Ухвала суду № 55314920, 28.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року м. Київ К/800/37028/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 27 травня 2015 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року

за заявою ОСОБА_4 про перегляд за навовиявленими обставинами

постанови

у справі №564/803/14-а

за позовом ОСОБА_4

до Костопільської міської ради Рівненської області

треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8

про визнання неправомірними відмови у приватизації частини земельної ділянки

та видачу Державного акта про право на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду першої інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Костопільського районного суду Рівненської області від 03 червня 2014 року, у якій просила скасувати таку постанову та постановити нову, якою позов задовольнити. Заява мотивована тим, що вказана постанова була постановлена судом без врахування відповіді Костопільської міської ради, лист від 27.01.2015 року №151/02-08, де зазначено, що Костопільською міською радою не приймалось рішення про визнання земельної ділянки 0,0238 га у складі земельної ділянки розміром 0,0918 га за адресою АДРЕСА_1 - ділянкою загального користування співвласників будинку.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 27 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року, заяву ОСОБА_4 про перегляд постанови за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви суди першої та апеляційної інстанцій виходили з недоведеності заявником своїх вимог, оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_4 в обґрунтування підстав для перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень, у відповідності до вимог статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з ухвалами судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати вказані вище судові рішення та задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови повністю.

Представник третіх осіб - ОСОБА_9 направив на адресу Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 27 травня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі №564/803/14-а - без змін.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 03 червня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до Костопільської міської ради, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання неправомірними відмову у приватизації частини земельної ділянки та видачу Державного акта про право на земельну ділянку - відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 03 червня 2014 року - без змін.

Вказане рішення набрало законної сили.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили із того, що ОСОБА_4 не надала суду належних доказів на обґрунтування позовної вимоги в частині визнання неправомірною відмову Костопільської міської ради про безоплатну передачу їй у власність земельної ділянки 0,0306 га для обслуговування розміщених на ній належної їй частини будинку як належну їй за законом її частку у праві спільної власності на земельну ділянку під цим будинком площею 0,0918 га., площа земельної ділянки, яка може бути передана у власність становить 0,0197 га. Також суди дійшли висновку, що відсутні правові підстави для визнання неправомірними складання та видачу Костопільською міською радою Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Передбачений главою 4 розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією адміністративного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Вказаний перелік підстав для перегляду судового рішення, що набрало законної сили, за нововиявленими обставинами є вичерпним.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин на час розгляду справи;

- ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі та суду.

Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи не є підставою для перегляду справ.

Необхідно зазначити, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Обставини, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято рішення без врахування інформації Костопільської міської ради, яка міститься у листі від 27.01.2015 року №151/02-08, згідно якої міською радою не приймалось рішення про визнання земельної ділянки 0,0238 га у складі земельної ділянки розміром 0,0918 га за адресою АДРЕСА_1 - ділянкою загального користування співвласників будинку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із такими доводами скаржника, оскільки лист Костопільської міської ради від 27.01.2015 року №151/02-08 складено після розгляду справи, тому така обставина не може вважатися нововиявленою.

На підставі наведеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що скаржником не доведено існування обставин які є нововиявленими, в розумінні частин першої та другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому немає підстав для скасування оскаржених судових рішень.

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Костопільського районного суду Рівненської області від 03 червня 2014 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року, суди вимоги норм Кодексу адміністративного судочинства України не порушили та прийняли законні і обґрунтовані рішення.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративними судами правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 27 травня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі №564/803/14-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді