Ухвала суду № 55315040, 26.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року м. Київ К/800/43274/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного від 5 червня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Славутський комбінат «Будфарфор» до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Славутський комбінат «Будфарфор» (надалі - Товариство, позивач) звернулось до суду із позовом до Хмельницької митниці Міндоходів (надалі - Митниця, митний орган, відповідач), у якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення Митниці від 11 листопада 2013 року № 400040000/2013/000038/1 про коригування митної вартості товару;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні товару № 400040000/2013/00074 від 12 листопада 2013 року;

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду м. Києва від 5 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Товариством надіслано до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що, на думку позивача, суд апеляційної інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив усі обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. А тому позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 травня 2013 року між позивачем та компанією "DEFTRANS" (Польща) укладено Контракт № І 13/20, предметом якого була поставка позивачу меблів для ванних кімнат з ДСП, ламінованих (надалі - Товар).

На виконання Контракту на адресу Товариства у листопаді 2013 року направлено Товар відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 7 листопада 2013 року № FE/0000031/2013.

11 листопада 2013 року з метою митного оформлення Товару, передбаченого рахунком-фактурою, позивачем була заповнена та подана до підрозділу відповідача - митного посту «Славута» митна декларація № 400040000/2013/006130. Товар був задекларований у митний режим „імпорт". Ціна Товару визначена на рівні 9279,96 євро. А митна вартість - 10161,35 євро. Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додавши до фактурної вартості витрати на транспортування товару.

Разом з митною декларацією Товариство надало митному органу:

-Контракт № І 13/20 від 22 травня 2013 року,

-рахунок-фактуру (інвойс) №FE/0000031 від 7 листопада 2013 року,

-копію митної декларації країни відправлення MRN 13PL394020Е0053224 від 7 листопада 2013 року,

-міжнародну товарно-транспортну накладну - (CMR) від 7 листопада 2013 року,

-прайс-лист виробника №б/н від 22 травня 2013 року,

-калькуляцію №б/н від 03 червня 2013 року.

Однак, під час аналізу вищезазначених документів відповідачем встановлено, що згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (надалі - МК України), документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

11 листопада 2013 року Митницею прийнято рішення № 400040000/2013/000038/1 про коригування митної вартості Товару, внаслідок цього митну вартість Товару було збільшено з 10161,35 євро до 19588,14 євро та складено картку відмови у митному оформленні Товару № 400040000/2013/00074 з підстави неподання документів, що підтверджують складові митної вартості товару.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, Товарситво оскаржило їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що посилання відповідача щодо неможливості визначення розміру платежів за страхування товару є безпідставними.

Колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 МК України (надалі - в редакції від 19 вересня 2013 року, що була чинна на момент виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною десятою статті 58 МК України визначено перелік складових митної вартості, однак дані складові додаються до ціни товару для визначення митної вартості лише у випадку, якщо вони не були включені в ціну товару.

Частинами першою-третьою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) відповідні додаткові документи.

Отже, законодавець зобов'язує Митницю зазначати, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів стало ненадання позивачем митному органу документів, що підтверджують витрати на страхування товарів.

Також необхідно зазначити, що у касаційній скарзі відповідач наголошує саме на відсутності у переліку документів, поданих Товариством разом із митною декларацією, документу, що підтверджує витрати на страхування.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, страхування товару не передбачалось умовами контракту, страхові платежі не сплачувались. Отже, дані платежі не входять до митної вартості товару і не потребують підтвердження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивачем, для підтвердження заявленої митної вартості товару, було подано до митного органу всі необхідні для цього документи.

Отже, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що Митниця не мала повноважень витребовувати додаткові документи у Товариства для перевірки правильності визначення митної вартості товару, оскільки були відсутні обґрунтовані підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного від 5 червня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.