Рішення № 55316750, 28.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/1103/15-ц Провадження № 22-ц/773/85/16 Головуючий у 1 інстанції: Павлусь О.С. Категорія: 59 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В. ,

суддів - Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

з участю секретаря Губарик К. А.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Любомльської міської ради Волинської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення міської ради, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 01 липня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом. Покликалась на те, що їй з 25 жовтня 2004 року на праві власності належить успадкований житловий будинок по АДРЕСА_2 та знаходиться у користуванні земельна ділянка, необхідна для його обслуговування. Відповідач ОСОБА_3 на підставі договорів дарування є власником сусіднього житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0518 га, на якій знаходиться це будинковолодіння.

Крім того позивач зазначала, що без її відому і участі за заявою ОСОБА_3, 20 квітня 2010 року Любомльською міською радою було прийнято рішення № 38/38 про затвердження схеми розподілу прибудинкової території житлових будинків, яким затверджено схему розподілу прибудинкової території між їх житловими будинками загальною площею 0,1126 га, в тому числі між двома землекористувачами: ОСОБА_3 - земельна ділянка площею 0,0548 га, та нею (ОСОБА_4.) - земельна ділянка площею 0,0578 га.

Вважаючи порушеними свої права як землекористувача, позивач просила суд визнати недійсним вказане рішення Любомльської міської ради та відшкодувати їй понесені судові витрати.

1 липня 2015 року рішенням Любомльського районного суду Волинської області позов задоволено, визнано недійсним оспорюване рішення Любомльської міської ради від 20.04.2010 року № 38/38 та стягнуто з міськради на користь ОСОБА_4 121 грн. 80 коп. понесених судових витрат.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить його скасувати як незаконне і необґрунтоване, прийняте судом без повного з'ясування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У письмовому запереченні на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що орган місцевого самоврядування Любомльська міська рада, хоча і діяла у межах наданих їй повноважень, однак порушила порядок розгляду земельного спору, не повідомила позивачку ОСОБА_4 про розгляд питання щодо затвердження схеми розподілу прибудинкової території, на якій знаходиться її будинок, чим позбавила ОСОБА_4 можливості захистити свої права як суміжного із земельною ділянкою ОСОБА_3 землекористувача.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

Встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.10.2004 року позивач ОСОБА_4 є власником одноквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 та без належного оформлення права на користування чи права власності користується земельною ділянкою за даною адресою для обслуговування вказаного будинку (а. с. 10, 15, 18, 45-49, 70).

Відповідач ОСОБА_3 згідно договорів дарування від 16.08.2004 року і 10.03.2005 року являється власником житлового будинку із надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки площею 0,0518 га для їх обслуговування, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 17, 63).

Крім того встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_3 від 17.03.2010 року та з урахуванням рекомендації постійної комісії з питань землекористування, екології та раціонального використання земельних ресурсів міськради, 20 квітня 2010 року відповідачем Любомльською міською радою прийнято рішення № 38/38 «Про затвердження схеми розподілу прибудинкової території житлових будинків», тобто було затверджено схеми розподілу прибудинкової території між житловими будинками землекористувачів: ОСОБА_3 площею 0,0548 га за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 площею 0,0578 га за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 12, 16, 21). В цей же день рішенням Любомльської міської ради № 38/63 відповідачу ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд площею 0,0030 га в АДРЕСА_1 (а. с. 214).

Згідно ст. ст. 159 ч. ч. 1, 2; 160 ч. 1 ЗК України земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.

Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

З наявної у матеріалах справи копії заяви від 21.04.2010 року вбачається, що позивачка ОСОБА_4 зверталась до Любомльської міської ради з проханням видати їй оспорюване рішення міськради від 20.04.2010 року № 38/38 для захисту своїх прав (а. с. 181).

З відповіді наданої ОСОБА_4 міським головою від 19.05.2010 року, слідує що ця її заява озвучувалась на сесії Любомльської міської ради 18.05.2010 року і проведення перевірки щодо законності рішення міської ради від 20 квітня 2010 року доручалось постійній комісії міської ради по земельних спорах (а. с. 182).

Наведені обставини свідчать, що про оскаржуване рішення Любомльської міської ради від 20.04.2010 року, яке просить визнати недійсним позивачка ОСОБА_4, їй було відомо ще в квітні 2010 року, однак із позовом до суду вона звернулась лише у травні 2015 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 27 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно зі статтею 257 ЦК України у спорах про захист прав власників земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом.

Якщо для певних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням права власності на землю чи користування нею, законом встановлено інші строки звернення до суду за вирішенням спору, застосовуються ці строки.

Наведені норми матеріального права дають підстави для висновку, що для захисту порушених земельних прав громадян, шляхом звернення з позовом до суду, застосовується трирічний строк позовної давності, а початком його перебігу є день коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення. Сплив позовної давності без наведення позивачем поважних причин її пропущення, про що заявляє інша сторона спору, є підставою для відмови у такому позові.

Оскільки позивач ОСОБА_4 із позовом про визнання недійсним рішення міської ради звернулась до суду поза межами трирічного строку позовної давності і про застосування наслідків його спливу під час розгляду справи заявила одна із сторін спору - Любомльська міська рада, то у задоволенні позову слід відмовити саме з цієї підстави. Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції і без жодної його оцінки чи спростування, що свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права, яке призвело до ухвалення незаконного рішення. У зв'язку із чим це рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 01 липня 2015 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до Любомльської міської ради Волинської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення міської ради відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді