Ухвала суду № 55314237, 28.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року Справа № 876/11230/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Бадівської О.О.,

представника позивача Желізняка Р.О.,

представника відповідача Григоріва В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укртомсоюз» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року ТзОВ «Укртомсоюз» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Позивач посилався на те, що на підставі договору №290120151 про визнання електронних документів, укладеного між ним та ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області 29.01.2015 року, товариством 08.06.2015 року подано для реєстрації податкову накладну №4 від 25.05.2015 року в електронному вигляді.

08.06.2015 року відповідачем направлено позивачу квитанцію №1, відповідно до якої вказаний електронний документ не прийнятий з підстав відсутності між контролюючим органом та позивачем договору про визнання електронної звітності.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду та з урахуванням збільшених позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору № 290120151 від 29.01.2015 року про визнання електронних документів;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо відмови у прийнятті податкової накладної № 4 від 25.05.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртомсоюз»;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртомсоюз» і скасувати рішення комісії № 72/18 від 05.06.2015 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Укртомсоюз»;

- визнати податкову накладну № 4 від 25.05.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «Укртомсоюз» такою, що подана у момент фактичного її отримання Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, а саме 08.06.2015 року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області зареєструвати у Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 25.05.2015 року видану товариством з обмеженою відповідальністю «Укртомсоюз» датою (операційним днем) направлення її як електронного документа для реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області вчинити дії, направленні на відновлення свідоцтва платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Укртомсоюз» з 05 червня 2015 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 року позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт вказує на те, що оскаржувані дії податкового органу в частині анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є законними та вчинені на підставі запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність позивача за місцем його знаходження. Одностороннє розірвання відповідачем договору про визнання електронних документів є правомірним в силу того, що позивач був відсутнім за місцем реєстрації. Суд безпідставно розглянув в одному провадження змінені позовні вимоги після початку розгляду справи по суті.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У справі встановлено, що 03.12.2014 року позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

29.01.2015 року між ТзОВ «Укртомсоюз» та ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області укладено договір № 290120151 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

08.06.2015 року ТзОВ «Укртомсоюз» засобами електронного зв'язку було надіслано до ДПІ у м. Івано-Франківську податкову накладну № 4 від 25.05.2015 року.

Проте, відповідач не прийняв вказану податкову накладну з підстав відсутності між контролюючим органом та ТзОВ «Укртомсоюз» договору про визнання електронної звітності, що підтверджується квитанцією № 1 від 08.06.2015 року.

15.06.2015 року позивач повторно засобами електронного зв'язку надіслав до ДПІ у м. Івано-Франківську податкову накладну № 4 від 25.05.2015 року, яку відповідач не прийняв з підстав відсутності між контролюючим органом та ТзОВ «Укртомсоюз» договору про визнання електронної звітності, що підтверджується квитанцією № 1 від 15.06.2015 року.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, прийшов до висновку, що договір про визнання електронних документів протиправно розірваний відповідачем в односторонньому порядку, з чим погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Правовідносини з приводу подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису встановлюється Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 № 233 (надалі - Інструкція).

Відповідно до пункту 7.4. Інструкції, перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Отже, перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. При цьому, відсутність першої квитанції свідчить, що звітність не доставлена до контролюючого органу. Перша квитанція не містить інформацію про прийняття та/або не прийняття податкової звітності.

Пунктом 7.5 Інструкції встановлено, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно положень пункту 7.6 Інструкції у разі, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДП

З матеріалів справи видно, що позивачу не направлялась друга квитанції, про причину неприйняття податкової звітності зазначено у квитанції № 1.

Обґрунтовуючи правомірність відмови у прийнятті спірної податкової електронної звітності, відповідач посилається на розірвання договору № 290120151 від 29.01.2015 року про визнання електронних документів.

Відповідно до п. 4 розділу 6 договору № 290120151 орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифікату (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Однак, відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що ТзОВ "Укртомсоюз" не надало нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або змінило місце реєстрації, тобто не надав доказів існування підстав для розірвання договору в односторонньому порядку.

Таким чином, дії контролюючого органу щодо розірвання в односторонньому порядку договору № 290120151 від 29.01.2015 року про визнання електронних документів, укладеного між ТзОВ "Укртомсоюз" та Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області є протиправними.

Оскільки єдиною підставою для відмови у прийняті податкової звітності було розірвання договору № 290120151 від 29.01.2015 року про визнання електронних документів, відмова у прийнятті поданої позивачем податкової звітності є протиправною.

Доводи представника відповідача в частині того, що відсутність позивача за місцем його реєстрації тотожна поняттю зміни його реєстрації суперечать положенню п. 4 розділу 6 договору № 290120151 від 29.01.2015 року, тому до уваги суду апеляційної інстанції бути взятими не можуть.

Крім цього, з матеріалів справи видно, що 05.06.2015 року відповідач рішенням № 72/18 анулював реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ "Укртомсоюз". Підставою для анулювання реєстрації було те, що платник відсутній за адресою реєстрації по вул. Джохара Дудаєва,10 в м. Івано-Франківську, що підтверджується відомостями ЄДР.

Поясненнями представника відповідача в суді встановлено, що позивач не подав податковому органу декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року.

Представник позивача пояснив, що така декларація була фактично подана, проте не була отримана податковим органом без вини позивача.

Позивач подав уточнюючу декларацію, тому з приводу неподання податкової звітності за березень 2015 року між сторонами відсутній спір, однак у податкового органу виник сумнів щодо знаходження позивача за місцем його реєстрації.

Відповідно до пункту 12.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Такий запит на встановлення місцезнаходження позивача поданий відповідачем 20.05.2015 року за встановленою формою оперативному управлінню податкового органу , в якому в якості підстави для підтвердження заходів на встановлення місцезнаходження позивача зазначено складання акту перевірки місцезнаходження платника податків від 20.05.2015 року. В матеріалах справи такий акт відсутній, а представник відповідача в суді такого акта не подав.

Відповідно до пп.3.1.1 та 3.1.2 п. 3.1 Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом ДПА України від 17.05.2010 N 336, щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурні підрозділ органу ДПС проводить такі заходи:

шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

З матеріалів справи не видно, що відповідач цих вимог закону дотримав.

На запит відповідача оперативний підрозділ ДПІ в м. Івано-Франківську подав довідку від 25.05.2015 року №545, згідно якої ТзОВ "Укртомсоюз" за податковою адресою не знаходиться. В довідці не зазначено вжитих заходів щодо встановлення місця знаходження платника податків, що свідчить про недостатнє обґрунтування висновку оперативного підрозділу щодо запиту відповідача.

Між тим, в травні 2015 року позивачем подавалися податкові звіти відповідачу , які були прийняті ним, що не спростовано представником відповідача та об'єктивно стверджується тією обставиною, що наступний звіт позивач здавав у червні 2015 року, який не був прийнятий відповідачем безпідставно. Отже, у травні 2015 року податковому органу об'єктивно повинно було бути відомо про місце знаходження позивача.

Відповідно до пункту 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Отже, є підстави вважати, що підрозділ органу ДПС подає повідомлення за ф. №18-ОПП до відповідного державного реєстратора тільки після здійснення передбачених законом заходів для встановлення фактичного місцезнаходження платника податків.

Здійснення таких заходів з боку відповідача в повному об'ємі в справі не підтверджено доказами.

Проте, рішенням відповідача від 27.05.2015 року №5424/14/05-15-11-01-021/1036 визнано доцільним направити державному реєстратору повідомлення ф. 18-ОПП для внесення до ЄДР відповідної реєстраційної дії. В рішенні зазначено про відсутність у позивача податкового боргу та мається посилання на довідку ОУ ДПІ в м. Івано-Франківську від 25.05.2015 року №545, згідно якої ТзОВ "Укртомсоюз" за податковою адресою не знаходиться.

Рішенням відповідача від 5.06.2015 року № 72/18 анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з підстав п. «ж» ст. 184 ПК України .

Відповідно до п. «ж» ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Як видно з письмового заперечення позивача на позов (а.с. 53 зворот) позивачу надійшла інформація від державного реєстратора про вчинення в Державному реєстрі запису № №11191430006013206 від 4.06.2015 року. В матеріалах справи такого повідомлення не має, про неможливість подати його суду підтвердив представник відповідача.

З наявної в справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців видно, що в ній зазначено про відсутність позивача за місцезнаходженням, проте не зазначено часу вчинення реєстраційної дії та її номера.

Неправомірні дії державного реєстратора позивач вправі оскаржити у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що податковий орган не виконав вимог закону щодо встановлення місця знаходження позивача, безпідставно направив запит оперативному підрозділу щодо встановлення місця перебування позивача, на підставі формальної довідки якого звернувся до державного реєстратора, внаслідок чого безпідставно позбавив позивача статусу платника податку на додану вартість.

З врахуванням викладеного, а також відсутності податкового боргу у позивача, відсутності інших правових спорів щодо виконання ним податкових зобов'язань, знаходження позивача за місцем реєстрації і по даний час, виключення законодавцем у грудні 2015 року положення п. «ж» ст. ст. 184 ПК України як підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ, слід прийти до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч положенням пунктів 4, 5, 6 ч. 3 ст. 2 КАС України діяв упереджено, недобросовісно та нерозсудливо, тому підстав для відмови в позові не має.

Розгляд позову щодо анулювання реєстрації платника ПДВ з позовними вимогами щодо протиправного розірвання договору після початку розгляду справи не впливає на правильність вирішення позову, тому підставою для задоволення апеляційної скарги також не є.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 року у справі №809/2437/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : О.І. Мікула

Д.М.Старунський