Ухвала суду № 55314566, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року м. Київ К/800/16359/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Лосєва А.М., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представників позивача Перевєрзєвої К.М., Фрейдун, О.М.,

представника відповідача Шила М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення - рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року Дочірнє підприємство «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач) звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, ДПІ) № 0000604701 від 24.07.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3796459 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000604701 від 24.07.2014 року в частині донарахування сум податку на додану вартість внаслідок завищення звичайної ціни при покупці солі всього у розмірі 222802,50 грн. та внаслідок завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами, щодо яких надійшла інформація щодо нереальності господарської діяльності всього у розмірі 348811,50 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ « Аккорд 2008» ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Аграр», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Будкомплект», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «ДНІПРОРЕМБУД», ТОВ «Електродизель», ТОВ «Промелектрозв'язок», ПФ «Універсал», ТОВ «Реалтранс груп», ТОВ «Знаксервіс», ТОВ «Торговий дім Автодеталь», ПП «ТЕТІС-АТ», ПП «Промтранспоставка», ТОВ «Логос», ПП «Раіком» РАІКОМ, ТОВ Торговий дім «Ханс Т», ПП «ТЕХКОМ», ТОВ «Спецбудпостачання», а доводи відповідача про завищення позивачем звичайної ціни при придбанні солі повареної від постачальника ТОВ «Аккорд 2008» є необґрунтованими та не доведеними. В іншій частині відповідач довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування в частині задоволених позовних вимог, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним. Наявність у позивача виписаних ТОВ «Аккорд 2008» податкових накладних та інших документів, за відсутністю виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах, не надають позивачу право на формування податкового кредиту по господарським операціям із вказаним контрагентом.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального Головного управління Міндоходів замінено правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального Головного управління ДФС відповідно до ст. 55 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами документальної планової перевірки позивача відповідачем складено акт № 9/47.1-03/31941174 від 05.07.2013 року (т. І, а.с. 66-192).

У висновках зазначеного акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 192.1 ст. 192, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 2536202 грн., у тому числі за: жовтень 2011 року на суму 123174 грн., листопад 2011 року на суму 40199 грн., грудень 2011 року на суму 25409 грн., січень 2012 року на суму 72162 грн., лютий 2012 року на суму 3521 грн., березень 2012 року на суму 26300 грн., квітень 2012 року на суму 26089 грн., травень 2012 року на суму 23494 грн., червень 2012 року на суму 2117 728 грн., липень 2012 року на суму 5914 грн., серпень 2012 року на суму 21879 грн., вересень 2012 року на суму 22356 грн., жовтень 2012 року на суму 26677 грн., грудень 2012 року на суму 1300 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач звертався до податкового органу з запереченнями на акт перевірки, за результатами розгляду яких податковий орган відмовив в їх задоволенні (т. І а.с. 193-239).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено, зокрема, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000604701 від 24.07.2013 року по збільшенню позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3804303 грн., в тому у числі сума грошового зобов'язання за основним платежем 2536202 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1268101 грн. (т. І, а.с. 244).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Тобто, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, що залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року, переглядаються лише в частині задоволених позовних вимог.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0000604701 від 24.07.2014 року в частині завищення податкового кредиту на загальну суму 232541 грн. по господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ «Аккорд 2008», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Аграр», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Будкомплект», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «ДНІПРОРЕМБУД», ТОВ «Електродизель», ТОВ «Промелектрозв'язок», ПФ «Універсал», ТОВ «Реалтранс груп», ТОВ «Знаксервіс», ТОВ «Торговий дім Автодеталь», ПП «ТЕТІС-АТ», ПП «Промтранспоставка», ТОВ «Логос», ПП «Раіком» РАІКОМ, ТОВ Торговий дім «Ханс Т», ПП «ТЕХКОМ», ТОВ «Спецбудпостачання», не пов'язаних з господарською діяльністю позивача, у розмірі 348811,5 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 232541,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 116270,50 грн., з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що господарські операції між позивачем і вказаними контрагентами мали реальний характер, позивачем не допущено порушень податкового законодавства в частині визначення звичайної ціни при придбанні солі повареної у контрагента ТОВ «Аккорд 2008».

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем, на підтвердження фактичного виконання умов договорів укладених із контрагентами, реальності здійснення господарської операції, правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях та використання у власній господарській діяльності товару, подано суду копії: договорів, тендерних договорів, додаткових угод, специфікацій до договору, видаткових та податкових накладних, актів списання, актів виконаних робіт, банківські виписок, прибуткових матеріальних ордерів, матеріальних звітів, видаткових накладних витрат, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти дефектів обстеження механізмів, картки складського обліку матеріалів, лімітні картки, акти на списання матеріалів, агрегатів і запчастин, матеріальні звіти актів на списання матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних та інші документи.

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти ТОВ «Аккорд 2008», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Аграр», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Будкомплект», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «ДНІПРОРЕМБУД», ТОВ «Електродизель», ТОВ «Промелектрозв'язок», ПФ «Універсал», ТОВ «Реалтранс груп», ТОВ «Знаксервіс», ТОВ «Торговий дім Автодеталь», ПП «ТЕТІС-АТ», ПП «Промтранспоставка», ТОВ «Логос», ПП «Раіком» РАІКОМ, ТОВ Торговий дім «Ханс Т», ПП «ТЕХКОМ», ТОВ «Спецбудпостачання» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи містять всі обов'язкові реквізити передбачені положеннями ст.ст. 138, 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) та повністю відображають зміст господарських операцій, їхні вартісні показники, підтверджують рух коштів на рахунка та факт отримання і зберігання товарів.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям із зазначеними контрагентами, оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеним договором, підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірок (акти неможливості проведення звірок) контрагентів позивача, яким встановлено їх відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин юридичні особи не була позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності, був належним чином зареєстрований. У зазначеному акті не досліджувалась поставка товару та правильність формування показників податкової звітності.

Також суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем не завищено рівень звичайної ціни при придбанні солі повареної від постачальника ТОВ «Аккорд 2008», оскільки процедура закупівлі такої здійснена з урахуванням, в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин, Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про здійснення державних закупівель».

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволених позовних вимог; в іншій частині оскаржувані судові рішення не переглядались.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року у справі № 820/6547/13-а в частині задоволених позовних вимог - без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

А.М. Лосєв

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 26.01.2016 року.