Ухвала суду № 55315752, 26.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2372/14 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.06.2014р. № 306/0001372200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2015 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачаєтьсяз матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 06 травня 2014 року по 20 травня 2014 року Золотоніською ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області, правонаступником якої на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є Золотоніська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Золотоніська ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (далі - ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор») з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Крістенс» у січня 2014 року, за результатами якої складено акт від 26 травня 2014 року №194/23-13-2200/31082518, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено до сплати до бюджету податку на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 488040,00 грн.

На підставі акту перевірки №194/23-13-2200/31082518 від 26 травня 2014 року Золотоніською ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2014 року №306/0001372200, згідно якого за порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 732060,00 грн., у тому числі 488040,00 грн. за основним платежем та 244020,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача, Міністерством доходів і зборів України було прийнято рішення від 04 липня 2014 року №12033/6/99-99-10-01-15, яким скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2014 року №306/0001372200 - без змін.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки, на думку суду, за відсутності факту придбання товару, послуг або в разі якщо придбані товари, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але не достовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності з п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведеної норми, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між Золотоніським лікеро-горілчаним заводом «Златогор» (покупець) та ТОВ «Крістенс» (постачальник) було укладено договір поставки №140102 від 02 січня 2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в установлені строки передавати у власність покупця продукцію та інші матеріальні цінності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошові кошти на умовах цього договору у кількості і за цінами згідно з відпускними накладними. Ціна товару за одиницю та вартість визначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.3.1).

Позивачем для підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки №140102 від 02 січня 2014 року до суду були надані видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

Крім того, на підтвердження проведення в повному обсязі розрахунків з ТОВ «Крістенс» за отриманні згідно умов договору поставки №130102 від 20 січня 2014 року товарно-матеріальні цінності, позивачем було надано копії договору переведення боргу від 01 лютого 2014 року, акту заліку зустрічних однорідних вимог від 25 лютого 2014 року, договору новації №140102 від 02 червня 2014 року, акту про вексельний платіж, акту приймання-передачі простого векселя від 02 червня 2014 року, простого векселя серії АА 2550948 від 02 червня 2014 року.

З матеріалів справи також вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються лише на акті Державної податкової інспекції у Соломянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31 березня 2014 року №352/26-58-22-07-17/38022110 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Крістенс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за січень 2014 року», в якому містяться висновки про не встановлення факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Крістенс» у січні 2014 року. У вказаному акті зазначено про відсутність у ТОВ «Крістенс» виробничих потужностей, необхідних для проведення операцій з поставками матеріалів для виробництва лікеро-горілчаної продукції, складських приміщень, необхідних для зберігання матеріальних цінностей. ТОВ «Крістенс» у вказаний період мало взаємовідносини ще із 143 контрагентами по всій території України, при цьому, що в товаристві працює лише одна особа, а тому є сумнівним наявність фізичних можливостей для виконання всіх господарських операцій.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Крістенс».

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані позивачем документи не є належними доказами надання ТОВ «Крістенс» послуг, оскільки, враховуючи вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, надані позивачем документи, на думку колегії суддів, не є належними доказами надання ТОВ «Крістенс» послуг, оскільки, враховуючи вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів Укураїни від 24 травня 1995 року №88, для підтвердження правомірності включення понесених витрат на отримання послуг до складу податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі й про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку надання послуг у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання (одиниця виміру господарської операції), однак в поданих позивачем документах зазначено лише загальне найменування послуг згідно договору та їх вартість без конкретизування, які саме послуги надавались, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими надавались послуги, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості робіт, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Разом з тим, з наданих позивачем видаткових накладних по отриманим позивачем від ТОВ «Крістенс» матеріалів виробництва лікеро-горілчаних виробів вбачається, що в них не зазначено місце їх складання, відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, відсутність посилання на дату та номер довіреностей на отримання ТМЦ і правильності їх оформлення, що не дає можливості ідентифікувати осіб та відсутні реквізити довіреностей на отримання товарів.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги копію довіреності від 02 січня 2014 року, на яку посилаються позивач як на доказ існування такої довіреності при отриманні ним товару від ТОВ «Крістенс», оскільки така довіреність не надавалась до перевірки і не була предметом дослідження при первісному розгляді справи у судах. Вищезазначене свідчить про оформлення документів не у зв'язку із фактичним здійсненням реальних господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний (удаваний) спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, пов'язаних з виконанням господарських договорів та відповідним їх відображенням у податковому обліку. Фінансової звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, позивачем надано не було.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем товару у ТОВ «Крістенс», оскільки в матеріалах справи відсутні рахунок-фактура на товар, який відвантажується; довіреності на отримання товару; паспорт та сертифікат якості виробника на кожну одиницю (або партію) товару; докази поставлення на склад товару та його обліку. Будь-яких доказів оплати за придбаний товар позивачем також не надано.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості товару та, відповідно, необхідність і доцільність використання його в господарській діяльності позивача і правомірність формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування і податкового кредиту. Позивачем також не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних товарів та причинного зв'язку між придбаними товарами і отриманням економічної вигоди, а також наміру придбання позивачем товару для його подальшого використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення Золотоніської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області від 05 червня 2014 року №306/0001372200, яке прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Натомість, позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «Крістенс», надання послуг позивачу, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали буде виготовлено - 01.02.16р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.