Рішення № 55325938, 13.01.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

Справа № 643/10581/15-ц

Провадження № 2/643/258/16

13.01.2016

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Марченко О.М.

секретаря - Накеурі І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банку Фінанси та Кредит», про стягнення грошової суми за договором депозиту суд, -

встановив :

Позивачзвернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення депозиту, відшкодування прострочення виконання зобовязання та моральної шкоди в розмірі 205045 гривень.

Уточнивши свої позовні вимоги, позивач просив стягнути з ПАТ «Банку Фінанси та Кредит» згідно договору № 300131\153750\3-15 про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт" 1 971,67 гривень, втрати від інфляції: 21 180,12грн. , пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань: 38 229,16 грн., відшкодування моральної шкоди - 3650,00 гривень, витрат на правову допомогу 6000 гривень, а всього 71029,96 гривень, тим самим зменшивши свої позовні вимоги. Посилався на те, що суму депозиту 19.11.2015 року він отримав у відділенні АБ «Південний» 134015,04 грн.

Представник позивача подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони Позивача, не заперечувала проти винесення заочного рішення, позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач та його представники у судове засідання не зявились, причин неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим суд проводить заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

09 січня 2015 року між Позивачем та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі відділення № 132, м. Харків укладено договір № 300131\153750\3-15 про банківський строковий вкладі ( депозит) "Стандарт" на строк з 09.01.2015 року по 09.04.2015 року.

Відповідно п.1 договору позивачем внесено, а банком прийняті грошові кошти в на вкладний рахунок №2630.9.264431.003 у сумі 132106,00 гривень у порядку та на умовах, визначених договором. Вподальшому суму вкладу було збільшено до 134015,00 грн.

Пунктом 2 договору визначено, що за користування коштами вкладу протягом строку, банк нараховує та виплачує проценти за ставкою 22,50% річних. Нараховані проценти зараховуються вкладником на рахунок, відкритий банком №2638.7.264431.003.

Згідно п.6 договору після закінчення строку, визначеного п.1 цього договору, вклад повертається вкладникові у порядку, строки та на умовах передбачених положенням п.5.2 основних умов.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку, інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України) (п.2.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013)

Також, згідно ч.2 ст.625 ЦК України, кредитор (Позивач) має право вимагати від Боржника (Відповідача) суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013) .

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. Якщо Сторонами у договорі не передбачений конкретний відсоток за користування чужими коштами, він встановлюється у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно ч.1 ст. 536 ЦК України «За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти …». Частиною другою зазначеної статті передбачено, що «розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства».

Користування чужими грошовими коштами це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Облікова ставка Національного банку України визначається як виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші (ст. 1 Закону України "Про Національний банк України").

Основними умовами АТ «Банка «Фінанси та Кредит» передбачено:

Пунктом 6.1.2. Основних умов передбачено, що після закінчення строку, визначеного Договором-заявою та цими Основними умовами, отримати всю суму Вкладу та процентів згідно з умовами Вкладу.

Відповідно до п. 6.3.2. Основних умов при припиненні дії Договору здійснити розрахунок, повернути Вкладнику суму Вкладу та нараховані проценти на дату повернення Вкладу, та закрити Вкладний рахунок.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Крім того ЗУ «Про захист прав споживачів» за приписами ч. 5 ст. 10 Закону, у разі коли виконавець прострочує виконання надання послуги згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості послуги.

Правову позицію з цього приводу викладено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», де у п. 20 зазначено, що пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожний день прострочки, в тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Втрати від інфляції, за період з 09.04.2015 року до 31.08.2015 року, складають і 21 180,12грн.

Проценти за користування коштами, за період з 09.04.2015 року до 06.10.2015 року, складають 1 971,67грн.

Пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, за період з 09.04.2015 року до 06.10.2015 року, складає 38 229,16грн.

Оскільки позовні вимоги було зменшено Позивачем, то підлягає стягненню грошова сума,я кА складається з: втрат від інфляції: 21 180,12грн., процентів за користування коштами: 1 971,67 грн. , пені за несвоєчасне виконання зобов'язань: 38 229,16грн. а загалом 71029,96 гривень.

Суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про стягення моральної шкоди у сумі 3650 гривень, так як згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом з тим, ані законом, ані договором банківського вкладу не передбачено відшкодування моральної шкоди за невиконання зобовязання.

Крім того не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 6000 гривень на правову допомогу, так як відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

У матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2М, котрій позивачка відповідно до квитанції сплатила 6000 грн. за надання правової допомоги, є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги.

Відповідно до ч.1ст. 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду позивач звільнений від сплати судового збору.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до ч.3ст. 88 ЦПК України, та стягує з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 710 грн.29 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 214, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банку Фінанси та Кредит», про стягнення грошової суми за договором депозиту - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі відділення № 132, м. Харків (код ЄДРПОУ 09807856, к\р 32001170801 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області) на користь ОСОБА_1 (і.н.н. НОМЕР_1) грошову суму згідно договору № 300131\153750\3-15 про банківський строковий вклад (депозиту) "Стандарт" - нараховані на суму вкладу три проценти річних в сумі 1 971,67 гривень, втрати від інфляції: 21 180,12грн. , пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань: 38 229,16 грн., а всього 61379,96 гривень.

Стягнути з ПАТ «Банку Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір у сумі 710 гривень 29 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.М. Марченко