Рішення № 55319372, 28.01.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/633/15-ц Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.

Категорія 52 Доповідач Матюшенко І. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Борисюка Р.М, Кочетова Л.Г.

з участю секретаря судового засідання Мишаковської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітніх синів, а саме, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. На обґрунтування позову зазначала, що відповідач ухиляється від виконання обов'язків по вихованню дітей, не надає матеріального утримання.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 22.12.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріально права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що суд безпідставно послався на скасоване рішення Апеляційного суду Житомирської області від 03.09.2015 року, не врахував доказів щодо ухилення відповідача від виконання обов'язків по вихованню дітей, а тому безпідставно не застосував до спірних правовідносин положень п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, як на єдину підставу такої відмови зіслався на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 03.09.2015 року, яким виключено записи про ОСОБА_3 як батька неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із актових записів про народження дітей. При цьому судом не було враховано, що вищевказане рішення на час розгляду даної справи (22.12.2015 р.) було скасоване 16.12.2015 року касаційною інстанцією з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.163-167).

Тому рішення суду першої інстанції не може залишатися без зміни.

Встановлено, що сторони у справі з 16.09.2006 року по 21.11.2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 11.11.2011 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання дітей: синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Шлюб між сторонами розірвано за рішенням того ж суду від 07.12.2012 року.

Відповідно до положень п. 2 ч.1 ст. 164 СК України у разі ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

У якості доказів ухилення ОСОБА_3 від виконання свого обов'язку по вихованню дітей позивач надала суду наступне: довідку ДВС про те, що станом на квітень 2015 року ОСОБА_3 мав заборгованість зі сплати аліментів за період з 01.03.2014 року по 31.03.2015 року (а.с.12); характеристики із закладів освіти на дітей (а.с.49, 50); особисті пояснення про ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей. На перераховані вище докази апелянт ОСОБА_2 посилається і в апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи а також врахувавши думку органу опіки та піклування (а.с.55), колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_2 безпідставними, виходячи з наступного.

Наявність заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_2 пояснив відсутністю у нього постійної роботи та без обліковим з боку ДВС наданням матеріальної допомоги дітям. Вказана обставина не заперечувалася представником апелянта при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Також останнім пояснено суду, що відповідач перестав цікавитися вихованням дітей з часу подачі позову про виключення його як батька з актового запису про їх народження. На переконання колегії суддів зміст характеристик із закладів освіти на дітей беззаперечно не свідчить про ухилення ОСОБА_3 від виконання обов'язків по вихованню дітей.

Враховуючи вищевикладене та ті обставини, що з квітня 2013 року ОСОБА_3 в судовому порядку оспорюється батьківство відносно неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.39-41), з квітня по грудень 2015 року аліменти на утримання дітей сплачені (а.с.171), колегія суддів дійшла висновку про відсутність, як винної поведінки відповідача, так і свідомого нехтування своїми обов'язками щодо участі у вихованні дітей. А відтак, позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають до задоволення, а доводи її апеляційної скарги в частині невідповідності висновків суду обставинам справи є безпідставними.

Решта доводів апеляційної скарги стосуються спору між сторонами про оспорювання батьківства, який не є предметом розгляду у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, наведених вище.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2, якій було відстрочено сплату судового збору при подачі апеляційної скарги, з останньої на користь держави підлягає стягненню 267 грн. 96 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2015 року скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (одержувач - УДКС України в м. Житомирі, ЄДРПОУ - 38035726, банк одержувача - ГУДКСУ у Житомирській області, МФО - 811039, рахунок - 31217206780002, код платежу - 22030001, код ЄДРПО Апеляційного суду Житомирської області - 02891440) 267 грн. 96 коп. судового збору, що підлягав сплаті при подачі апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді