Постанова № 55315690, 26.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3374/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління внутрішніх справ України у м.Києві, Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління внутрішніх справ України у м.Києві (далі - Відповідач 1), Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві (далі - Відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу Відповідача 2 від 03.09.2015 №30 о/с в частині звільнення Позивача, лейтенанта міліції з посади старшого інспектора патрульної служби роти №4 батальону 3 з органів внутрішніх справ на підставі пп.«ж» пункту 64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновлення Позивача на посаді старшого інспектора патрульної служби роти №4 батальону 3 Управління патрульної служби у м.Києві Міністерства внутрішніх справ України з 03.09.2015 року; стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 03.09.2015 року по день винесення постанови суду.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача 2 та пояснення представника Відповідача 1, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення Позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 березня 2015 року наказом Головного управління міністерства внутрішніх справ України у м.Києві №187 Позивача прийнято на службу в органи внутрішніх справ.

Згідно витягу з наказу Головного управління МВС України у м.Києві №568 о/с на виконання листа Управління патрульної служби МВС у м.Києві від 02 липня 2015 року №33/12 відряджено з 03 липня 2015 року до Управління патрульної служби МВС у м.Києві, працівників батальйону патрульної служби №2 Головного управління, роти №1: рядового міліції ОСОБА_2.

Відповідно витягу з наказу Управління патрульної служби МВС у м.Києві від 03.07.2015 року №1 о/с призначено працівників, які прибули з Головного управління МВС України у м.Києві з 03 липня 2015 року: по батальйону №3, по роті №4: рядового міліції ОСОБА_2 інспектором патрульної служби.

В подальшому, Позивачем подано рапорт Відповідачу 2 про звільнення його з органів внутрішніх справ за власним бажанням з 03.09.2015 року.

03 вересня 2015 року наказом Відповідача 2 №30 о/с Позивача звільнено з посади старшого інспектора патрульної служби роти 4 батальйону №3 з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік) згідно пп.«ж» (за власним бажанням) п.64 відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

04 вересня 2015 року Позивачем подано рапорт з проханням не розглядати попередній рапорт про його звільнення з 03 вересня 2015 року, у зв»язку з не бажанням звільнятися з органів внутрішніх справ та з нововиявленими обставинами, який 07.09.2015 року отримано Відповідачем 2.

Листом від 18 вересня 2015 року №33/5899 Відповідачем 2 повідомлено, що оскільки рапорт до Відповідача 2 надійшов після звільнення Позивача з органів внутрішніх справ, то відсутні підстави для його задоволення.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби органів внутрішніх справ, на час їх виникнення регулювалися Законом України «Про міліцію» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненням).

Згідно ст.18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення) передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно підпункту «ж» пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Пунктом 68 Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

За загальним правилом, наказ про звільнення особи рядового чи начальницького складу за власним бажанням видається через три місяці з моменту подання рапорту про звільнення.

Водночас, за змістом п.68 Положення до закінчення трьохмісячного строку попередження особи, які подали рапорт про звільнення за власним бажанням, мають право відкликати цей рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.

Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 05.12.2011 року у справі №21-236а11, від 09.04.2012 року у справі №21-99а12, від 29.05.2012 року у справі №21-122а12, від 14.10.2014 року у справі №21-299а14 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.09.2015 року у справі №К/800/53729/13.

Слід звернути увагу, що на вимогу апеляційного суду Відповідачем 2 надано копію рапорта Позивача про звільнення, з якого вбачається, що Позивачем подано на ім'я тимчасово виконуючого обов'язки начальника Управління патрульної служби МВС України в м.Києві рапорт про звільнення за власним бажанням з 03.09.2015 року.

Крім того, в поданому рапорті Позивачем зазначено про відмову від проходження ВЛК так як вважає стан свого здоров»я задовільним.

Вказаний рапорт погоджено керівниками Позивача, про що вчинено відповідні написи (а.с.76).

Таким чином, Позивач особисто вказав на те, що просить звільнити його з 03.09.2015 року за власним бажанням, тобто у найкоротший строк без додержання трьохмісячного терміну, та з врахуванням погоджень посадових осіб Відповідача 2, колегія суддів дійшла висновку, що сторони домовились про звільнення у коротший строк, ніж встановлено п.68 Положення.

Посилання Позивача, на те, що на наступний день після прийняття рішення про звільнення за власним бажанням, він не залишив роботу і не вимагав розірвання трудового договору, спростовується матеріалами справи та поясненнями самого ж Позивача і представника Відповідача 2 в суді апеляційної інстанції.

Не знайшли свого підтвердження і доводи Позивача про вимушене написання ним рапорта про звільнення за власним бажанням через пошкодження ним службового автомобіля.

Поряд з цим, в ході апеляційного розгляду Відповідачем 2 надано службову записку, за підписом заступника начальника управління-начальника Відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_3, з якої вбачається, що Позивач в період з 04.07.2015 року по 03.09.2015 року рапорт щодо пошкодження службового автомобіля до Відділу не надавав; відносно нього з цього приводу службова перевірка та службове розслідування не призначалося і не проводилось.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що Відповідачем 2 правомірно прийнято наказ від 03.09.2015 року №30 о/с в частині звільнення Позивача, лейтенанта міліції з посади старшого інспектора патрульної служби роти №4 батальону 3 з органів внутрішніх справ на підставі пп.«ж» пункту 64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає правомірними дії суб'єкта владних повноважень щодо прийняття наказу від 03.09.2015 року №30 о/с, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.

За приписами п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та прийняття нової постанови, якою в задоволенні позовних вимог Позивачу відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

ОСОБА_2 в задоволенні адміністративного позову до Головного управління внутрішніх справ України у м.Києві, Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 29 січня 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.