її реалізації).

Вирішуючи питання про можливість апеляційного оскарження в загальному порядку рішення, яке визначене судом як заочне, судам необхідно враховувати, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є чинними та обовязковими до виконання на всій території України, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Тому особи, які оскаржують таке рішення, мають враховувати, що рішення, яке визначене судом як заочне, повинне оскаржуватися в порядку, встановленому для оскарження заочних рішень.

Таким чином, оскільки цивільним процесуальним законом установлено особливості оскарження заочного рішення, то відповідно до положень ст. ст. 228, 232 ЦПК України відповідач набуває право на оскарження такого рішення в апеляційному порядку лише після розгляду та залишення без задоволення судом першої інстанції його письмової заяви про перегляд заочного рішення або в разі ухвалення повторного заочного рішення.

Як зазначалося вище, цивільна справа по суті заявлених позивачем ОСОБА_3 вимог розглянута судом першої інстанції в заочному порядку, передбаченому Главою 8 ЦПК України, тобто шляхом використання спрощеного варіанта процесуального регламенту, з постановленням по справі заочного рішення (а.с. 55-57).

Однак, як свідчать матеріали цивільної справи, відповідач - Полтавська установа виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 23) своїм правом на перегляд судом першої інстанції ухваленого по справі заочного рішення не скористався й питання про перегляд цього заочного рішення за ініціативою останнього судом першої інстанції не вирішувалося.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, слід визнати, що в даному випадку апеляційна скарга відповідача - Полтавської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 23) на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року не може бути предметом апеляційного розгляду в звязку з порушенням відповідачем порядку перегляду заочного рішення, визначеного процесуальним законом, а тому вважаю за необхідне цю апеляційну скаргу повернути апелянтові, як передчасно подану.

При цьому вважаю доцільним також зазначити, що відповідач - Полтавська установа виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 23) не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з відповідною заявою про перегляд ухваленого по справі заочного рішення в порядку, передбаченому чинним цивільно-процесуальним законодавством.

Згідно приписів ч. 5 ст. 297 ЦПК України про повернення апеляційної скарги суддя-доповідач постановляє відповідну ухвалу.

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 208, 209, 210, ч. 1 ст. 228, ч. 4 ст. 231, ч. 2 ст. 232, ч.ч.1, 5, 6 ст. 297 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Полтавської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 23) на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року повернути апелянту, як подану передчасно.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її постановлення.

Суддя: В.М. Даниленко