Рішення № 55322003, 27.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/3316/15-ц Головуючий у І інстанції Саган В. М.Провадження № 22-ц/780/159/16 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 24 27.01.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2015 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про стягнення витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2015 МТСБ України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 29.09.2011 року о 17.10 год. на вул. Васильківській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілем «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 Автомобіль «Субару» був застрахований у позивача відповідно до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, який діяв з 23.10.2010 року по 22.10.2011 року.

Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2012 року відповідача ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні вказаної ДТП на підставі ст.124 КУпП України, але провадження по справі закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

10.10.2011 року ЗАТ Український центр післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс» складено звіт про матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Субару» в результаті його пошкодження, який складає 20516,35 грн.

24 квітня 2012 року МТСБУ здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 в розмрі - 17096,96 грн.

14.06.2012 року на адресу відповідача було направлено вимогу про відшкодування шкоди в добровільному порядку до 14.07.2012 року, але в передбачені строки відповідач шкоду не відшкодував, тому позивач, посилаючись на положення ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 17096,96 грн. понесені витрати на відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок ДТП та витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 17096,96 грн. страхового відшкодування та 243,60 грн. судових витрат, а всього 17340,56 грн.

В апеляційній скарзі, позивач відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не прийнято уваги, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки право вимоги ґрунтується на суброгації, а не на регресі, а тому перебіг позовної давності у спірних правовідносинах почався з 29 вересня 2011 року, тобто, з моменту виникнення страхового випадку, тоді як позивач подав позов до суду 14 квітня 2015 року.

Крім того, апелянтка посилається на те, що Звіт про оцінку автомобіля не може прийматися до уваги судом, оскільки вона була відсутня при проведенні огляду автотранспортного засобу з причин її неналежного повідомлення.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 1187, 1191 ЦК України, та прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем було виплачено страхове відшкодування потерпілій особі.

Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду, оскільки вони зроблені за неправильного застосування судом норм матеріального права.

Судом встановлено, що 29.09.2011 року на вул. Васильківській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та «Субару» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3

Автомобіль «Субару» був застрахований в Моторному (транспортному) страховому бюро України відповідно до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 08.10.2010 року, за умовами якого предметом страхування є транспортний засіб «Субару Форестер» д.н.з. НОМЕР_3.

Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 15.02.2012 року відповідача ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні вказаної ДТП на підставі ст.124 КУпП України, але провадження по справі закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

10.10.2011 року ЗАТ Український центр післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс» було складено звіт про матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Субару» в результаті його пошкодження, який складає 20516,35 грн.

20 квітня 2012 року Наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України зобов'язано фінансове управління установи сплатити на рахунок ОСОБА_3 за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транпсортної пригоди - 17096,96 грн. (а.с. 9)

24 квітня 2012 року МТСБУ здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 в розмрі - 17096,96 грн. (а.с. 8)

14.06.2012 року на адресу відповідача було направлено вимогу про відшкодування шкоди в добровільному порядку до 14.07.2012 року, але в передбачений строк відповідач шкоду не виплатив.

Вирішуючи спір, суд застосував до спірних правовідносин положення ст. 1191 ЦК України, не взявши до уваги, що на дані правовідносини поняття регресу не поширюється.

Так, до відносин, які виникли із страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застосовується ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а до тих, які виникли із добровільного страхування - ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз'яснено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Враховуючи, що МСБУ заявлено вимоги про стягнення страхового відшкодування з ОСОБА_2 - особи, з вини якої заподіяно шкоду, то в даному випадку виник спір щодо відшкодування збитків в порядку суброгації, а не в порядку регресу.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно в обгрунтування підстав для задоволення позову послався на ст. 1191 ЦК України, яка регулює відносини щодо відшкодування збитків в порядку регресу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

На думку колегії суддів заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 257, 256 ЦК України, позовна давність - це строк, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 14 квітня 2015 року, страховий випадок виник 29 версеня 2011 року.

Оскільки позов заявлено з підстав суброгації до винної особи, перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, тобто, з 29 вересня 2011 року. Таким чином позивачем пропущено строк позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови від позову.

На підставі викладеного та керуючись 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про стягнення витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: