Постанова № 55315491, 14.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2016 року № 810/5638/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Молнія" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ПАТ "Молнія" з позовом до Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002252201 та №0002262201 від 17.07.2015.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем і ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД", та безтоварність операцій між ними. Також стверджує, що всі укладені позивачем угоди з ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» були реальні та виконані сторонами в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що правочини між позивачем та ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" здійснені без мети настання реальних наслідків.

Представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали справи, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Молнія" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт від 30.06.2015 №116/10-17-22-01/05407746 (далі - Акт перевірки).

Згідно Акту в ході перевірки не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ПАТ «Молнія» з контрагентом-постачальником ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» за період лютий, травень, червень 2014 року.

Також зроблено висновок про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 ПК України, у зв'язку з чим позивачем порушено:

- пп. 14.1.21 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 153269,00 грн. та заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 359223,71 грн.;

- п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 229 481,33 грн., у т.ч.: травень 2014 року на суму ПДВ - 201 650,00 грн., червень 2014 року на суму ПДВ - 27 831,31 грн.

- п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою НБУ №637 від 15.12.2004.

На підставі висновків Акту перевірки Переяслав-Хмельницькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 17.07.2015: №0002252201 на загальну суму 344 222,00 грн., з яких 229 481,33 грн. - основний борг та 114 740,67 грн. - штрафні санкції, та №0002262201 на загальну суму 538 835,57 грн., з яких 359 223,71 грн. - основний борг та 179 611,86 грн. - штрафні санкції.

Згідно Акту перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали реального товарного характеру, фактично не виконувались, не виявлено наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети), систематичного придбання та продажу товарів або надання послуг (виконання робіт).

Дані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Як встановлено судом, у перевіряємий період позивач мав наступні господарські взаємовідносини.

Між ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" (постачальником) та ПАТ «Молнія» (покупцем) 21.01.2014 укладено договір поставки № 2102-2014.

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 даного договору постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану наливну (далі - товар), а покупець - прийняти товар та оплатити вартість товару.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 поставка товару відбувається на підставі Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору та в яких узгоджуються ціна, кількість, умови поставки, умови оплати та інші необхідні умови.

На виконання договору поставки ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" продано позивачу товар, що підтверджується:

1. податковою накладною від 28.02.2014 № 15 на загальну суму 1 201 859,60 грн..;

2. видатковою накладною від 28.02.2014 № 18 на загальну суму 1 201 859,60 грн.;

3. рахунком на оплату від 28.02.2014 № 16 на загальну суму 1 201 859,60 грн.;

4. специфікацією від 21.02.2014 № 1;

5. посвідченням якості від 21.03.2014 № 15;

6. листом ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" від 22.07.2014 № 22/07-2014;

7. додатковою угодою від 25.07.2014 № 1 до специфікації № 1;

8. актом узгодження остаточної ціни продажу партії товару, відвантаженого за видатковою накладною № 18;

9. розрахунком від 25.07.2014 про коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 28.02.2014 № 15 за договором від 21.02.2014 № 2102-2014;

Вказані документи підписано посадовою особою ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" та завірено печаткою.

Оплата позивачем за придбаний у ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" товар підтверджується банківськими виписками від 18, 19, 20, 26, 28 березня, 24 червня, 12 серпня у сумі 10 000 грн. 00 коп., 50 818 грн. 74 коп., 1 134 900 грн. 00 коп., 20 000 грн. 00 коп., 30 000 грн. 00 коп., 20 000 грн. 00 коп., 20 000 грн. 00 коп., 5 651 грн. 65 коп., 36 887 грн. 46 коп., 149 000 грн. 00 коп., 149 000 грн. 00 коп., 149 000 грн. 00 коп., 149 000 грн. 00 коп., 149 000 грн. 00 коп., 149 000 грн. 00 коп., 149 000 грн. 00 коп., які завірені печаткою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк", ПАТ "Банк Київська Русь".

Крім того, судом враховується, що на дату укладення та виконання договору поставки у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД", зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з яким названий контрагент зареєстрований як юридична особа.

Також Київським окружним адміністративним судом розглянуто справу №810/455/15 за позовом ПАТ «Молнія» до Переяслав-Хмельницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008282201 від 22.09.2014р.

Дане податкове-повідомлення рішення прийняте на підставі аналізу господарських відносин за договором №2102-2014 від 21.02.2014, укладеного між ПАТ «Молнія» та ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД».

Зі змісту постанови від 30.03.2015 у справі № 810/455/15 слідує, що за наслідками її розгляду суд визнав господарські відносини (операції) між ПАТ «Молнія» та ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД», які виникли на підставі договору №2102-2014 від 21.02.2014, реальними, а відповідне податкового повідомлення-рішення №0008282201 від 22.09.2014 - протиправним.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 у справі №810/455/15 постанова Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2015 у справі №К/800/25016/15 у відкритті касаційного провадження за скаргою Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 у справі № 810/455/15 відмовлено у зв'язку з тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального чи процесуального права.

Таким чином, в зазначених судових рішеннях було встановлено реальність операцій (рух активів) між ПАТ «Молнія» та ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД», які виникли на підставі договору №2102-2014 від 21.02.2014.

Згідно ч. 4 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи, що є рішення судів, які набрали законної сили стосовно дослідження відносин (руху активів) між ПАТ «Молнія» та «Укрінвесталянс ЛТД» за договором №2102-2014 від 21.02.2014, то твердження відповідача про відсутність господарських операцій між ПАТ «Молнія» та «Укрінвесталянс ЛТД» є необґрунтованим.

Судом встановлено, що у подальшому на виконання договору поставки № 2102-2014 між позивачем і ТОВ «Інарні» було укладено наступні договори.

Так, 21.02.2014 між позивачем (комітент) і ТОВ «Інарні» (комісіонер) укладено договір комісії № 21022014.

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 даного договору комітент доручив, а комісіонер взяв на себе зобов'язання за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітенту наступні юридично значимі дії: здійснити реалізацію на експорт з України товару, що належить Комітенту. Найменування товару, асортимент, кількість і ціну товару визначаються в додатках до договору; укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента; укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтво про визнання підприємства декларантом; інші дії, пов'язані з вищевикладеними операціями, необхідні для виконання доручень Комітента.

Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- додатком до договору від 21.02.2014 № 1;

- актом прийому-передачі товарів від 06.03.2014;

- актом прийому-передачі товарів від 05.03.2014.

Оплата за послуги надані позивачу ТОВ «Інарні» підтверджується банківською випискою від 12.08.2014, яка завірена печаткою ПАТ "Банк Київська Русь".

Крім того, між позивачем (поклажодавцем) і ТОВ «Інарні» (зберігачем) укладено договір зберігання № 28/02/14-01.

Згідно п.п. 1.1 п. 1 даного договору поклажодавець взяв на себе зобов'язання передати, а зберігач прийняти на відповідальне зберігання з 28 лютого 2014 р. по 28 лютого 2015 р. включно та повернути у схоронності майно, перелік якого зазначено в акті здачі-прийняття.

Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- актом здачі-приймання майна від 28.02.2014;

- листом від 03.08.2014.

Крім того, при прийнятті рішення судом враховується, що на дату укладення та виконання договорів комісії № 21022014 та зберігання № 28/02/14-01 у позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ «Інарні», зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з яким названий контрагент зареєстрований, як юридична особа.

До того ж, на виконання договору комісії №21022014 між ТОВ «Інарні» та компанією OLEOS TRADING LIMITED 04 березня 2014 р. було укладено договір поставки № 0403/01.

Згідно п. 1 даного договору продавець взяв на себе зобов'язання поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплати сиру нерафіновану олію з насіння сояшника врожаю 2013 року.

Дана обставина підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, а саме:

- додатковою угодою № 1;

- вантажно-митною декларацією № 504010000/2014/000964;

- листами від 5, 7 березня 2014 р.;

- товарно-транспортними накладними.

Крім того, за реалізований на виконання договору № 0403/01 товар ТОВ «Інарні» на рахунок позивача перераховано сплату за олію соняшникову нерафіновану згідно договору комісії № 21022014.

Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах банківськими виписками, завіреними ПАТ «Банк Київська Русь».

Також податковий орган ставить під сумнів господарські операції між ПАТ «Молнія» і ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» за договором купівлі-продажу №29052014 від 29.05.2014, та стверджує, що вони вчинені без наміру створення правових наслідків, а тому відсутні об'єкти оподаткування при придбані товарів (послуг), що призвело до заниження податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що данні висновки відповідача є помилковим у зв'язку з наступним.

Між ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" (Продавець) і ПАТ «Молнія» (Покупець) 29.05.2014 укладено договір купівлі-продажу №29052014.

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 договору №29052014 продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти і оплатити олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2013 року (далі - товар).

На виконання договору №29052014 ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" продано ПАТ «Молнія» товар у кількості 126,320 т., що підтверджується:

1. додатковою угодою №1 від 23.06.2015 до Договору купівлі-продажу №19052014 від 29.05.2014;

2. видатковою накладною № 60 від 29.05.2014 на загальну суму 1 200 900,00 грн.;

3. видатковою накладною № 65 від 23.06.2014 на загальну суму 54 500,00 грн.;

4. видатковою накладною № 66 від 25.06.2014 на загальну суму 57 988,00 грн.;

4. видатковою накладною № 76 від 24.06.2014 на загальну суму 54 500,00 грн.;

5. податковою накладною № 1 від 29.05.2014 на загальну суму 1 200 900,00 грн.;

6. податковою накладною № 2 від 23.06.2014 на загальну суму 54 500,00 грн.;

7. податковою накладною № 9 від 25.06.2014 на загальну суму 57 988,00 грн.;

8. податковою накладною № 4 від 24.06.2014 на загальну суму 54 500,00 грн.;

9. рахунком на оплату № 50 від 29.05.2014 на загальну суму 1 200 900,00 грн.;

10. рахунком на оплату № 53 від 23.06.2014 на загальну суму 54 500,00 грн.;

11. рахунком на оплату № 54 від 25.06.2014 на загальну суму 57 988,00 грн.;

12. рахунком на оплату № 63 від 24.06.2014 на загальну суму 54 500,00 грн.

Вказані документи підписані посадовою особою ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" та завірені печаткою цього товариства.

Оплата ПАТ «Молнія» за придбаний у ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" товар підтверджується банківськими виписками від 11.07.2014, 15.07.2014, 19.06.2014, 20.06.2014, 23 06.2014, 24.06.2014, 26.06.2014, 12.08.2014, 27.08.2014, 01.09.2014, 05.09.2014.

Стосовно посилань податкового органу на ненадання позивачем актів пропарювання на кожну партію олії соняшникової, як це передбачено п. 4.3. розділу 4 Договору купівлі-продажу №19052014 від 29.05.2014, суд зазначає наступне.

Так, процес пропарювання цистерн та бакового господарства з метою усунення залишків раніше залитих речовин, усунення продуктів зачистки та промивних вод, має здійснюватись на спеціальних естакадах механізованим способом, передбачений Державними санітарними правилами для підприємств, які виробляють рослинні олії, затвердженими Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 31.05.2002, № 21.

За загальними положеннями вказаних правил вони розроблені для підприємств, які виробляють рослинні олії та розповсюджуються на всі діючі підприємства олійно-жирової промисловості, незалежно від форм власності та підпорядкування. Контроль за виконанням даних санітарних правил здійснюється адміністрацією підприємств, відповідними службами внутрішнього контролю виробництва, а також в порядку державного санепіднагляду.

Отже, здійснення процедури пропарювання ємностей є обов'язковим для підприємств - виробників олії. Нормами чинного законодавства не передбачено обов'язкової наявності актів пропарювання у підприємств, які є постачальниками олії. Виходячи зі змісту наведених санітарних правил, наявність актів пропарювання може бути свідченням того, що проведено відповідну процедуру оброблення внутрішньої поверхні ємкостей, але ні в якому разі вони не є тими документами, що можуть підтверджувати отримання чи не отримання товару, що зберігається у цих ємкостях, а відтак, акти пропарювання не є тими документами, відсутність яких може впливати на право платника податків щодо формування податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2014 у справі №820/11762/13-а, яка залишена без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.03.2014 у справі №К/800/12611/14.

Як пояснив позивач, він не вимагав у ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» актів пропарювання на кожну партію олії соняшникової та не був проти їх ненадання, оскільки ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» не є виробником олії, а є лише постачальником.

У зв'язку з цим суд вважає, що відсутність актів пропарювання на кожну партію олії соняшникової не може свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД».

Крім того, між ПАТ «Молнія» (Поклажодавець) і ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» (за Зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 29/05/20-14.

Згідно з п.п. 1.1. п. 1 даного договору Поклажодавець передає Зберігачу, а Зберігач приймає на відповідне зберігання з 29 травня 2014 року по 28 травня 2015 року включно та зобов'язується повернути Поклажодавцеві у схоронності майно, перелік якого зазначений в акті здачі-приймання, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Дана обставина підтверджується наступними документами:

- актом здачі-приймання майна від 29 травня 2014 року до договору відповідального зберігання 29/05/20-14 від 29 травня 2014 р.;

- актом здачі-приймання майна від 23 червня 2014 року до договору відповідального зберігання 29/05/20-14 від 29 травня 2014 р.;

- актом здачі-приймання майна від 24 червня 2014 року до договору відповідального зберігання 29/05/20-14 від 29 травня 2014 р.;

- актом повернення майна від 21 червня 2014 року до договору відповідального зберігання 29/05/20-14 від 29 травня 2014 р.;

- актом повернення майна від 25 червня 2014 року до договору відповідального зберігання 29/05/20-14 від 29 травня 2014 р.;

- актом повернення майна від 24 червня 2014 року до договору відповідального зберігання 29/05/20-14 від 29 травня 2014 р.;

Також судом встановлено, що з метою митного оформлення придбаного у ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» товару 03.06.2014 між ПАТ «Молнія» і ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина» (Виконавець) укладений Договір, відповідно до п.п. 1.1. п. 1 якого Виконавець зобов'язується надати послуги:

- по митному оформленню олії соняшникової по зовнішньоекономічному договору ПАТ «Молнія» (Замовник), які переміщуються через митний кордон України на Миколаївський митниці;

- по оформленню сертифікату походження при експорті товару, відповідно до інструкції покупця по зовнішньоекономічного контракту.

Дана обставина підтверджується наступними документами:

- реєстром прийняття на зберігання за період червень 2014 р. по всім країнам;

- актом звірки постачання та відвантаження олії соняшникової станом на 30.06.2014 складеним позивачем і ТОВ НП "Термінал - Укрхарчозбутсировина", за яким сторони підтвердили надходження до терміналу олії соняшникової у кількості 126,320 тон.; технічні втрати відповідно до контракту (0,1%) - 0,125 тон. та наявність на Терміналі станом на 30.06.2014 олії у кількості 126,195 тон.

- актом надання послуг №396 від 22 липня 2014;

- податковою накладною №38 від 22.07.2014.

Отже, вказаними документами (податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками банку, посвідченнями якості товару, Актом звірки постачання та відвантаження та ін. документами) підтверджено факт отримання та оплати товару (олії соняшникової) за договором купівлі-продажу № 29052014 від 29.05.2014, укладеним між позивачем і ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД", та подальше транспортування цього товару (олії соняшникової) до Терміналу (м. Миколаїв).

Також 19.06.2014 між ПАТ «Молнія» та компанією OLEOS TRADING LIMITED укладено договір № 190614/01.

Згідно п. 1 даного договору продавець взяв на себе зобов'язання поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплати сиру нерафіновану олію з насіння соняшника врожаю 2013 року.

Дана обставина підтверджується наступними документами:

- вантажно-митною декларацією № 504010000/2014/001817;

- листами від 22, 25, 26 червня 2014 р.;

- товарно-транспортними накладними №300098 від 21.06.2014, №300106 від 25.06.2014, №300103 від 24.06.2014, №300104 від 24.06.2014.

Вказаними документами підтверджується, що ПАТ «Молнія» поставило компанії OLEOS TRADING LIMITED, на виконання договору №190614/01 від 19.06.2014, сиру нерафіновану олію з насіння сояшника врожаю 2013 року у кількості 126,195 тон.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, у т.ч. визначених у Акті перевірки, на підтвердження висновків про безтоварність вказаних господарських операцій, які покладено у основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також при прийнятті рішення в даній адміністративній справі судом враховується, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, на що вказує аналіз операцій з придбання товарів і його подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Також податковим органом не заперечувалось належне документальне оформлення вказаних господарських операцій та їх відображення позивачем у податковій звітності.

Податкові накладні містять належну деталізацію товарів (послуг), видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою, що відповідає вимогам закону стосовно порядку їх оформлення та підстав видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту.

Так, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження неможливості здійснення контрагентами позивача господарських операцій податковим органом суду не надано.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України).

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Вищий адміністративний суд України у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 №742/11/13-11 наголошує на тому, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Також зазначено, що якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно мотивувальної частини постанови Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12 головною підставою для висновку про нікчемність правочину являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені.

Отже, отримання податковим органом відомостей про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що в Акті перевірки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за вказаними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагентів, про відсутність використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності.

Первинні документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог КАС України не виявлено.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставину підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Згідно ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

У ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, зокрема, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу встановлені у ст. 9 Закону, де визначено, що: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинними документами є договори, платіжні документи, відповідні акти виконаних робіт та прибуткові накладні, податкові накладні, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Наслідки в податковому обліку створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто ті, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань або власного капіталу платника податку. Не може не визнаватися право на витрати в тому випадку, якщо відповідні товари реально були придбані платником податків або витрати на таке придбання реально були понесені.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що всі господарські операції позивача підтверджені первинними документами згідно вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а тому є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Також суд враховує вимоги ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно якої відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та не заперечувалось податковим органом в ході перевірки, на момент вчинення та виконання господарських договорів контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як юридичні особи, мали право укладати правочини та виписувати податкові накладні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач здійснив визначення сум податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до чинного законодавства України, а висновки Акту перевірки є необґрунтованими.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень будь-яких заперечень проти позову не надав та не довів правомірності оскаржуваних рішень.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з його контрагентом, які покладено в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 13 245,87 грн. (платіжне доручення від 01.12.2015 № 54), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 17.07.2015 №0002252201 та №0002262201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Молнія" судовий збір у сумі 13 245 (тринадцять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 87 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.