Ухвала суду № 55318895, 17.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8729/15 Справа № 204/4137/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лисична Н.М.

Категорія 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого Лисичної Н.М.

суддів Баранніка О.П., Колодяжної Н.Є.

при секретарі Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ Промислово-виробнича група «Солтім» на рішення Краногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2015 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Промислово-виробнича група «Солтім» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

05 червня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ Промислово-виробнича група «Солтім» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 25 лютого 2015 р.

позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано наказ ТОВ Промислововиробнича група «Солтим» № 4 від 19.02.2014 р. про звільнення ОСОБА_3 з посади менеджера з адміністративної діяльності за ст. 40 п.4 КЗпП України незаконним.

Поновлено на роботі ОСОБА_3 на посаді менеджера з адміністративної діяльності ТОВ промислово виробничої групи «Солтим».

Стягнуто з ТОВ промислововиробничої групи «Солтим» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 47.591 грн. 20 коп., середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 41.078 грн. 72 коп., моральну шкоду у розмірі 500 грн., а всього 89.169 грн. 92 коп. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 на посаді менеджера з адміністративної діяльності ТОВ промислово виробничої групи «Солтим».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При розгляді справи судом встановлено, що 01 листопада 2011 р. ОСОБА_3 була прийнята до ТОВ промислово - виробничої групи «СОЛТИМ» на посаду менеджера по адміністративній діяльності (а.с. 52).

У лютому 2014 р. позивачка випадково в програмі «МС.DOC» виявила, що наказом ТОВ промислово-виробничої групи «СОЛТИМ» № 4 від 19 лютого 2014 р., вона була звільнена з займаної посади. Однак, в день звільнення позивачці ні наказ про звільнення, ні трудова книжка не були вручені.

Тільки 20.10.2014 р. позивачці було видано трудову книжну, в якій було зроблено запис № 12 про її звільненоння за Наказом № 4 від 19.02.2014 р. за п.4 ст.40 КЗпП України (за прогули).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ч.1,2 ст.235 КЗпП Україн у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.2 ст.120 ЦПК України позивач не повинен подавати копії документів до позовної заяви з трудових відносин. Доказування законності звільнення працівника у даному випадку покладено на власника, тобто на відповідача.

Частиною 3 ст.10 ЦПКУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, з урахуванням вимог КЗпПУ у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Враховуючи зазначене, а також те, що відповідач не надав доказів, що ним було звільнено позивача відповідно до чинного законодавства колегія суддів вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Судом правильно зроблено розрахунок середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 62.870 грн. 48 коп. (250,48 грн.х 251 день), виходячи з середньої заробітної плати за останні два відпрацьованих місяці згідно наданої довідки (грудень 2012 р. та січень 2013 р.-5.260 грн. + 5.260 грн. = 10.520 грн.), поділеної на кількість робочих днів за ці два місяці (21 + 21 = 42 дні) = 250 грн. 48 коп., а також кількості робочих днів 251 день (час вимушено прогулу), який рахується з наступного дня після звільнення позивачки - з 20 лютого 2014 р. по день ухвалення рішення - 25 лютого 2015 р.

Стягуючи з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 47.591 грн. 20 коп., суд обґрунтовано виходив з вимог ст.11 ЦПКУ, тобто в межах заявлених вимог. А також правильно зазначив, що сума середнього заробітку за період з 20 лютого 2014 р. по 25 лютого 2015 р. підлягає стягненню на користь позивача без врахування податків, обовязкових внесків та платежів, що підлягають відрахуванню при виплаті заробітної плати.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Згідно вимог ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що трудову книжку позивачка отримала лише 20.10.2014 р.

Враховуючи, що з вини відповідача була затримка у видачі трудової книжки позивачці і узвязку з чим були порушені її законні права на працевлаштування та отримання заробітної плати в іншому місці, суд відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» стягнув з відповідача середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки за період з 20 лютого 2014 р. (наступний день після звільнення) по 20 жовтня 2014 р. (день видачі трудової книжки). Виходячи з вже встановленої середньої заробітної плати за два останніх місяця -10.520 грн. поділеної на кількість робочих днів за два місяці - 42 дні. 10.500 грн. : 4 2 дн.)= 250 грн.48 коп., приймаючи до уваги кількість днів вимушеного прогулу з 20 лютого 2014 року по 20 жовтня 2014 року - 164 дні. Суд правильно розрахував суму середньомісячного заробітку за час затримки видачі трудової книжки (164 дні х 250,48 грн.) = 41,078 грн. 72 коп. та стягнув з відповідача на користь позивача без врахування податків, обовязкових внесків та платежів, що підлягають відрахуванню при виплаті заробітної плати.

Стягнуті на користь ОСОБА_3 з відповідача 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що ця сума є співмірною тим моральних стражданням, яки були спричинені позивачці у звязку з порушенням відповідачем норм трудового законодавства.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Ухвалене по справі рішення суду є законним і обґрунтованим, тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст..ст.303, 307, 308 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ТОВ Промислово-виробнича група «Солтім» відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2015 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М.Лисична

Судді О.П.Бараннік

ОСОБА_4