Рішення № 55325062, 01.02.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Собіна І.М., Максимчук З.М.

секретар судового засідання: Вох В.С.

за участі: представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на рішення Рівненського міського суду від 17 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 17 листопада 2015 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс" або Товариство) відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач покликався на його незаконність через неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначалось про недодержання судом вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення, його ухвалення без повного і об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, без належної оцінки доказів у справі та неврахування висновків Верховного Суду України, викладених у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, передбачених п.п.1, 2 ч. 2 ст. 355 ЦПК України.

28 листопада 2012 року Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк" або банк) відступило на користь ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відповідно до умов договору факторингу та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями за кредитним договором від 04.03.2008 року та за договором іпотеки від 04.03.2008 року.

Покликаючись на вимоги ст.ст. 530, 631 ЦК України щодо строку дії договору та зобов'язання, доводив, що підпунктом 1.1. кредитного договору про надання грошових коштів встановлений строк (термін) його дії - до 03.03.2018 року. Натомість відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином, а тому направлення банком вимоги не припиняє дії кредитного договору. Вважає, що сторони мають право на виконання його умов протягом всього строку його дії, а зобов'язання боржника щодо повернення суми кредиту та процентів за користування ним не припиняється.

Строк виконання зобов'язання щомісячно згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку, а графіком погашення заборгованості встановлений останній термін виконання боржником своїх грошових зобов'язань.

Позивач звернувся до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, виселення та зняття з реєстраційного обліку ще 12 листопада 2013 року. Подавши 16 березня 2015 року заяву про уточнення позовних вимог, Товариство лише змінило спосіб судового захисту, уточнивши яким саме шляхом підлягає поверненню загальна сума заборгованості за кредитним договором та уточнив про перерахунок суми заборгованості з іноземної в національну валюту за курсом Національного банку України на день ухвалення судом свого рішення.

На його думку, висновок суду щодо визначення дати звернення до суду з вимогою погашення заборгованості з моменту подачі заяви про уточнення позовних вимог, є неправильним.

Зазначав також і про хибність тверджень щодо пропуску позовної давності. Зокрема, суд не надав належної правової оцінки довідці, що видана банком, з якої вбачається, що ОСОБА_1 здійснив виплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 24 листопада 2010 року, та не вказав про переривання перебігу позовної давності. Починаючи з дня останнього платежу за кредитом, перебіг позовної давності за вимогами позивача спливає 24 листопада 2013 року, тоді як позов пред'явлено до суду в межах строків позовної давності.

Крім того, факт часткового погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором не спростовано. Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З цих підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем позовної давності, передбаченої для захисту порушеного суб'єктивного цивільного права, оскільки право вимоги виникло у банку, як правопопередника Товариства, 5 листопада 2011 року після надіслання відповідачу повідомлення про дострокове повернення усієї суми заборгованості, а заяву про стягнення заборгованості подано лише 16 березня 2015 року, тобто за межами трирічного строку позовної давності.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (після зміни назви - ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_1 4 березня 2008 року укладено кредитний договір № 1701/0308/88-016 (з подальшим внесенням змін та доповнень), відповідно до якого позичальник отримав кредит у сумі 55 000 доларів США, зобов'язавшись повернути його у термін до 3 березня 2018 року і сплатити проценти за користування в сумі, у строки та на умовах, що передбачені договором (а.с.10-12, зв.).

З метою повернення отриманих кредитних коштів основне зобов'язання ОСОБА_1 забезпечено іпотекою належної йому на праві власності трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 66,2 кв.м, житловою - 39, 1 кв.м, про що того ж числа укладено відповідний договір №1701\03038\88-016-Z-1 (а.с. 17-19).

Встановлено, що ОСОБА_1 допустив порушення умов кредитного договору, через що останній платіж за кредитним зобов'язанням оплатив 24 листопада 2010 року. В подальшому оплата кредиту ним не здійснювалася.

4 жовтня 2011 року в зв'язку з наведеними обставинами банк направив боржнику повідомлення про зміну умов кредитного договору № 1701/0308/88-016 і сплати 44 733 долари США (еквівалент - 399 097, 48 гривень) кредитної заборгованості, тобто дострокового повернення кредиту, процентів та пені. Виконання вимоги визначено 30-денним строком з дня її отримання (а.с. 225). Відповідачем не було виконано вимоги.

28 листопада 2012 року ПАТ "Сведбанк" на підставі договору факторингу № 15 відступив за плату на користь ТОВ "ФК "Вектор Плюс" свої права вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями по кредитному договору від 04.03.2008 року (а.с. 26-29; 31).

Того ж числа між ними укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами, куди включено і перехід іпотечного зобов'язання відповідача (а.с. 25-26, зв.; 30).

Змістом довідки ТОВ "ФК "Вектор Плюс" від 31.10.2013 року встановлено, що станом на 28 листопада 2012 року, тобто на момент відступлення ПАТ "Сведбанк" свого права грошової вимоги, загальна заборгованість відповідача складала 65 397, 31 доларів США, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 44 733 долари США; заборгованість за процентами - 10 643, 28 долари США; нарахована пеня - 10 021, 03 долари США (а.с. 23).

28 жовтня 2013 року Товариство своєю письмовою вимогою №677\62-юр зобов'язало відповідача сплатити на його користь зазначену суму заборгованості протягом 30 днів з моменту її отримання (а.с. 40-40, зв.). Вимогу ОСОБА_1 було залишено без виконання.

Вважаючи, що в зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань відповідач порушив набуті ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права на задоволення грошової вимоги 12 листопада 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення 65 397, 31 доларів США заборгованості і про виселення зі зняттям з реєстраційного обліку (а.с. 1-4).

Під час судового розгляду 16 березня 2015 року Товариство уточнило свій позов, остаточно вимагаючи стягнути з ОСОБА_1 на його користь 65 397, 31 доларів США заборгованості за кредитним договором за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення рішення (а.с. 171-172).

Відповідно до ст.ст. 1054, 1050, 526, 527, 530 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приходячи до висновку про ухвалення нового рішення, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість застосування судом першої інстанції норми ч. 4 ст. 267 ЦК України і відмову з цих підстав у позові.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема внаслідок передання ним своїх прав особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виникнення у банку права на дострокове стягнення кредитної заборгованості є початком перебігу позовної давності при вирішенні спірних правовідносин.

Згідно із ч. 1, абз. першого ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тому право вимоги у ПАТ "Сведбанк" виникло 5 листопада 2011 року, тобто через 30 днів після направлення відповідачу повідомлення про зміну умов кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Очевидно, що позов до ОСОБА_1 був пред'явлений ТОВ "ФК "Вектор Плюс" 12 листопада 2013 року, тобто в межах трирічного строку, передбаченого законом для звернення до суду.

Частиною 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Оскільки ОСОБА_1 є позичальником та іпотекодавцем в одній особі, тому кредитор управі на власний розсуд пред'явити до нього окремо як вимогу про стягнення заборгованості, так і вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також об'єднати ці вимоги в сукупності.

За таких обставин пред'явлення позивачем позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення зі зняттям з реєстрації як частина вимог, право на яку має Товариство, у межах позовної давності перервало її перебіг, а тому сама по собі зміна Товариством предмета позову 16 березня 2015 року, тобто через три роки п'ять місяців після початку перебігу позовної давності, на стягнення кредитної заборгованості не свідчить про наявність правових підстав для відмови в позові за спливом позовної давності.

Таким чином, позов підлягає до задоволення.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки сукупний розмір заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло від банку до позивача, складає 65 397, 31 доларів США, а офіційний курс 1 долара США до гривні на день ухвалення апеляційним судом свого рішення становить 25, 55 гривень, тому помноживши 65 397, 31 доларів США на 25, 55 гривень одержимо 1 670 901, 30 гривень. Зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Вектор Плюс".

В силу вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідача на користь Товариства слід стягнути 7 226, 10 гривень сплаченого судового збору (3 441 гривень судового за пред'явлення позову + 3 785, 10 гривень за подання апеляційної скарги).

Спонуканнями для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового - про задоволення позову відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі ст.ст. 1054, 1050, 526, 527, 530 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 17 листопада 2015 року скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" 1 670 901 (один мільйон шістсот сімдесят тисяч дев'ятсот одна) гривня 30 копійок заборгованості за кредитним договором та 7 226 (сім тисяч двісті двадцять шість) гривень 10 копійок понесеного судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: