Ухвала суду № 55314597, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2016 р. м. Київ К/800/57001/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року

у справі № 802/2803/14-а

за позовом Державного підприємства «Гайсинський спиртовий завод»

до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Гайсинський спиртовий завод» (далі - ДП «Гайсинський спиртовий завод») звернулось в суд з адміністративним позовом до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - ДПІ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії ДПІ щодо непогодження відпуску компоненту моторного палива альтернативного з акцизного складу ДП «Гайсинський спиртовий завод», в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просив скасувати ухвалені у справі судові рішення, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами відповідача не погодився, просив касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Гайсинський спиртовий завод» надає послуги по промисловій переробці сировини та виробництва КМПА.

На виконання вимог статей 229 та 230 розділу VI Податкового кодексу України позивачем встановлено податковий пост.

Представник податкового органу на податковому посту ДП «Гайсинський спиртовий завод» відмовився погодити у липні 2014 року відпуск КМПА з тих підстав, що позивачем не надано доказів сплати акцизного збору.

Роблячи висновок про протиправність дій податкового органу щодо непогодження відпуску компоненту моторного палива альтернативного з акцизного складу ДП «Гайсинський спиртовий завод» суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що сплата акцизного збору за виготовлення КМПА не передбачена згідно з положеннями чинного законодавства.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Пунктом 230.11 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що основним завданням представника контролюючого органу на акцизних складах є здійснення постійного безпосереднього контролю за дотриманням установленого порядку виробництва, зберігання, відпуску спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів і сплати податку, вжиття заходів для недопущення порушення законодавства України.

Відповідно до частини 6 статті 14 Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» відвантаження спирту етилового з акцизного складу здійснюється на підставі дозволу, виданого уповноваженим представником органу доходів і зборів на такому акцизному складі. Форма та порядок видачі дозволу на відвантаження спирту етилового встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу (крім відпуску спирту етилового на експорт) надається за умови сплати акцизного податку з спирту, що повинен бути переданий, грошовими коштами або забезпечення сплати акцизного податку податковим векселем, авальованим банком (податковою розпискою).

Виходячи з положень пункту 230.15 статті 230 Податкового кодексу України під час відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів заповнюється товарно-транспортна накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового та алкогольних напоїв, в якій представник контролюючого органу на акцизному складі робить відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа «Виїзд дозволено» та особистого підпису, а також запис у журналі реєстрації відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Підпунктом 212.1.1 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України визначено, що платниками акцизного податку є, зокрема, особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

Таким чином, необхідною умовою сплати акцизного збору та контролю представника податкового органу над здійсненням відвантаження товару є включення товару до переліку підакцизних.

Згідно з постановою старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого управління Державної податкової служби у Вінницькій області про закриття кримінального провадження від 05 квітня 2013 року, за наслідком розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013010000000092, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 204 Кримінального кодексу України, ДП «Гайсинський спиртовий завод» не виготовляє та не реалізує підакцизні товари.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі висновку експертного дослідження від 28 березня 2013 року № 9312/13-34/1103/13-53, компонент моторного палива альтернативного, згідно з технічними умовами ТУ У 24.6-30219014-009:2007, який виготовлявся позивачем, слід розглядати у товарній позиції 3811 «Антидетонатори, антиоксиданти, інгібітори смолоутворення, загусники, антикорозійні препарати та інші готові присадки, добавки до нафтопродуктів (включаючи бензин) або для інших рідин, які використовують з тією самою метою, що і нафтопродукти» відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Наведене також підтверджується і висновком експертів за результатами проведення комплексної судової кримінологічної та товарознавчої експертизи від 27 жовтня 2014 року № 11937/14-34/11964/14-53.

Статтею 215 Податкового кодексу України закріплено перелік підакцизних товарів (продукції) та ставки податку.

Згідно з пунктом 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, до таких товарів на час виникнення спірних правовідносин не було віднесено компонент моторного палива альтернативного, юридично правильним є висновок попередніх судових інстанцій про те, що у позивача був відсутній обов'язок сплати акцизного збору.

Однак суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про протиправність дій ДПІ щодо не погодження відпуску КМПА, не звернули уваги на те, що у контролюючого органу відсутні повноваження щодо контролю відпуску такого товару та проставлення відмітки про його відпуск.

Колегія суддів також звертає увагу і на те, що встановлена судами попередніх інстанцій обставина не проставлення відмітки про відпуск компоненту моторного палива альтернативного 9 липня 2014 року не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, оскільки у матеріалах справи міститься копія товарно-транспортної накладної від 9 липня 2014 року № 404 (а.с.10), яка містить відмітку «виїзд дозволено».

В позовні заяві позивач зазначав що дії позивача призвели до блокування роботи підприємства, однак судами попередніх інстанцій всупереч вимогам офіційного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, не перевірили в чому полягають такі дії.

Таким чином, судам попередніх інстанцій для правильного вирішення спору, крім встановлення обставин необхідності сплати акцизного збору, необхідно було встановити в чому полягає протиправність дій податкового органу та яким чином дії відповідача порушили права та законні інтереси позивача.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України і оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак