Постанова № 55315523, 29.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2016 року Справа № 810/5170/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Волков А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Золоті ворота 1" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

Житлово-будівельний кооператив "Золоті ворота 1" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2015 № Ю-0008691712/3161, згідно з якою податковий орган вимагає від позивача сплати боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3638,71 грн.

В основу визначення грошового зобов'язання згідно з оспорюваною вимогою податковим органом покладено твердження про те, що позивач перерахував своєму працівнику на картковий рахунок кошти "під звіт", за які працівник не відзвітувався. Оскільки сума виданих працівникові "під звіт" коштів не була включена позивачем до складу сукупного місячного оподатковуваного доходу, податковий орган дійшов висновку про заниження об'єкта оподаткування єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийнята відповідачем вимога є безпідставною і незаконною, оскільки при здійсненні виплати заробітної плати працівникові на його картковий рахунок позивач припустився помилки у призначенні платежу: замість "заробітна плата", зазначив "кошти під звіт". Однак, факт виплати працівникові саме заробітної плати та утримання при цьому податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску підтверджується сукупністю усіх первинних бухгалтерських документів, якими супроводжується виплата заробітної плати та утримання з неї податків і зборів, даними податкової звітності, а також відсутністю відповідних записів про видачу коштів працівникові "під звіт" у бухгалтерському обліку позивача. Про вказані обставини і документи позивач повідомляв податковий орган як під час перевірки, так і під час адміністративного оскарження вимоги, однак ці доводи не були взяті податковим органом до уваги, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що вимога прийнята податковим органом правомірно і підстави для її скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Обидві сторони звернулися до суду з клопотаннями про розгляд справи за відсутності їх представників у порядку письмового провадження.

За таких обставин суд, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою від 17.11.2015 постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Житлово-будівельний кооператив "Золоті ворота 1" є юридичною особою, що зареєстрована 18.02.2013 (запис про державну реєстрація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 13421020000002760), як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області.

У серпні 2015 року посадові особи ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області провели позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2013 по 30.06.2015 (акт перевірки від 25.08.2015 року № 1667/10-16-22/37909728).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, зокрема: статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2013 року на суму 3638,71 грн.

Такий висновок зроблено на підставі тверджень про заниження у грудні 2013 року фонду оплати праці та інших доходів, з яких утримується єдиний внесок, на суму 9013,40 грн. Так, посадові особи контролюючого органу на підставі банківської виписки по рахунку позивача від 03.12.2013 року встановили, що у грудні 2013 року позивач поповнював картковий рахунок виконавчого директора кооперативу ОСОБА_1 на суму 9013,40 грн. призначенням платежу "Кошти під звіт", однак цей працівник не відзвітував підприємству про використання наданих коштів.

За результатами перевірки Державна податкова інспекція в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області сформувала і надіслала на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2015 № Ю-0008691712/3161, згідно з якою податковий орган вимагає сплати боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3638,71 грн.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач оскаржив її до вищестоящих податкових органів в адміністративному порядку, однак за результатом розгляду скарг вимога була залишена без змін, а скарги без задоволення.

У подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач пояснив, що 03.12.2013 позивач здійснював виплату заробітної плати виконавчому директору ОСОБА_1 в розмірі 9013,40 грн. за листопад місяць 2013 року шляхом формування і подання до банку платіжного доручення (від 03.12.2013 № 60).

Однак, при формуванні платіжного доручення на здійснення перерахування заробітної плати за допомогою комп'ютерних засобів бухгалтер підприємства припустився описки і графі призначення платежу і помилково зазначив "кошти під звіт".

З'ясовуючи призначення коштів у сумі 9013,40 грн., що перераховані на рахунок ОСОБА_1, суд встановив, що громадянин ОСОБА_1 був прийнятий на посаду виконавчого директора Житлово-будівельного кооперативу "Золоті ворота 1" на підставі наказу від 22.10.2013 № 7 з посадовим окладом 11000,00 грн.

Згідно з розрахунковою відомістю за листопад 2013 року позивач здійснив нарахування ОСОБА_1 заробітної плати у сумі 11000,00 грн., з якої визначив єдиний соціальний внесок у сумі 396,00 грн. та податок на доходи фізичних осіб у сумі 1590,60 грн.

З Розрахункового листка за листопад 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 за листопад 2013 року нараховано оклад 11000,00 грн., утримано ЄСВ - 396,00 грн., ПДФО - 1590,00 грн., борг підприємства - 9013,40 грн.

На підставі списку № 008 від 03.12.2013 року на зарахування зарплати працівникам за листопад 2013 року позивач визначив суму грошових коштів, яка підлягає перерахуванню на картковий рахунок ОСОБА_1 у сумі 9013,40 грн.

Як вже зазначалось, кошти у сумі 9013,40 грн. були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_1 платіжним дорученням від 03.12.2013 № 60 з помилкою у призначенні платежу.

З оборотно-сальдової відомості по рахунку 661 "Розрахунки зa заробітною платою", за яким відображаються нарахована працівникам підприємства oсновна та додаткова заробітна плата, прeмії, допомога по тимчасовій непрацездатності, iнші належні до нарахування працівникам виплaти, вбачається, що 30.11.2013 відображено нарахування ОСОБА_1 заробітної плати у сумі 9013,40 грн., утримання ЄСВ у сумі 396,00 грн., та ПДФО - 1590,00 грн.

З картки аналітичного рахунку 3721 "Розрахунки з підзвітною особою" за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року вбачається відсутність жодних облікових записів про видачу ОСОБА_1 під звіт коштів у сумі 9013,40 грн.

Суд також встановив, що 10.12.2013 позивач подав до ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за листопад місяць 2013 року, а також податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплачено) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2013 року, з яких убачається факт нарахування грошових зобов'язань зі сплати ЄСВ та ПДФО, у тому числі й у зв'язку з виплатою заробітної плати ОСОБА_1

Факт перерахування до бюджету визначених сум ЄСВ та ПДФО підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень.

Зі змісту скарг позивача, які він подавав до контролюючих органів вищого рівня, вбачається що про вказані обставини він повідомляв під час адміністративного оскарження вимог, однак ці факти не були прийняті до уваги.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

У справі, що розглядалась, в основу визначення грошового зобов'язання згідно з оспорюваною вимогою податковим органом покладено твердження про заниження позивачем об'єкта оподаткування єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з невключенням до складу виплат працівника, що підлягають оподаткуванню ЄСВ, коштів у сумі 9013,40 грн., виданих під звіт гр. ОСОБА_1 Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування тверджень податкового органу відносно неоподаткування позивачем вказаної суми.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується на суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд під час судового розгляду встановив, що твердження податкового органу про видачу гр. ОСОБА_1 під звіт коштів у сумі 9013,40 грн. не відповідають дійсності і спростовуються наявними у справі письмовими доказами. Як з'ясував суд, вказана сума є заробітною платою, виплаченою працівнику ОСОБА_1, суму якої позивач включив до сукупного місячного оподатковуваного доходу цієї особи, утримав з нього податок на доходи фізичних осіб і єдиний соціальний внесок.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про порушення позивачем вимог статті 7 Закону України "Про змір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження єдиного соціального внеску на суму 3638,71 грн., є безпідставними.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2015 № Ю-0008691712/3161, згідно з якою Державна податкова інспекція в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області вимагає від Житлово-будівельного кооперативу "Золоті ворота 1" сплати боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3638,71 грн.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на користь Житлово-будівельного кооперативу "Золоті ворота 1" судові витрати у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.