Ухвала суду № 55314589, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року м. Київ К/800/33081/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промогруп»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року

у справі № 826/452/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промогруп»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промогруп» (далі - ТОВ «Промогруп»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС; відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012222209 від 13 листопада 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ТОВ «Промогруп», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Промогруп» при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Денфінансгруп» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 року, за результатами якої складено акт № 929/22-9/32110472 від 31 жовтня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012222209 від 13 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 294 701,00 грн. (294 700,00 грн. - основний платіж; 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Денфінансгруп» маркетингових послуг за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган наголошував на відсутності в контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, в тому числі основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також посилався на матеріали досудового слідства в кримінальній справі № 73-00209, відповідно до яких ТОВ «Денфінансгруп» є фіктивним підприємством, створеним для надання податкової вигоди третім особам, та на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справи України в Київській області № 332 від 07 листопада 2011 року, з якого вбачається, що підписи від імені ОСОБА_3 (директора ТОВ «Денфінансгруп») в первинних документах, які стали підставою для формування ТОВ «Промогруп» даних податкового обліку, виконано не ним, а іншою особою.

Відмовляючи в задоволенні позову повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

І хоча довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, в той же час згідно з принципом змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

У спірній ситуації судові інстанції цілком об'єктивно виходили з того, що подані товариством договори, акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення не є достатніми доказами фактичного виконання оспорюваних поставок, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності ТОВ «Денфінансгруп» свідчить про безтоварність розглядуваних операцій та, відповідно, виключає правомірність їх відображення в податковому обліку позивача.

При цьому сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагента товариства не було постановлено вироку, на що на обґрунтування своєї позиції посилається ТОВ «Промогруп», не може спростовувати достовірність, зокрема, представленого відповідачем висновку експерта № 332 від 07 листопада 2011 року. Ці обставини входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на податковий кредит за спірними поставками, а відтак обґрунтовано прийнято судами до уваги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промогруп» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Олендер І.Я.