Ухвала суду № 55314880, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2016 р. м. Київ К/800/38186/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О., при секретарі:Слободян О.М., за участю: представника відповідача - Білери Ю.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області до військової частини 2276 Національної гвардії України про стягнення боргу, - в с т а н о в и л а:Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області звернулось до суду з позовом до військової частини 2276 Національної гвардії України про стягнення боргу.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що військова частина 2276 Національної гвардії України є юридичною особою, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

При цьому у військовій частині 2276 Національної гвардії України на посаді електрогазозварювальника, як найманий працівник, працював ОСОБА_6, якому призначено пенсію на пільгових умовах на підставі пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області 06 березня 2015 року направило відповідачу повідомлення від 05 березня 2015 року № 2649/02-11 та розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за

березень 2015 року, яким визначено до сплати фактичні витрати на виплату і доставку таких

пенсій особам, які працювали або працюють у військовій частині на суму 1303 грн. 39 коп., яка відповідачем сплачена не була.

З метою стягнення зазначеної заборгованості, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що у військової частини відсутній обов'язок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів з огляду на наступне.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Така правова позиція відповідає висновку, висловленому Верховним Судом України у постановах від 25 вересня 2012 року №№ 21-251а12, 21-293а12, від 17 грудня 2013 року

№21-453а13, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Разом з тим, постановляючи рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили правильність розрахунку позивачем суми витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за березень 2015 року, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, без повного та всебічного з'ясування обставин у справі постановлене судом рішення не є обґрунтованим.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - поверненню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі - скасувати.

Справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області до військової частини 2276 Національної гвардії України про стягнення боргу - повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: