Ухвала суду № 55314266, 28.01.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/1705/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурія О.В.,

- Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

04.06.2015р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2013р. № 0004761702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 65 952 грн., в т.ч. за основним платежем на 52 762 грн., та штрафними санкціями - 13190 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій з ТОВ «ТПК "Стиль» по придбанню товару, з ТОВ "Херсонбудпром" та ТОВ "Аміра-Груп" з приводу отримання монтажних та електромонтажних робіт є неправомірними, оскільки позивач отримав товар і роботи та використав у своїй господарській діяльності.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати судове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачається з матеріалів справи наступні обставини.

В ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ТОВ «ТПК "Стиль» за квітень 2012р., з ТОВ "Херсонбудпром" за травень 2012р. та з ТОВ "Аміра-Груп" за липень 2012р., за результатами якої 17.10.2013р. складений акт № 1102/2103-1702/НОМЕР_2, встановлені порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.ст.185,186,188 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 52 762 грн.

До таких висновків ДПІ прийшла внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій із контрагентами ТОВ "Херсонбудпром" та ТОВ "Аміра-Груп" при наданні монтажних та електромонтажних робіт.

За висновками акту перевірки 24.10.2013р. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004761702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 65 952 грн., в т.ч. за основним платежем на 52 762 грн., та штрафними санкціями - 13 190 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з позицією ДПІ про нереальність господарських операцій позивача із контрагентами-постачальниками з ТОВ "Херсонбудпром" та ТОВ "Аміра-Груп".

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством

Відповідно до ст.9 Закону № 996- XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010р. № 969 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за № 1401/18686) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

З акту перевірки вбачається, що позивачем задокументовані операції з придбання у ТОВ "Аміра-груп" монтажних та електромонтажних робіт у липні 2012р. на загальну суму 68 932 грн., в т.ч. ПДВ - 27 262 грн., у ТОВ "Херсонбудпром" - електромонтажних робіт у травні 2012р. на загальну суму 153 000 грн., в т.ч. ПДВ - 25 500 грн.

Як зазначає позивач, вказані договори підряду укладені ним із вказаними контрагентами-постачальниками з метою виконання угод зі своїми замовниками: ТОВ "Укрспецтранс" для здійснення монтажу електронних лічильників комерційного обліку електричної енергії, налаштування системної програми на об'єкті замовника - нафтобазі по вул. Чайковського, 236, Нафтогавань по вул. М. Фортус у м. Херсоні; ТОВ "Арсенал" для монтажу кабельної лінії мережі зовнішнього електропстачання на об'єкті замовника за адресою: м.Херсон, Миколаївське шосе,5 км; ТОВ "Акмебуд" електротехнічного обслуговування електрообладнання, планово-попереджувального ремонту ошиновок підключення силових трансформаторів, електротехнічних вимірювань устаткування будівель, споруд підприємства, технічного обслуговування конденсаторних установок, монтажних робіт установці муфт з'єднувальних і кінцевих на низькій стороні 0,4 кВ та на високій стороні; Державним підприємством санаторно-оздоровчого комплексу "Гілея" для виконання робіт по пошуку пошкоджень на силовому кабелі, монтажних робіт по усуненню пошкоджень.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що зі змісту актів виконаних робіт не можливо встановити, які конкретно роботи, в яких обсягах, на яких об'єктах виконувались ТОВ "Херсонбудпром" та ТОВ "Аміра-Груп".

Враховуючи, що виконання монтажних та електромонтажних робіт вимагає від виконавців спеціальних дозволів та ліцензій, наявність атестованих працівників, судом першої інстанції обґрунтовано витребувано від сторін наявність у вищевказаних контрагентів-постачальників дозвільних документів на виконання вказаних робіт. З акту ДПІ у м.Херсоні від 09.07.2012р. № 96/15-3/37125331 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Херсонбудпром" вбачається, що підприємство не має ліцензій на здійснення видів діяльності (т.1 а.с.167-172). Інші документи сторонами не надані.

Серед видів діяльності ТОВ "Херсонбудпром" та ТОВ "Аміра-Груп" відсутня діяльність з виконання монтажних робіт (розділи національного класифікатора 42 та 43), що враховано судом першої інстанції при наданні висновку щодо реальності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Крім того, судова колегія враховує, що згідно наданих позивачем документів ТОВ "Херсонбудпром" здійснювало електромонтажні роботи в період з 08.05.2012р. по 16.05.2012р. на підставі договору від 25.04.2012р. Договір та первинні документи від імені ТОВ "Херсонбудпром", які надавали позивачу право на формування податкового кредиту (акти на виконання робіт та податкові накладні), підписані директором - ОСОБА_3 (т.1 а.с.96-102). Проте, за даними ЄДРПОУ ОСОБА_3 є керівником ТОВ "Херсонбудпром" лише з 04.07.2012р.

Наведене свідчить про те, що акти виконаних робіт та податкові накладні від імені ТОВ "Херсонбудпром" на адресу позивача складені та підписані неуповноваженою особою.

У періоді, в якому ТОВ "Херсонбудпром" нібито виконувало електромонтажні роботи на замовлення позивача, за даними ЄДРПОУ директором підприємства був ОСОБА_4.

Згідно вироку Комсомольського районного суду м.Херсона від 16.12.2014р., який набрав законної сили, у справі № 667/3675/13-к, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 притягнуті до кримінальної відповідальності у скоєнні злочинів, передбачених ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.358, ч.5 ст.27, ч.2 ст.212 КК України, а саме за вчиненні фіктивного підприємництва, підробку та збут офіційних документів та пособництво в ухиленні від сплати податків у великих розмірах. Зокрема, у вироку суду зазначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не маючи наміру займатися діяльністю підприємства, пов'язаної з виробництвом та купівлею-продажем товарів, виконанням робіт або надання послуг, усвідомлюючи, що вказане товариство придбавається з метою прикриття незаконної діяльності, ввели в оману ОСОБА_4 щодо законності їх дій, який 20.02.2012р. прийняв на себе права на обов'язки засновника ТОВ "Херсонбудпром" від колишніх засновників, призначивши себе на посаду директора вказаного суб'єкта господарювання, у зв'язку з чим 27.02.2012р. підписав та надав до відділу державної реєстрації виконкому Херсонської міської ради реєстраційні картки на внесення змін до відомостей про юридичну особу, статутні та інші документи, які необхідні для проведення реєстраційних дій. В подальшому ОСОБА_7 передав для використання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 статутні документи, ключі доступу до управління банківським рахунком та податковою звітністю, печатку підприємства, чекову книжку із підписаними грошовими коштами. Упродовж березня-липня 2012р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 використовували установчі документи та банківські рахунки ТОВ "Херсонбудпром" для документального оформлення не проведених у дійсності фінансово-господарських операцій та незаконного оформлення податкового кредиту з ПДВ реально діючим суб'єктам господарювання (т.1 а.с.189-210).

Оцінюю викладене, судова колегія приходить до висновку про непідтвердження господарський операцій позивача з ТОВ "Херсонбудпром" протягом травня 2012р. та складання первинних документів виконавцем робіт неналежною особою.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_3, яким підписані первинні документи на виконання електромонтажних робіт, діяв за довіреністю від 01.02.2012р. від колишнього директора ТОВ "Херсонбудпром" - ОСОБА_8, не спростовує висновків суду на підставі наступного.

Відповідно до умов договору підряду від 25.04.2012р. ОСОБА_3 діє від імені ТОВ "Херсонбудпром" як директор на підставі статуту, а не особа за довіреністю (т.2 а.с.96).

Крім того, згідно із встановленими обставинами вироком Комсомольського районного суду м.Херсона від 16.12.2014р., протягом березня-липня 2012р. право на розпорядження банківським рахунком, податковою звітністю, печаткою підприємства, чековою книжкою мали лише ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які здійснювали фіктивну діяльність від імені ТОВ "Херсонбудпром". Вказані обставини виключали для ОСОБА_3 можливість здійснення господарської діяльності від імені ТОВ "Херсонбудпром", яка б була направлена на реальне виконання будь-яких господарських операцій та, як наслідок, на зміну майнового стану ТОВ "Херсонбудпром".

Оцінюючи вказані додаткові доводи позивача на підтвердження реальності вчиненої операцій з ТОВ "Херсонбудпром", як хибні, судова колегія враховує, що про довіреність ОСОБА_9 від імені ТОВ "Херсонбудпром" від 01.02.2012р. та додаткову угоду від 26.04.2012р. до договору підряду від 25.04.2012р., якою змінений статус ОСОБА_3 з директора підприємства на особу за довіреністю, позивач вперше зазначив в суді апеляційної інстанції після з'ясування обставин невідповідності дати призначення ОСОБА_3 на посаду директора ТОВ "Херсонбудпром" та підписаних ним первинних документів.

З акту перевірки ДПІ також вбачається, що позивачем задокументовані операції по отриманню від ТОВ "Аміра-груп" монтажних та електромонтажних робіт з 02.07.2012р. по 23.07.2012р. Вказані роботи, як зазначено у первинних документах, наданих позивачем на перевірку та до суду першої інстанції, проведені на підставі договорів № 05/01 від 11.01.2012р. та № 10/05 від 15.05.2012р. Акт здачі-прийняття робіт, податкові накладні та договір на виконання робіт підписані директором ОСОБА_10.

Згідно даних ЄДРПОУ ТОВ "Аміра-груп" зареєстровано лише 17.05.2012р., ОСОБА_10 є керівником та підписантом підприємства з 27.06.2012р., що виключає його правоздатність на підписання договорів від імені ТОВ "Аміра-груп" у січні та травні 2012р.

На підтвердження реальності операції позивача з ТОВ "Аміра-груп" позивачем до апеляційного суду наданий новий договір від 29.06.2012р., підписаний ОСОБА_10, на заміну помилкових від 11.01.2012р. та від 15.05.2012р., нові акти здачі-прийняття виконаних робіт та податкові накладні з посиланням на виправлену дату договору. Враховуючи, що вказані первинні документи, зважаючи на дату їх складання - липень 2012р., не були надані ані до перевірки ДПІ, ані до суду першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про їх відсутність на час виникнення спірних правовідносин.

Оцінюючи вищевикладені обставини в їх сукупності, беручі до уваги відсутність ТОВ "Херсонбудпром" та ТОВ "Аміра-груп" за місцем реєстрації, умов для ведення ними господарської діяльності (основних фондів, виробничих активів, найманих працівників), що підтверджується актами ДПІ про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів позивача (т.1 а.с.167-184), колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не дають змоги встановити реальність здійснюваних господарських операцій між ним та позивачем та ТОВ "Херсонбудпром" та ТОВ "Аміра-груп".

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, передбаченого ПК України, є обов'язковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність або були вчинені без мети використання в господарській діяльності платника податків.

Непідтвердження реальності господарських операції позивача з ТОВ "Херсонбудпром" та ТОВ "Аміра-груп" свідчить про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за рахунок господарських операції у періоді, що перевірявся, із зазначеними контрагентами. Відтак, судом першої інстанції правильно відмовлено у позові щодо скасування ППР від 24.10.2013р. № 0004761702.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян