Ухвала суду № 55315745, 27.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 826/1629/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сі Джі» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сі Джі» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сі Джі» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2014 р. № 0014312202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сі Джі» (далі - ТОВ «Ай Ті Сі Джі») є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ай Ті Сі Джі» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Радіум» і ТОВ «Вербена-Н» за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р., за результатами якої складно акт від 09.10.2014 №1482/26-59-22-02/36351909.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві встановлено порушення ТОВ «Ай Ті Сі Джі» п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на суму 639475,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 р. № 0014312202, яким позивачу визначено до сплати ПДВ на суму 799344,00 грн., з якої 639475,00 грн. - основне зобов'язання, 159 869,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

ТОВ «Ай Ті Сі Джі», вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Радіум» і ТОВ «Вербена-Н» за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р. не мають реального характеру та не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення № 88).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування податкового кредиту.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Водночас, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Виходячи з цього, судова колегія звертає увагу на те, що між позивачем і ТОВ «Радіум», ТОВ «Вербена-Н» було укладено договори про надання рекламних послуг в мережі Інтернет від 03.01.2013 р. № 03/01/-013Р та від 03.06.2013 р. № 2306 та відповідні додаткові угоди до них, предметом яких є надання послуг з розміщення в мережі Інтернет банерної та контекстної реклами на інтернет-сайтах, розробка дизайну до веб-сайтів та дизайну рекламних матеріалів для клієнтів замовника.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем і зазначеними контрагентами у матеріалах справи містяться акти наданих послуг, податкові накладні та платіжні доручення, а також на вимогу суду апеляційної інстанції було надано виписки по рахунку, рахунки на оплату

Разом з тим, дослідивши зазначені документи, колегія суддів встановила, що у вказаних актах наданих послуг / Т. 1 а.с. 66-73, 103-109 / відсутня деталізація рекламних послуг, які були надані позивачу його контрагентами ТОВ «Радіум», ТОВ «Вербена-Н», зокрема не вказано, на яких саме сайтах, які саме рекламні матеріали та щодо кого з клієнтів позивача були розміщені зазначеними товариствами.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається наявність у позивача ділової мети для укладання договорів про надання рекламних послуг в мережі Інтернет від 03.01.2013 р. № 03/01/-013Р та від 03.06.2013 р. № 2306 з ТОВ «Радіум», ТОВ «Вербена-Н» та факту використання результатів наданих послуг в його господарській діяльності.

При цьому, доводи апелянта про те, що деталізація послуг, які були надані йому зазначеними контрагентами, та факт їх використання в його господарській діяльності вбачається з технічних звітів, якими є зображення розміщених електронних банерів, скріншотів сторінок з мережі Інтернет, колегія суддів вважає не обґрунтованими та безпідставними, оскільки з матеріалів справи, зокрема із зображень, на які посилається апелянт, не вбачається наявність їх зв'язку саме із договорами від 03.01.2013 р. № 03/01/-013Р та від 03.06.2013 р. № 2306 та відсутні підстави вважати, що саме ці рекламні продукти були розміщені контрагентами позивача ТОВ «Радіум», ТОВ «Вербена-Н» на підставі та на виконання їх зобов'язань перед позивачем за вказаними договорами.

Посилання апелянта на те, що ділова та економічна доцільність його господарських взаємовідносин з ТОВ «Радіум», ТОВ «Вербена-Н» обумовлені необхідністю закупівлі позивачем рекламних площ для проведення рекламних компаній та виконання його обов'язків перед замовниками, апеляційний суд вважає голослівними і такими, що не можуть бути прийняті до уваги.

При цьому, колегія суддів відзначає, що з матеріалів справи та наданих для огляду суду апеляційної інстанції оригіналів первинних документів по правовідносинам позивача з третіми особами (ТОВ «ЧЕЙЛ ЮКРЕЙН», ПАТ «Філіп Морріс Україна», ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» тощо) (актів, рахунків тощо) не вбачається наявність жодного причино-наслідкового зв'язку між спірними господарськими операціями позивача з ТОВ «Радіум», ТОВ «Вербена-Н» і договорами, укладеними між позивачем і третіми особами (ТОВ «ЧЕЙЛ ЮКРЕЙН», ПАТ «Філіп Морріс Україна», ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» тощо), зокрема, що результати послуг, отримані позивачем від ТОВ «Радіум», ТОВ «Вербена-Н», були ним використанні саме при виконанні його зобов'язань за договорами із вказаними контрагентами, а подані до суду апеляційної інстанції акти виконаних

Крім того, колегія суддів відзначає й те, що в апеляційній скарзі товариство, зокрема посилається на те, що платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, підтверджується факт здійснення розрахунків між ним і ТОВ «Радіум», ТОВ «Вербена-Н» за спірними господарськими операціями, однак, сам лише факт переведення коштів від одного суб'єкта господарювання іншому не є достатньою і необхідною правовою підставою, яка б підтверджувала реальність здійснення ними господарських операцій.

Враховуючи вищевикладені обставини та наявні у справі докази в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. 86 КАС України, а також те, що за змістом ст. 159 КАС України, рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим і в жодному разі не може засновуватися на припущеннях, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні будь-які правові підстави вважати спірні господарські операції позивача з ТОВ «Радіум», ТОВ «Вербена-Н» за договорами від 03.01.2013 р. № 03/01/-013Р та від 03.06.2013 р. № 2306 такими, що відбулись.

З огляду на це, апеляційний суд вважає, що відповідач, виносячи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 р. № 0014312202, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених Конституцією України та чинним законодавством, зокрема ст.ст.198, 201 ПК України, ст. 9 Закону № 996-XIV та п.2.4 Положення № 88.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні жодні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову, а судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сі Джі» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сі Джі» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 01.02.2016 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Желтобрюх І.Л.