ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" січня 2016 р. м. Київ К/800/36522/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Тракало В.В. ,
секретар судового засідання Шаманська І.В.,
представник відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2015р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного навчального закладу "Харківське вище професійне механіко-технологічне училище" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного навчального закладу "Харківське вище професійне механіко-технологічне училище" з вимогами про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в наданні інформації на запит про надання публічної інформації № 306/15 від 29.04.2015р.; зобов'язання відповідача надати позивачу інформацію, що запитувалася ним в інформаційному запиті № 306/15 від 29.04.2015р., а саме: копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання молока до Державного навчального закладу "Харківське вище професійне механіко-технологічне училище" з 01.04.2015р., копії договорів разом зі специфікаціями, на підставі яких здійснюється постачання продукції до відповідача з 01.04.2015р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. позовні вимоги залишено без задоволення.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2015р. апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій, зробили висновок про те, що відповідач довів правомірність та обґрунтованість відмови позивачу у наданні інформації, яка у відповідності до чинного законодавства є конфіденційною та може надаватись лише за письмовою згодою відповідної особи.
У касаційній скарзі позивач з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.04.2015р. ОСОБА_3 звернувся із інформаційним запитом № 306/15 до Державного навчального закладу "Харківське вище професійне механіко-технологічне училище", в якому просив надати публічну інформацію щодо використання бюджетних коштів під час закупівлі продуктів харчування, а саме:
- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання молока до Закладу з 01.04.2015р.;
- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання масла вершкового до Закладу з 01.04.2015р.;
- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання сиру сичужного, кисломолочного сиру до Закладу з 01.04.2015р.;
- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання продуктів молочних (сметана, кефір, ряжанка, йогурт тощо) до Закладу з 01.04.2015р.;
- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання виробів з м'яса (ковбаса, сосиски, сардельки тощо) до Закладу з 01.04.2015р.
Як слідує із запиту, позивач відповідності до ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" зобов'язався відшкодувати фактичні витрати на друк, у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок.
Вказаний запит було отримано уповноваженою особою відповідача 04.05.2015р.
Листом № 567 від 07.05.2015р. відповідачем надана відповідь на запит, в обґрунтування якої зазначено, що у відповідності до ч. 7 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженому доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений. З посиланням на те, що у запитуваних договорах міститься інформація про постачальників продуктів харчування (П.І.Б; банківські реквізити, адресу, тощо), навчальний заклад не надає інформацію, що стосується постачальників та є конфіденційною.
Як видно з матеріалів справи, запит позивача стосувався надання саме публічної інформації, яка стосувалась використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, і обмеження доступу до якої можливо виключно з мотивів попередження шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
За загальним правилом публічна інформація є відкритою (частина друга статті 1 зазначеного Закону). Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (ч. 1 ст. 6 Закону).
Нормами статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено критерії обмеження доступу до публічної інформації.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Ці вимоги називають "трискладовим тестом", який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації.
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
У розумінні ч. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію" конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.
Визначення, наведене у Законі України "Про інформацію", є ширшим. Цей Закон на відміну від Закону України "Про доступ до публічної інформації" до конфіденційної інформації відносить відомості про фізичну особу, якими є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
У зв'язку з ухваленням законів України "Про доступ до публічної інформації", "Про захист персональних даних" Закон України "Про інформацію" втратив значення базового закону в галузі інформаційного законодавства.
Посилання на положення Закону України "Про захист персональних даних" також є невиправданим, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 5 цього Закону допускається можливість заборони законом віднесення персональних даних певних категорій громадян чи їх (персональних даних) вичерпного переліку до інформації з обмеженим доступом. Таким законом є, зокрема, Закон України "Про доступ до публічної інформації", ч. 5 ст. 6 якого визначається перелік персональних даних фізичних осіб, які заборонено відносити до інформації з обмеженим доступом, зокрема не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
З огляду на викладене у відносинах, пов'язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що запитувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом, оскільки окрім прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб та найменувань юридичних осіб в договорах міститься інформація з обмеженим доступом (персональні данні та інформація, доступ до якої обмежено юридичною особою).
Колегія суддів вважає вказані висновки передчасними, оскільки судами не досліджено, яку саме інформацію містили договори, про які запитував позивач у інформаційному запиті. Судами не встановлено, чи була запитувана інформація саме інформацією про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та чи укладалися відповідачем відповідні договори за період діяльності, про який йдеться в інформаційному запиті позивача.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанції є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки зазначені недоліки унеможлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час нового розгляду справи суду необхідно визначати, чи запитувана інформація є публічною, з урахуванням законодавчого визначення поняття публічної інформації (ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації"), чи є запитувана інформація про осіб, котрі одержали державне та комунальне майно у власність чи користування. Судам слід врахувати, що така інформація не є інформацією з обмеженим доступом та взяти до уваги, що встановлювати конфіденційність публічної інформації та визначати порядок її поширення можуть лише фізичні та юридичні особи; суб'єкти владних повноважень не наділені правом відносити інформацію до конфіденційної; публічна інформація не може бути віднесена до конфіденційної у випадках, визначених Законом (ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону); у випадках, встановлених законодавством може не бути обмежено доступ до визначеної інформації, в тому числі тієї, що визначена конфіденційною Законом України "Про інформацію" (ч.ч. 5, 6 ст. 6 Закону).
Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2015р. скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді
Пасічник С.С.
Тракало В.В.
Судове рішення № 55314576, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 28.01.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 820/5313/15. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: