Ухвала суду № 55314503, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року м. Київ К/800/26204/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року

у справі № 2-а-6119/08/1570

за позовом Приватного підприємства «Технотрейд»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Технотрейд» (далі - ПП «Технотрейд»; позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0003692301/0 від 25 жовтня 2007 року, № 0003692301/1 від 30 листопада 2007 року, № 0003692301/2 від 28 грудня 2007 року та № 0003692301/3 від 20 червня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Технотрейд» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Технотрейд» з питань взаємовідносин з Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Гермес» за період з 01 вересня 2004 року по 01 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 2339-23-02-31768831/230 від 15 жовтня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003692301/0 від 25 жовтня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 401 733,00 грн. (267 822,00 грн. - основний платіж, 133 911,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, скарги підприємства залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003692301/1 від 30 листопада 2007 року, № 0003692301/2 від 28 грудня 2007 року та № 0003692301/3 від 20 червня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Технотрейд» підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу в період з 01 вересня 2004 року по 01 серпня 2005 року ПП «ВКФ «Гермес», свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульовано з моменту реєстрації (30 січня 2004 року) актом Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 52 від 12 жовтня 2006 року.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника з Реєстру платників податку на додану вартість.

Отже, втрата особою статусу платника податку на додану вартість сама собою не позбавляє правового значення виданих особою за господарськими операціями податкових накладних до анулювання її свідоцтва платника податку на додану вартість та до виключення з Реєстру платників податку на додану вартість.

Більш того, як встановлено судами, постановою Господарського суду Херсонської області від 13 грудня 2007 року у справі № 9/590-АП-07, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року, визнано нечинним акт ДПІ у м. Херсоні № 52 від 12 жовтня 2006 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «ВКФ «Гермес» з 30 січня 2004 року (з моменту реєстрації) та зобов'язано ДПІ у м. Херсоні винести акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «ВКФ «Гермес» з дати винесення Постійно діючим третейським судом при Юридичній корпорації «Принцип» рішення про припинення юридичної особи ПП «ВКФ «Гермес», тобто з 07 серпня 2006 року.

Згідно з частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З огляду на викладене, судові інстанції цілком об'єктивно визнали необґрунтованими доводи контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «ВКФ «Гермес» у період з 01 вересня 2004 року по 01 серпня 2005 року.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Олендер І.Я.