Постанова № 55314333, 28.01.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Недашківська К.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"28" січня 2016 р. Справа № 817/3215/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Єрикаловій О.О. ,

за участю позивача та його представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" листопада 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій та стягнення середнього заробітку ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом та просив зобов"язати Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області нарахувати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 441294,48 грн., грошове забезпечення без індексації за час вимушеного прогулу в період з 06.02.2012 по 31.10.2015 в розмірі 424227,20 грн., індексацію в період з 07.02.2012 по 22.10.2015 в сумі 39543,31 грн., компенсацію за невикористану відпустку в період за 2012, 2013, 2014, 2015 роки в сумі 38130,40 грн.; одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 41358,28; середній заробіток в період з 22.10.2015 по 27.11.2015 у розмірі 11689,92. Також, просив стягнути з відповідача зазначені вище суми.

В обгрунтування вимог позивач зазначав, що наказом керівника УМВС України в Рівненській області від 21.10.2015 №330 о/с "По особовому складу" його поновлено в органах внутрішніх справ у розпорядженні УМВС України в Рівненській області по посаді начальника Управління ДАІ УМВС відповідно до постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 у справі №2а/1770/1468/2012, а тому він має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та інші належні йому виплати: одноразова грошова допомога при звільненні, компенсація за невикористані відпустки, згідно наданого розрахунку. Також, позивач зазначав, що з ним не вчасно провели розрахунок при звільненні як в грудні 2011 року так і при звільненні в жовтні 2015 року, а тому він має право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Зобов"язано Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області здійснити нарахування ОСОБА_3 грошового забезпечення - середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2012 року по 22.10.2015 року в розмірі 424181 грн. 87 коп., компенсації за невикористану відпустку в період 2015 року в розмірі 17707 грн. 71 коп., одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 20133 грн. 00 коп.; середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні за період з 22.10.2015 року по 27.10.2015 року в розмірі 11689 грн. 92 коп.

Стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області на користь ОСОБА_3 суму грошового забезпечення - середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2012 року по 22.10.2015 року в розмірі 424181 грн. 87 коп.; суму компенсації за невикористану відпустку в період 2015 року в розмірі 17707 грн. 71 коп.; суму одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 20133 грн. 00 коп.; суму середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні за період з 22.10.2015 року по 27.10.2015 року в розмірі 11689 грн. 92 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою та просить скасувати судове рішення в названій частині та прийняти нове - про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду щодо тотожності позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку є помилковими.

В апеляційній скарзі Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду в частині задоволення позову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Як на підставу для скасування судового рішення апелянт посилається на те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки позивач перебував у розпорядженні УМВС України в Рівненській області та саме вказаний орган виносив накази про звільнення та поновлення на роботі позивача. Також, апелянт посилається на те, що при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом невірно прийнято до уваги розмір грошового забезпечення позивача за останньою штатною посадою.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 року у справі №2а/1770/1468/2012 адміністративній позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано Свідоцтво про хворобу Військово-лікарської комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області відносно ОСОБА_3 від 16.09.2011 №522; визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 29.12.2011 №272 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) за пунктом 64 "б" (через хворобу) підполковника міліції ОСОБА_3, який перебуває у розпорядженні УМВС по посаді начальника Управління ДАІ УМВС; визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 06.02.2012 №27 о/с про внесення часткових змін до наказу УМВС від 29.12.2011 №272 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_3, який перебував у розпорядженні УМВС за посадою начальника Управління ДАІ УМВС, яким встановлено дату звільнення 06.02.2012; поновлено підполковника міліції ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ у розпорядженні УМВС України в Рівненській області по посаді начальника Управління ДАІ УМВС; у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ (а.с. 55).

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 апеляційні скарги ОСОБА_3 та Управління МВС України в Рівненській області залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 без змін (а.с. 33).

Не зважаючи на те, що постанову суду від 26.06.2015 року допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ, а так само і після набрання судовим рішенням законної сили - 09.09.2015 року, позивача не було поновлено на роботі, всупереч вимог ч.2 ст.14, ст.255 КАС України.

Наказом керівника УМВС України в Рівненській області від 21.10.2015 №330 о/с "По особовому складу" ОСОБА_3 поновлено в органах внутрішніх справ у розпорядження УМВС України в Рівненській області по посаді начальника Управління ДАІ УМВС, на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 року в справі №2а/1770/1468/2012 (а.с. 104).

Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції Постанови КМ № 1137 від 05.12.2012), у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на вищезазначене є вірними висновки суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог про стягнення з Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2012 року по 22.10.2015 року в розмірі 424181 грн. 87 коп.

При визначенні суми, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу суд погодився з доводами позивача щодо розміру грошового забезпечення, яке взято для обрахунку.

За змістом п.3.5.2. наказу №499 від 31.12.2007 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої звільнено.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2015року в справі №817/4257/14, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2015 року, стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за період з 01.12.2011 по 06.02.2012 в сумі 22215,60 грн.; одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 73691,60 грн. (а.с. 19, 28).

Також, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року в справі №2а/1770/3823/2011, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015 року, стягнуто з Відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області на користь ОСОБА_3 недоотриману суму грошового забезпечення за період з жовтня 2010 року по листопад 2011 року у розмірі 80274,72 грн. (а.с. 47,42).

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що розмір грошового забезпечення позивача за посадою з якої його звільнено становить 9532 грн. 60 коп. без індексації, отже, вказана обставина не підлягає доказуванню відповідно до вимог ст.72 КАС України та вірно прийнята до уваги судом при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судом першої інстанції обгрунтовано відхилено доводи УМВС України в Рівненській області про те, що грошове забезпечення позивача становило 9502 грн. 50 коп. без індексації, оскільки жодного документального підтвердження щодо даної суми відповідачами не надано. Окрім того, зазначена сума не відповідає і сумі, яка зазначена Управлінням Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області в апеляційній скарзі, та яка також не має документального підтвердження.

Таким чином, стягненню з Управлінням Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2012 по 22.10.2015 у розмірі 424181 грн. 87 коп. із розрахунку - за 23 дні лютого 2012 року 7536 грн. 46 коп. + (9532 грн. 60 коп. х 10 місяців 2012 року) = 102862 грн. 46 коп.; за 2013 рік 9532 грн. 60 коп. х 12 місяців = 114391 грн. 20 коп.; за 2014 рік 9532 грн. 60 коп. х 12 місяців = 114391 грн. 20 коп.; за 2015 рік (9532 грн. 60 коп. х 9 місяців) + 6743 грн. 61 коп. (по 22.10.2015) = 92537 грн. 01 коп.; Разом: 102862 грн. 46 коп. + 114391 грн. 20 коп. + 114391 грн. 20 коп. + 92537 грн. 01 коп. = 424181 грн. 87 коп.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду, що при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу грошове забезпечення взято без врахуванню індексації у розмірі 533 грн., оскільки поняття "заробітна плата" та "середній заробіток за час вимушеного прогулу" не є тотожними, а тому при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягає включенню індексація, оскільки така проводиться тільки з виплат, які законодавчо визначені як об"єкти виплат, що підлягають індексації згідно вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Так само, судом першої інстанції правильно визначено і тривалість вимушеного прогулу, оскільки заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини позивача.

Окрім того, на час виникнення у позивача права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу та на час розгляду справи в суді законодавством, яке регулює спірні відносини, не було встановлено обмежень у відшкодуванні заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції обгрунтовано задоволено позов у названій частині. Помилкове посилання суду першої інстанції на норми КЗпП України, як на підставу для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є підставою для скасування судового рішення, оскільки як спеціальним законом так і КЗпП України передбачено право позивача на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відсутні підстави для скасування судового рішення і в частині стягнення на користь позивача суми одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 20133 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Як встановлено судом першої інстанції наданий позивачем розрахунок суми одноразової грошової допомоги при звільненні відповідає матеріалам справи та проведений з урахуванням суми грошового забезпечення у розмірі 9532 грн. 60 коп., яка встановлено відповідними судовими рішеннями і становить 120797 грн. 64 коп.

З матеріалів справи вбачається, що сума одноразової грошової допомоги у розмірі 100664 грн. 60 коп. виплачена позивачу, а тому стягненню з відповідача підлягає 20133 грн. 04 коп. одноразової грошової допомоги (120797 грн. 64 коп. - 100664 грн. 60 коп.).

Також, є вірними висновки суду першої інстанції щодо права позивача на отримання компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік.

З матеріалів справи вбачається, що наказом керівника УМВС України в Рівненській області від 21.10.2015 №330 о/с "По особовому складу" позивача поновлено в органах внутрішніх справ у розпорядженні УМВС України в Рівненській області по посаді начальника Управління ДАІ УМВС відповідно до постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 у справі №2а/1770/1468/2012 та відповідно до наказу керівника УМВС України в Рівненській області від 22.10.2015 №332 о/с "По особовому складу" позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «а» (за віком) (а.с.105).

Відповідно до пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ №114 від 29.07.1991, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Виходячи з приписів зазначеної норми матеріального права, суд дійшов вірних висновків про те, що особи начальницького складу органів внутрішніх справ, у випадку звільнення із органів внутрішніх справ, мають право на грошову компенсацію за невикористану відпустку лише за один рік.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача компенсації за невикористану відпустку за 2015 року в розмірі 17707 грн. 71 коп. суд першої інстанції невірно визначив її розмір, оскільки для розрахунку вказаної суми врахував грошове забезпечення разом з індексацією за 2015 рік. Проте, згідно наданого розрахунку позивача, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, розмір компенсації за невикористану відпустку становить 14 253,72 грн.

Також, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення компенсації за невикористану відпустку за 2012 рік.

З матеріалів справи вбачається, що вперше позивача було звільнено з органів внутрішніх справ, згідно наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 06.02.2012 №27 о/с , яким встановлено дату звільнення 06.02.2012 року та згідно судового рішення від 26.06.2015 року в справі №2а/1770/1468/2012 поновлено згідно наказу від 21.10.2015 №330 о/с "По особовому складу". Однак, при звільненні з органів внутрішніх справ в 2012 році позивач не використав відпустку та при звільненні йому не була виплачена компенсація, що суперечить пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а тому на користь позивача підлягає стягненню 14 253,72 грн. компенсації за невикористану відпустку за 2012 рік.

На підставі вищезазначеного, судове рішення в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік в розмірі 17707,71грн. та в частині відмови у задоволенні позову про стягнення компенсації за 2012 рік підлягає скасуванню з прийняттям нової - про стягнення з Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку за 2012 рік та за 2015 рік у розмірі 28507,44 грн.

Доводи представника УДАІ УМВС України про те, що УДАІ УМВС України в Рівненській області є неналежним відповідачем, обґрунтовано не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки представник частково визнав позовні вимоги, та зазначив у судовому засіданні, що УДАІ УМВС України в Рівненській області фактично не виконали наказ про виведення ОСОБА_3 в розпорядження та не зважаючи на існування цього наказу надалі здійснювали оплату праці позивача, а також проводили з ним розрахунок при звільненні та виплачували вихідну допомогу.

Так само, відповідно до судових рішень, які набрали законної сили саме з УДАІ УМВС України в Рівненській області стягувалося грошове забезпечення позивача з 01.12.2011 року по 06.02.2012 року, одноразова допомога при звільненні ( справа№817/4257/14), грошове забезпечення за період з жовтня 2010 року по листопад 2011 року (справа 2а/1770/3823/2011).

Отже, визначені судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, одноразової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку підлягають стягненню з Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області та саме вказаний спосіб буде достатнім для захисту прав позивача і реалізований практично.

В свою чергу, ухвалення судового рішення про зобов"язання відповідача нарахувати зазначені суми не відповідає приписам ст.162 КАС України, оскільки суд може прийняти судове рішення про зобов"язання суб"єкта владних повноважень прийняти рішення певного змісту, вказавши лише норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії, і не може вказувати обсяг і зміст захищеного права особи.

З урахуванням вищезазначеного, судове рішення в частині зобов"язання Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області здійснити нарахування ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2012 року по 22.10.2015 року в розмірі 424181 грн. 87 коп., компенсації за невикористану відпустку в період 2015 року в розмірі 17707 грн. 71 коп., одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 20133 грн. 00 коп.; середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні за період з 22.10.2015 року по 27.10.2015 року в розмірі 11689 грн. 92 коп. підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову в позові у названій частині.

Також, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнути на користь позивача суми середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні за період з 22.10.2015 року по 27.11.2015 року в розмірі 11689 грн. 92 коп. відповідно до положень статей 116 та 117 КЗпП України, оскільки на час розгляду справи з позивачем не проведено повного розрахунку при звільненні на підставі наказу від 22.10.2015 №332 о/с.

Задовольняючи позов у названій частині суд першої інстанції посилався на те, що наявність спеціального закону не виключає можливості застосування до правовідносин, пов"язаних із проходженням громадянами публічної служби, окремих норм інших законів та норм трудового законодавства у випадках, передбачених спеціальним законом.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком, виходячи з наступного.

Так, будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. У часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас, питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про міліцію» (чинного на час виникнення спірних відносин).

Статтею 18 вказаного Закону було передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, яке є нормативно-правовим актом.

Зокрема, Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення) визначено умови проходження військової служби.

Пунктом 12 Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Також, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Отже, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що на спірні відносини не поширюються норми трудового законодавства, зокрема стаття 117 Кодексу законів про працю України, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового законодавства. Окрім того, трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, отже передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

Правова позиція щодо даного питання викладена в Постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі 21-8а15, яка відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На підставі вищезазначеного, судове рішення в частині задоволення позовних вимог про зобов"язання нарахувати та стягнути на користь позивача суми середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні за період з 22.10.2015 року по 27.11.2015 року в розмірі 11689 грн. 92 коп. підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позову в названій частині.

У зв"язку з вищезазначеним, відсутні підстави і для скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 30.12.2011 по 21.09.2015 року в сумі 441294,48 грн.

Всі інші доводи апеляційної скарги щодо скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позову про зобов"язання та стягнення індексації грошового забезпечення за період з 07.02.2012 року по 22.10.2015 року в сумі 39543,31грн., компенсації за невикористану відпустку за 2013,2014 роки та одноразової допомоги при звільненні в сумі 21225,28 грн. не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення в названій частині.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" листопада 2015 р. скасувати в частині зобов"язання Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області здійснити нарахування ОСОБА_3 -середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2012 року по 22.10.2015 року в розмірі 424181 грн. 87 коп., компенсації за невикористану відпустку в період 2015 року в розмірі 17707 грн. 71 коп., одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 20133 грн. 00 коп.; середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні за період з 22.10.2015 року по 27.10.2015 року в розмірі 11689 грн. 92 коп. та в частині стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні за період з 22.10.2015 року по 27.10.2015 року в розмірі 11689 грн. 92 коп. та прийняти в цій частині нову постанову - про відмову в позові.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" листопада 2015 року в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік в розмірі 17707 грн. 71 коп. та в частині відмови у задоволенні позову про стягнення компенсації за 2012 рік скасувати та прийняти нову.

Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористану відпустку за 2012 рік та 2015 рік в розмірі 28507 грн. 44 коп.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "29" січня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_2

3- відповідачу Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області вул.С.Бандери,14 А,с.Рівне,33024

4 - відповідачу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області вул.М.Хвильового , 2,м.Рівне,33028

5 - представник позивача ОСОБА_5 АДРЕСА_1

6 - відповідачу Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області вул.М.Хвильового , 2,м.Рівне,33028 (адреса для листування)

- ,