Постанова № 55315529, 28.01.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року № 813/2397/15

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі:

позивача . ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача Тістечка Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

встановив :

Львівським окружним адміністративним судом отримано позовну заяву, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці Міндоходів №41-0 від 08.04.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС;

- стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09.04.2015 року по день поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що звільнення із займаної посади, на думку позивача, відбулось з порушенням вимог ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки при прийнятті оскаржуваного наказу не було враховано його переважене право на залишення на посаді, а запропоновані посади за функціональними обов'язками не були рівноцінними тій, що їх виконував позивач.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, в яких посилається на те, що оскаржуваний наказ прийнято у зв'язку з реорганізацією Львівської митниці Міндоходів. Про наступне вивільнення позивача було повідомлено 28.01.2015 року. У зв'язку із завершенням реорганізаційних заходів, а також у зв'язку з тим, що двомісячний термін з дати попередження про вивільнення минув, 08.04.2014 року позивачу запропоновано усі вакантні посади на умовах строкового договору. Від усіх шести запропонованих посад останній відмовився. Станом на 28.01.2015 року та 08.04.2015 року у Львівській митниці ДФС вакантні посади, віднесені до номенклатури посад начальника митниці, які могли б бути запропоновані ОСОБА_1 для подальшого працевлаштування на умовах безстрокового трудового договору, були відсутні. Як наслідок, Львівською митницею Міндоходів прийнято оскаржуваний позивачем наказ №41-0 від 08.04.2015 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Крім того, відповідач зазначив, що оскільки ОСОБА_1 був працівником Львівської митниці, у випадку задоволення позову, такого потрібно поновлювати у Львівській митниці Міндоходів.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно з постановою Кабінету міністрів України №236 від 21.05.2014 року «Про Державну фіскальну службу України» утворено Державну фіскальну службу України шляхом реорганізації Міністерства доходів і зборів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими. що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено Львівську митницю ДФС як територіальний орган ДФС України та реорганізовано Львівську митницю Міндоходів шляхом приєднання до Львівської митниці ДФС.

01 жовтня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію Львівської митниці ДФС.

14 жовтня 2014 року Головою ДФС України затверджено штатний розпис на 2014 рік Львівської митниці ДФС у розмірі 945 штатних одиниць, що на 19 посад більше чисельності працівників Львівської митниці Міндоходів, яка була затверджена з урахуванням змін від 12 червня 2014 року та становила 926 одиниць.

28 січня 2015 року ОСОБА_1, старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів, попереджено про наступне вивільнення із займаної посади в порядку, передбаченому ст. 49-2 КЗпП України.

08 квітня 2015 року у зв'язку із створенням Львівської митниці ДФС, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 та відповідно до затвердженого 14.10.2014 року Головою ДФС України штатного розпису Львівської митниці ДФС від 15.10.2014 року №2, з метою забезпечення можливості для працевлаштування ОСОБА_1 запропоновано на вибір посади:

- головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил УАР та ПМП, тимчасово, на час відсутності основного працівника ОСОБА_4;

- старшого державного інспектора митного поста «Броди», тимчасово, на час відсутності основного працівника ОСОБА_5;

- старшого державного інспектора ВМО №1 митного поста «Львів-аеропорт», тимчасово, на час відсутності основного працівника ОСОБА_6;

- головного державного інспектора митного поста «Городок», тимчасово, на час відсутності основного працівника ОСОБА_7;

- головного державного інспектора ВМО №5 митного поста «Мостиська», тимчасово, на час відсутності основного працівника ОСОБА_8;

- водія легкового автомобіля відділу утримання нерухомого майна УІ, тимчасово, на умовах строкового трудового договору на час відсутності основного працівника ОСОБА_9

З переліком посад, запропонованих начальником Львівської митниці ДФС, позивач ознайомився 08 квітня 2015 року, однак, від усіх них відмовився.

Як наслідок, наказом голови комісії з реорганізації Львівської митниці Міндоходів №41-о від 08 квітня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 звільнено із займаної посади старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів.

Позивач вважає такий наказ безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами 1-3 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж самому підприємстві, в установі, організації.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватись наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених у Кодексі законів про працю України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за два місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення, яке передбачено статтею 43 Конституції України.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення ч. 1 ст. 40, частин 1 та 3 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає всі можливі заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу. Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 01.10.2013 року в справі №21-319а13 та від 10.03.2015 року в справі №21-52а15.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 згідно з оскаржуваним наказом слугувало скорочення чисельності працівників у зв'язку з реорганізацією Львівської митниці Міндоходів шляхом приєднання до Львівської митниці ДФС та відмова позивача від запропонованих йому посад.

Тобто, внаслідок реорганізації (шляхом приєднання) Львівська митниця Міндоходів припиняється, натомість її завдання та функції, як державного органу, передано новоутвореному територіальному органу Державної фіскальної служби - Львівській митниці ДФС.

ОСОБА_1 займав посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів. Штатний розпис Львівської митниці ДФС передбачає, що загальна кількість посад на цьому митному пості становить 110 одиниць, в тому числі старших державних інспекторів - 27 посад. Поряд з тим, відповідно до штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на митному пості «Рава-Руська» передбачено 127 посад, в тому числі старших державних інспекторів - 31 посада.

Отже, митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС передбачає скорочення чисельності працівників митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів, зокрема скороченню підлягають посади старшого державного інспектора (3 посади) та державного інспектора (одна посада).

У зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників відповідач попередив позивача про наступне вивільнення і після завершення реорганізації запропонував йому на вибір шість посад, на які позивача, за його згодою, може бути переведено до новоутвореного органу.

Суд встановив, що серед запропонованих ОСОБА_1 посад не було посади державного інспектора (головного, старшого) митного поста «Рава-Руська». Натомість, було запропоновано посади головного державного інспектора на інших митних постах, проте усі вони були тимчасовими (на період відсутності основного працівника), а одна із запропонованих за своїм організаційно-правовим становищем (водій легкового автомобіля) не відповідала кваліфікації позивача.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається (зокрема): 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач має тривалий безперервний стаж роботи в митних органах, а саме з 1998 року, у нього на утриманні є двоє неповнолітніх дітей.

До того ж, як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ №682027, позивач являється інвалідом ІІІ групи, про що видано посвідчення про призначення пенсії №131036 від 03.09.2013 року.

Тобто, це ті обставини, які надають позивачу переважне право на залишення на роботі і мали б бути враховані при скороченні чисельності працівників. Під час розгляду справи відповідач не пояснив за яким критерієм приймалось рішення про звільнення працівників у зв'язку із скороченням штату внаслідок реорганізації. Зокрема, відповідач не пояснив чому позивачу не було запропоновано посади, рівноцінні тій, що він займав до реорганізації Львівської митниці Міндоходів, в тому числі на постійній основі, в той же час як штатний розпис новоутвореної Львівської митниці ДФС передбачає дванадцять посад старшого державного інспектора. Водночас, усі надані на вибір позивача посади були тимчасовими (перші п'ять - до виходу основного працівника; одна - на строк, обумовлений в трудовому договорі), тобто запропоновані варіанти для переведення не мали на меті створити працівнику прийняті умови для працевлаштування відповідно до його кваліфікації.

Відповідачем також не надано доказів на підтвердження того, що внаслідок реорганізації Львівської митниці Міндоходів шляхом приєднання її до Львівської митниці ДФС відбулись зміни в організації виробництва і праці.

Натомість, з наявних в матеріалах справи Положення про відділ митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів та Положення про Положення про відділ митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС вбачається, що основні завдання і функції обох органів співпадають, принципи діяльності, цілі та завдання залишились ті ж самі, функції начальника відділу не змінились.

Відтак, звільняючи позивача із займаної посади, відповідач вказаним обставинам значення не надав, чим порушив вимоги Кодексу законів про працю України.

Таким чином, зважаючи на те, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору, при реорганізації установ зміни в організації виробництва і праці не відбулись, суд приходить висновку, що оскаржуваний наказ голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці Міндоходів №41-0 від 08.04.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України прийнятий відповідачем не на підставі та не у спосіб, визначені законами України, необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а, відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Розглядаючи питання про поновлення позивача на роботі, суд взяв до уваги позицію Верховного Суду України, викладену у абзаці другому п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9, згідно з якою працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 року №21-108а14, від 28.10.2014 року №21-484а14 та від 04.11.2014 року №21-426а14 зазначено, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Зі змісту штатного розпису Львівської митниці ДФС на 2014 рік, затвердженого 14.10.2014 року, слідує, що у відповідача збереглося попереднє місце роботи позивача, а саме посада старшого державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська».

Крім того, в матеріалах справи наявні Посадова інструкція старшого державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС та Посадова інструкція старшого державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів, аналіз змісту яких свідчить про тотожність повноважень за згаданими посадами.

Водночас, суд звертає увагу, що 16.04.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення Львівської митниці Міндоходів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивача було звільнено незаконно, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС, так як у даному випадку має місце правонаступництво, а у правонаступника збереглось попереднє місце роботи позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Абзацом 5 пп. 10.4 п. 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року №7 встановлено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата позивача у Львівській митниці Міндоходів без урахуванням обов'язкової сплати податку на доходи фізичних осіб (15%), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (6,1%) та військового збору (1,5%) за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, становила 104,82 грн., що підтверджується довідкою №13-70-05/13-137 від 29.05.2015 року, виданою Львівською митницею ДФС.

Беручи до уваги відомості, закріплені в Листі Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 року №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», за період з 09 квітня 2015 року по 28 січня 2016 року, включаючи ці дні, позивач перебував у вимушеному прогулі 202 робочих дні (квітень - 16, травень - 18, червень - 20, липень - 23, серпень - 20, вересень -22, жовтень - 21, листопад - 21, грудень - 23, січень - 18).

Сума заробітної плати, що підлягає до відшкодування за час вимушеного прогулу, вирахувана шляхом множення середньоденного заробітку (104,82 грн.) на число робочих днів за період вимушеного прогулу (202), становить 21173,64 грн.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 21173,64 грн., утримавши із нього при виплаті податок з доходів фізичних осіб, єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування та військовий збір.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

А відтак, суд дійшов висновку про допущення постанови суду в цих частинах до негайного виконання.

На підставі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці Міндоходів №41-0 від 08.04.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 09.04.2015 року.

Стягнути з Львівської митниці ДФС у користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09.04.2015 року по 28.01.2016 року включно в сумі 21173 (двадцять одна тисяча сто сімдесят три) гривні 64 копійки без урахування податків і зборів.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 09.04.2015 року та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць - допустити до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.