Рішення № 55325446, 01.02.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/341/15-ц

2/639/59/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі :

Головуючого - судді Шиянової Л.О.

За участю секретаря - Крбеян К.О.

Представника позивача - адвоката Сугачевої Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у січні 2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини та просив ухвалити рішення, яким визначити місце проживання дитини, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним.

В обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що з відповідачем він перебував ушлюбі, зареєстрованому 06 вересня 2008 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, який розірвано на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 березня 2015 року, яке набрало чинності. Від шлюбу вони мають малолітню дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 30 вересня 2014 року, про що зроблено актовий запис у книзі реєстрації народжень №4756 від 13 грудня 2011 року.

Він зареєстрований і фактично мешкає у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Там же проживає дитина, ОСОБА_4, займаючи відокремлену кімнату. Мати їх сумісної доньки, відповідачка ОСОБА_3, також зареєстрована за вказаною адресою. Проте відповідачка за вказаною адресою фактично не проживає. Будучи громадянкою Російської Федерації і маючи паспорт громадянина РФ, відповідачка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, а у м. Харкові постійно не проживає, приїжджаючи несистематично. Він вважає, що малолітня дитина має проживати з ним, оскільки він, як батько, в змозі створити для дитини атмосферу любові і моральної та матеріальної забезпеченості, виховувати її з урахуванням сімейних цінностей і поваги до суспільства, він має постійне місце роботи та стабільний дохід, має можливість забезпечити дитину всім необхідним та створити їй належні умови для розвитку та виховання; він проживає у комфортабельній двокімнатній квартирі, де створені всі умови для проживання, є окрема дитяча кімната, з самого дитинства він піклується про дитину, усвідомлює свій батьківській обов'язок та має велике бажання виховувати свою дитину, спритні напої та наркотичні засоби не вживає, шкідливих звичок не має, за місцем роботи характеризується позитивно. Втой же час відповідачка ОСОБА_3 має намір забрати дитину із собою на постійне місце проживання до Російської Федерації, категорично не погоджуючись на те, що дитина має право проживати з батьком. На сьогоднішній день дитина проживає з ним.

Відповідач ОСОБА_3 після останнього повернення з РФ у січні 2015 року, де вона знаходилась 4 місяця, 13 січня 2015 року прийшла з дитиною до нього з подругою, дочкою ОСОБА_6, вчинила сварку з викликом міліції, після чого пішла з квартири, залишивши йому доньку, з того часу з дитиною не проживає, з дитиною не бачиться та не спілкується, розвитком і вихованням дитини не займається, ніякої матеріальної допомоги дитині не надає, так як самостійного заробітку не має, веде аморальний спосіб життя, зокрема вчиняє бійки на очах у дитини, тощо. Так як вони не дійшли згоди з ким із них буде проживати їх малолітня дитина, він звернувся до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, надавши пояснення , аналогічні вищенаведеному.

Відповідач проти позову заперечувала, надала суду письмові заперечення, в яких посилається на те, що позивач ще у 2013 році надав їй дозвіл на вивезення доньки на постійне місце проживання до Російської Федерації та надав згоду на прийняття дитиною громадянства РФ, вважає, що він викрав дитину, за вказаною ним адресою фактично не проживає, де він проживає їй не відомо; позивач систематично бив дитину та її на очах самій дитини та в прилюдних місцях; щодо позивача відкрито два кримінальних провадження за ст.125 КК України, по яким на даний час проводяться досудові розслідування за побиття жінок; дитина з невідомих причин та без її згоди з 23.01.2015 року по 20.02.15 року перебувала на лікуванні в стаціонарі психіатричного відділення; позивач вводить всіх в оману відносно його гарного матеріального стану ; протягом 4 місяців знаходження дитини з нею у РФ з серпня 2014 року і до її повернення, він не цікавився матеріальним та моральним станом дитини; він не дає їй бачитися з дитиною, вона не знає де донька і що з нею; до повернення її з донькою до Харкова дитина була здорова, нічим не хворіла, крім простудних захворювань; вважає, що можливо здоров'є порушено у зв'язку розлученням з нею. Проте, незважаючи на наведене у своїх запереченнях, просила суд визначити місце проживання дитини саме з батьком ( т.1 а.с.131-136). Але у судових дебатах вважала,що донька повинна проживати з нею на території Російської Федерації, громадянами якої вони є, де у неї та дитини є медичній поліс, де буде проведена відносно доньки експертиза, яка визначить стан її здоров'я та, в разі якщо вона дійсно хвора, держава забезпечить їм там безоплатну медичну допомогу.

Представник третьої особи - Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради надав суду заяву про слухання справи за відсутність його представника, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримують, надали суду висновок про визначення місця проживання дитини ( т.1 а.с.163, 200-201).

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_2 перебував з відповідачкою, ОСОБА_7, у шлюбі, зареєстрованому 06 вересня 2008 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, який розірвано на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 березня 2015 року, яке набрало чинності (т.1 а.с.127).

Від шлюбу маємо малолітню дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, видане відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 30 вересня 2014 року, про що зроблено актовий запис у книзі реєстрації народжень №4756 від 13 грудня 2011 року ( т.1 а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 зареєстрований і фактично мешкає у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира належить позивачу на праві власності, що підтверджується договором купівлі - продажу від 01 листопада 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 р.№ 6183, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.11.2004 року ( т.1 а.с.17-19). Разом з позивачем у вказаній квартирі проживає дитина, ОСОБА_4. Там же зареєстрована мати дитини, відповідачка ОСОБА_3( т.1 а.с.21). Але, ОСОБА_3 за вказаною адресою після повернення в січні 2015 року із м. Когалим РФ фактично не проживає, проти чого вона не заперечувала, але вказала, що позивач після її повернення 13.01.2015 року, вигнав з квартири. Однак, ніяких доказів, які б підтверджували, що вона зверталася до суду про поновлення її порушеного права та вселення не надала, навпаки пояснила суду, що вона зі вказаним позовом до суду не зверталася. Місце проживання її на цей час у м. Харкові суду не повідомила, довідку з місця фактичного проживання суду не надала.

Згідно довідки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут » від 18.02.2015 року, ОСОБА_2 працює в Університеті на посаді доцента кафедри систем інформації, є кандидатом технічних наук, доцентом, що підтверджується копією диплома кандидата наук НОМЕР_2 , виданого рішенням президії Вищої атестаційної комісії України від 30.06.2004 року (протокол № 23-08/7) та копією атестату доцента НОМЕР_3 від 20.01.2011 року ( т.1 а.с.65,66,68).

Згідно довідки про доходи Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 20.01.2015 року №66-06-18/29 загальна сума доходу позивача за період з 01.01.2014р. по 31.01.2015р. становить 55 559,59грн.( т.1 а.с.24). Також позивач працював за сумісництвом в КЗОЗ « Харківська міська студентська лікарня» інженером програмного забезпечення, де отримав доходи згідно довідок №№6,7 від 19.01.2015 року з січня по грудень 2014 року у загальній сумі 7906,97 грн.( т.1 а.с.22,23).

Відповідно до службової характеристики ОСОБА_2 є кандидатом технічних наук з 2004 року, доцентом кафедри систем інформаціїНаціонального технічного університету «Харківський політехнічний інститут», є одним з провідних викладачів кафедри, у 2011 році став лауреатом Стипендії Кабінету Міністрів, до виконання службових обов'язків становиться сумлінно, має високий фаховий рівень, доброзичливий, щирий, відповідальний, критичний в оцінці своїх вчинків, користується авторитетом серед колег та учнів ( т.1.а.с.59-60).

Згідно сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 12ЯЯХ №410585 від 06.03.2015 року та медичної довідки про проходження обов'язкових попереднього та періодичних психіатричних оглядів серії 12ЯЯЦ №921686 у ОСОБА_2 ознак наркологічних та психічних захворювань не має та може опікувати малолітню дитину ( т.1 а.с.71).

Актом обстеження умов проживання житла ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_3 від 28.02.2015 року було визначено, що умови для проживання дитини є задовільні та належними, також встановлено, що 2-х квартира з усіма зручностями, санітарно-побутові умови квартири задовільні; у квартирі зроблений сучасний ремонт, обладнана необхідними побутовими меблями та технікою, для дитини є окрема кімната, яка обладнана, в квартирі проживають позивач та донька ( т.1 а.с.58).

Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відiбрання дитини від особи, яка утримує її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов'язковою є участь органу опіку та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати із дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 № 446 вiд 17.08.2015 р., в інтересах дитини, діючи як представник органу опіки та піклування, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_4, разом з батьком ОСОБА_2 ( т.1 а.с.201).

В висновку також зазначено, що батьки дитини ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.09. 2008р. по 10.03. 2015р., ОСОБА_2 повідомив, що мати дитини , ОСОБА_10, разом з дитиною не проживає, розвитком та вихованням дочки не займається. У малолітньої ОСОБА_4 встановлено діагноз: затримка темпів мовного розвитку, помірна гіпергомоцистемія, сидром роздратованого кишечнику, що підтверджується висновком Спеціалізованого медико-генетичного центру комунального закладу охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації від 23.02.2015 року, інформацією Харківської міської дитячої клінічної лікарні №19 ( т.1 а.с.56,57), проте мати дитини не тільки не вважає за необхідне лікувати дитину, але й перешкоджає у цьому батькові , фактично на цей час дитина проживає з батьком та його батьками за адресою: АДРЕСА_4, так як в його квартирі АДРЕСА_1 він піклується про неї з самого дитинства, з 14.01.2015 року фактично здійснює за нею догляд самостійно за місцем проживання для неї створені всі необхідні умови. Відповідно до інформації , наданої адміністрацією КЗОЗ «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №5 №14 від 13.05.2015 року, куди звертався ОСОБА_2 з дочкою, у ОСОБА_4 присутні прояви тяжкого психічного розладу, які при відсутності кваліфікованої медичної допомоги можуть привести до інвалідізації дівчинки, значного порушення життєдіяльності та мати загрозу для життя дитини ( т.1 а.с.129). Незважаючи на це, ОСОБА_10 звернулася до адміністрації вказаної лікарні з письмовою заявою , що вона не дає згоди на надання неврологічної та психіатричної чи іншої медичної допомоги її доньці, ОСОБА_4. Від спілкування з фахівцями лікарні відмовляється. Тому адміністрація закладу звернулась до Служби у справах дітей з проханням розглянути питання щодо надання психіатричної допомоги малолітній ОСОБА_4 без згоди матері ( т.1 а.с.129-130).

ОСОБА_2 вважає, що проживання дитини разом з ним повністю відповідає її інтересам, він має можливість забезпечити дитині належні умови проживання, займається її вихованням, розвитком, лікуванням.

Що стосується даних про матір ОСОБА_4 - ОСОБА_3, судом встановлено наступне.

ОСОБА_10 є громадянкою Російської Федерації і має паспорт громадянина РФ, згідно якого вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.10-11). Має посвідчення на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4.( т.1 а.с.138).

Згідно довідки начальника дільниці №42 КП «Жилкомсервіс» від 19.12.2014 року ОСОБА_10, мати дитини, також зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.21). Але, як пояснив позивач ОСОБА_3, ОСОБА_3 після останнього повернення з РФ у січні 2015 року, де вона знаходилась 4 місяця, з 13 січня 2015 року за вказаною адресою фактично не проживає, проти чого вона не заперечувала, але вказала, що позивач в цей день її вигнав з квартири. Однак, ніяких доказів , які б підтверджували даний факт та те, що вона зверталася до суду про поновлення її порушеного права та вселення, не надала, навпаки, пояснила суду, що вона зі вказаним позовом до суду не зверталася. Місце проживання її на цей час у м. Харкові суду не повідомила, довідку з місця фактичного проживання суду не надала. Також її місце проживання у м. Харкові не відомо і позивачу. Крім того, як вбачається з висновку про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_3 до Служби у справах дітей не надала відомостей про місце її проживання, роботи, заробітну платню, свою характеристику та акт обстеження своїх житлово-побутових умов, не надано також медичної документації форм №140/о та №122-2/о, затверджених наказом МОЗ України 08.07.2013 року №583 щодо проходження наркологічного та психіатричних оглядів. Не надано вказаних документі і до суду, крім довідки з місця роботи.

Згідно довідки ООО «СтройТрансАвто» №27/41 від 27.11.2015 року ОСОБА_3 працює в товаристві малярем - штукатуром з 03.11.2015 року з окладом 3500,00 грн. (т.2 а.с.15).

Також, як пояснила відповідач у судовому засіданні, вона має намір виїхати з малолітньою дитиною до Російської Федерації, громадянами якої вони є, де у неї та дитини є медичній поліс, де буде проведена відносно доньки експертиза, яка визначить стан її здоров'я та, в разі як що вона дійсно хвора, держава забезпечить їм там безоплатну медичну допомогу. Але, як було беззаперечно встановлено судом та проти чого не заперечувала сама ОСОБА_10 місце реєстрації її та фактично і місце майбутнього проживання її у РФ (АДРЕСА_2) складається з двох маленьких кімнат у гуртожитку, розташованих на другому поверсі, де не має ні туалету, ні душу, туалет гуртовий та знаходиться на першому поверсі. Будівля гуртожитку знаходиться у аварійному стані.

Але, суд вважає, що сам по собі факт наявності у дитини громадянства іншої держави не є підставою для визначення місця її проживання з тим із батьків, який є також громадянином цієї державі. Суд при вирішенні питання про визначення місця дитини повинен діяти тільки в інтересах дитини

Заперечення відповідача відносно того, що позивач систематично бив дитину та її на очах самої дитини та в прилюдних місцях; щодо позивача відкрито два кримінальних провадження за ст.125 КК України, по яким на даний час проводяться досудові розслідування за побиття жінок, суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не надано жодних доказів вчинення позивачем неправомірних дій. Також відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 викрав дитину та вигнав її з квартири.

Суд не може прийняти до уваги і твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що позивач не дозволяє їй бачитися з дитиною, так як відповідач не надала суду належних доказів. Навпаки вказаний факт спростовується тим, що ОСОБА_3 не зверталась ані до Управління служб у справах дітей, ані ні до суду із заявами про порушення її права та визначення часу побачень з дитиною.

Також суд не може прийняти до уваги доводи відповідача, що їх малолітня дитина, ОСОБА_4 фактично є здоровою дитиною, ці доводи спростовуються медичною документацією (довідками, висновками, інформаціями, консультативними висновками, копією медичної картки дитини, випискою із історії хвороби, відповідями на запити відповідача ОСОБА_3), наданими суду позивачем та відповідачем ( т.1 а.с.55, 57 , 80, 82-83, 8485, 86-88,119-120,186,187 ,188-189).

Не може погодитися суд також і доводами відповідача щодо знаходження дитини з невідомих причин та без її згоди з 23.01.2015 року по 20.02.15 року на лікуванні в стаціонарі психіатричного відділення КЗОЗ «Харківська міська дитяча лікарня №5», оскільки це також спростовується наведеним вище у висновку Служби у справах дітей з посиланням на матеріали справи.

Факти щодо піклування батька за дитиною, стану її здоров'я, неналежного ставлення до дитини з боку матері підтверджуються показаннями свідків, а саме:

- ОСОБА_11, дільничного педіатра, яка пояснила, що обстежує та лікує дитину за місцем її проживання; дитина не набирала вагу і до 6 місяців страждала від недоїдання, мати не виконувала рекомендації по догодовуванню, з приводу чого до них направляли комісію з юристом, і саме батько дитини наполіг на введенні прикорму молочною сумішшю; на жаль з невідомих причин з лікарні зникла медична карта дитини; у дитини аутизм і функціональне порушення травлення; на січень 2015 року, коли, після тривалої перерви, дитину привів до поліклініки батько, дівчинка самостійно не говорила, не їла, не ходила на горщик, не показувала пальцем, її розвиток відповідав дитині віком 1 року; після звернення батька було скореговано дієту для дитини та стараннями батька дитина була приведена в порядок; дитина не була соціально адаптованою, у неї не були сформовані навички; мати при зверненні до неї виглядала неохайно,замість того,щоб цікавитися здоров'ям дитини, вела себе неадекватно, загрожувала; при встановленні діагнозу «аутизм» дуже важливо, щоб дитина до 5 років досягла свого рівня, потім вже прогноз поганий .

- ОСОБА_12, яка працює в Харківському педагогічному університеті, має педагогічну освіту, яка пояснила, що її дочка разом з ОСОБА_4 влітку 2014 року відвідували Спортивний центр «Гармонія», дівчинка сильно відрізнялася від других дітей, жила в паралельній реальності, вважає, що їй необхідно було пройти консультацію психолога, на цей час у дівчинки великий прогрес, батько дитини має терпіння, витримку.

- ОСОБА_13, дідуся дитини з боку батька, який пояснив, що відповідач вихованням та розвитком дитини не займалась, знаходилась в соціальних сітях, всі їх пропозиції та допомогу не приймала, син - професор в 37 років; відповідачка в січні 2015 року влаштувала з подругою грандіозний скандал, до 3-х років дитина носила памперси, після повернення з м. Когалим РФ, дівчинка перебувала в жахливому стані, протягом тижня не було стулу,виснажена ; у грудні 2015 року дитині виповнилося 4 роки, відповідач не приїхала і не привітала дитину; влітку викликала міліцію та робітника прокуратури у їх квартиру нібито для проведення впізнання трупа дитини; постійно кидає в поштові скриньки сусідів довідки про хворобу дівчинки; свідок заявив, що йому страшно уявити, що буде з онукою, якщо її залишать з матір'ю, так як він вважає, що у неї психічний розлад; з січня 2015 року вона за місцем реєстрації не живе; у січня 2015 року.

- ОСОБА_14, яка є сусідкою позивача, мешкає на одному з ним поверсі, яка характеризувала ОСОБА_3 як скандальну, грубу та хамовиту особу, яка вихованням дитини не займалася, з дитиною не гуляла, коли виходила курити на балкон тоді там знаходилась і дитина; ОСОБА_2 характеризувала як люблячого і турботливого батька, інтелігентну, ввічливу, спокійну, попереджувальну і культурну людину; він піклується про дитину, часто з нею гуляє, займається її вихованням та здоров'єм.

- ОСОБА_15, сусідки позивача, яка також пояснила хто з батьків і як саме ставився до виховання та розвитку дівчинки, саме батько постійно піклувався за дитину, постійно гуляв з нею, вона це бачила, так як вікна її кімнати виходять у двір, а мати поставить коляску з дитиною на балкон, дитина кричить, плаче, а вона з планшетом і дома і на вулиці; у дитини проблеми с промовою, вона ніколи не бачила тілесних ушкоджень ні у матері, ні у дитини, ніяких побоїв не було и бути не могло, ОСОБА_2 на це не здатний.

Впідтвердження обставин, на які посилався позивач, судом за згодою сторін , у судовому засіданні були оглянуті фотокартки, на яких позивач зі своє донькою на прогулянках у парку відпочинку, Екопарку Фельдмана, у Харківському міському зоопарку; також відвідує разом з дитиною Харківський дельфінарій, ляльковий театр, цирк; водить дитину до Храму для прийняття причастя та інше. На вказаних фотокартках дитина охайна, зацікавлена, весела.

Навпаки, факти на які посилалась відповідач, даючи негативну оцінку позивачу, його неналежного ставлення до неї, дитини, нібито жорстокості, а саме : побоїв, нанесення тілесних ушкоджень їй та дитині, позивач належними доказами не підтвердила, крім свідчень у судовому засіданні тільки одного свідка ОСОБА_6, але суд критично ставиться до них, оскільки , як пояснила сама свідок, ОСОБА_3 знаходиться в її найближчому крузі друзів, вона хрещена матір дитини, тому вона надає їй допомогу, так як вважає, що вона знаходиться в біді.

Частиною 1 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Частина 4 ст. 155 СК України зазначає, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Частиною 1 ст. 161 СК України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ст.8 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Україною 27.02.1991р. зазначено, що держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки.

За ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надані суду докази про наявність в неї джерел та розміру доходу, необхідного для утримання дитини, про обставини та необхідність вивезення дитини за межі України, про створення усіх належних умов для проживання, виховання та розвитку дитини, виконання нею належним чином своїм материнських обов'язків та бажанням їх виконувати.

За таких обставин, враховуючи висновок Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини разом з батьком.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позивач ОСОБА_2 має можливість створити всi необхiднi умови для проживання i нормального розвитку дитини, ОСОБА_4 , в квартирi, в якiй він проживає з донькою, створені всі умови для проживання, виховання та утримання дитини, тума приходить до висновку про необхідне визначити місцем проживання малолітньої дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання її батька ОСОБА_2

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Але, оскільки позивач вважав, що ці витрати він бере на себе, то суд не стягує з відповідачки на його користь сплачений ним судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 35, 36, 57, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України; ст. ст. 19,141, 150, 155, 160, 161, 180 Сімейного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання копії вказаного рішення.

Суддя Л.О.Шиянова