Ухвала суду № 55316758, 26.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 157/398/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Гордійчук В.М. Провадження № 22-ц/773/175/16 Категорія: 27 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Здрилюк О.І., Мудренко Л.І.,

з участю:

секретаря Лимаря Р.С.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 02 грудня 2015 року -

в с т а н о в и л а:

В квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» (далі - ПАТ «КБ «Приватбанк») звернулося в суд із даним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № VOKVGI0000004596 від 28.01.2008 року відповідачка ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 150000 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості та терміном повернення 28 січня 2018 року. Внаслідок невиконання зобовязання за кредитним договором станом на 27.03.2015 року утворилась заборгованість відповідача перед позивачем, яка становить 32258,64 доларів США.

В якості забезпечення зобовязань за кредитним договором від 28.01.2008 року був укладений договір поруки між позивачем та ОСОБА_3

Оскільки відповідач не виконувала належним чином зобов'язання, заборгованість за кредитом не погашала у встановлені договором порядку та строки, ПАТ «КБ «Приватбанк» просило суд стягнути солідарно з відповідачів в його користь заборгованість за кредитним договором на загальну суму 32258,64 доларів США, що за курсом НБУ складає 758400,70 грн.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 02 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № VOKVGI0000004596 від 28.01.2008 р. на загальну суму 32258,64 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27 березня 2015 року (100 доларів США 2351,30 грн.) становить 758400,62 грн., та складається із: боргу за кредитом 28336,73 доларів США, що еквівалентно 666196,52 грн., за процентами - 2056,48 доларів, що становить 48347,84 грн., пені 148,53 доларів, що еквівалентно 3491,94 грн., штрафу (фіксованої частини) 10,63 доларів,що становить 249,91 грн., та штрафу (процентної складової) в сумі 1535,62 доларів США, що становить 36102,43 грн. Вирішено питання щодо стягнення в користь банку із ОСОБА_2 витрат по сплаті судового збору в сумі 3654 грн.

В задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до поручителя ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з неї боргу та постановити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.01.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № VOKVGI0000004596, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 150000 грн. на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності. Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 15% річних від суми кредиту. Позичальник повертає банку кредит у строки, що визначені прогнозним графіком, але не пізніше 28 січня 2018 року.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 28 липня 2008 року (а.с.15) по вказаній кредитній угоді оплату боргу переведено з валюти гривня у валюту долар США, у звязку з чим розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 31677,08 доларів США.

01 серпня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою була укладена додаткова угода VOKVGI0000004596 до вищевказаного договору про іпотечний кредит (а.с. 17-19), за якою у зв'язку з реструктуризацією заборгованості позичальника за договором кредиту деякі пункти були викладені у новій редакції.

Відповідно до п. 8 додаткової угоди позивач зобовязувався надати позичальнику кошти на строк з 01 серпня 2008 року по 01 січня 2018 року включно у вигляді строкового кредиту в розмірі 31677,08 доларів США на придбання нерухомості зі сплатою відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п. 7.2 даного договору.

Між банком та відповідачем ОСОБА_2 08 серпня 2011 року була укладена додаткова угода до договору про іпотечний кредит (а.с. 57-58), згідно з якою сторони обумовили, що суму заборгованості з пені, яка виникла в період з 03 серпня 2011 року зменшити на 13,16 доларів США. Однак у разі порушення позичальником будь-якого із зобовязань, передбачених графіком погашення кредиту понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 13,16 дол.США.

Сторонами внесено зміни до п.8.1.кредитного договору та змінено графік погашення кредиту, де вказано, що банк надає позичальнику кредитні кошти на строк до 01 серпня 2018 року включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 31667,08 доларів США на придбання нерухомості, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3,00% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п. 7.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з «28» по «28» число кожного місяця.

Щомісяця в період сплати, починаючи з 03 серпня 2011 року позичальник повинна надавати позивачу кошти (щомісячний платіж) у сумі 673,20 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагородою, комісією. Сторони також передбачили відповідно розмір неустойки за невиконання умов договору .

Згідно з додатковою угодою до кредитного договору від 07.02.2013 року, пункт 8.1. договору викладено в редакції, відповідно до якої банк зобовязується надати позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № 22339057004772 на строк з 01 серпня 2008 року до 01 березня 2023 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії кредиту у розмірі 41937,30 доларів США на наступні цілі: на придбання нерухомості, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3,00% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п. 7.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з «28» по «28» число кожного місяця.

Термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за даним договором сторонами встановлено тривалістю 50 років.

Разом з цим сторонами змінений також і Додаток №1, що викладений в новій редакції, який є невідємною частиною цієї додаткової угоди.

В якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 28.01.2008 року був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником договору кредиту, відповідає перед кредитором як солідарний боржник у повному обсязі, як і позичальник, зокрема за своєчасне виконання боржником усіх його зобовязань за договором про іпотечний кредит та додатковими угодами до нього (п.1 договору поруки).

Судом першої інстанції відмовлено в позові банку в частині вимог до ОСОБА_3, однак ні позивач, ні відповідачі в цій частині рішення суду не оскаржують, тому апеляційним судом у частині відмови в позові рішення суду не переглядається.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди .

Підписуючи кредитний договір та зміни до нього, позичальник погодилася з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і неустойки за користування кредитом в строки, встановлені цим договором. При цьому підписанням даного договору позичальник висловила свою обізнаність з діючими тарифами банку та обов`язковими платежами, передбаченими договором та чинним законодавством України.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Крім того, колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги наявний в матеріалах даної справи висновок судово-економічної експертизи № 194/15 від 21.09.2015 року, оскільки в ньому не визначено фактичного розміру заборгованості відповідача за кредитом станом на відповідну дату або ж її відсутності з належним обґрунтуванням цим обставинам.

Згідно з нормами ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст.10,60,61 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позичальник ОСОБА_2 письмові вимоги банку про виконання боргових зобов'язань за кредитним договором не виконала, не надала суду належних та допустимих доказів, які би спростували наявність її заборгованості перед банком у розмірі, що зазначена позивачем у розрахунках, а також доказів, які би підтверджували відсутність її волевиявлення на укладення як основного кредитного, так всіх наступних додаткових договорів, тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідачки є цілком обґрунтованими та відповідають положенням договорів та законодавству України.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, повністю відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, тому судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 02 грудня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді