Ухвала суду № 55314143, 28.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16998/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - Дяченко Юлії Вікторівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сібуд» до Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Сібуд» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає, що запис про відсутність ТОВ «Сібуд» за адресою та дії Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві по внесенню такого запису, а також рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є протиправними, оскільки прийняті та вчинені за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року задоволено вказаний позов частково. Визнано протиправним та скасовано запис Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві № 10701430023030200 від 23 липня 2015 року про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Сібуд» за місцезнаходженням. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 24 липня 2015 року про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Сібуд» платником податку на додану вартість. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - Дяченко Юлія Вікторівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сібуд» зареєстровано як юридична особа за адресою: 03150, місто Київ, Печерський район, вул. Велика Васильківська, будинок 143/2.

Позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, є платником податку на додану вартість з 06 грудня 2007 року відповідно до Витягу 1526554502700 з реєстру платників податку на додану вартість.

23 липня 2015 року Державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві до Єдиного державного реєстру внесено запис № 10701430023030200 про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Сібуд» за місцезнаходженням.

На підставі вказаного запису Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві прийнято рішення від 24 липня 2015 року № 53/26-55-11-07-25 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Сібуд», код 35481447.

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідачів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Відповідно до абзацу першого частини одинадцятої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Згідно з абзацом другим частини дванадцятої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Частина чотирнадцята статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлює, що у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштового відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Аналіз наведених правових норм в їх сукупності вказує, що внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, у тому числі у зв'язку з поверненням державному реєстратору поштового відправлення, можливе у випадку неподання юридичною особою реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення.

Судом першої інстанції було встановлено, що 17 квітня 2015 року на підставі повідомлення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві форми 18 ОПП «Про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням» від 24 березня 2015 року № 11191/26-55-18-05-14 державним реєстратором сформовано повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки (форма 6).

Повідомлення державного реєстратора відділу було надіслано поштовим зв'язком, рекомендованою кореспонденцією з врученням поштового відправлення за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 143/2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сібуд».

23 липня 2015 року на підставі повернутого повідомлення з відміткою та відтиском штампу «Укрпошти» на конверті, а саме: «за закінченням встановленого строку зберігання», державним реєстратором було внесено записи, щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Таким чином, державним реєстратором внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, що узгоджується із положеннями статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача про визнання протиправними дії Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осі5-підприємців запису від 23 липня 2015 року № 10701430023030200 про відсутність юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сібуд» за місцезнаходженням не підлягає задоволенню.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сібуд» з початку 2015 року неодноразово підтверджувало місцезнаходження, зокрема: 06 лютого 2015 року, 03 березня 2015 року, 31 березня 2015 року та 05 серпня 2015 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який наявний доданий до матеріалів справи.

Наведене свідчить, що позивачем, в свою чергу, виконаний обов'язок подання щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Крім цього, на підтвердження місцезнаходження позивача за адресою: 03150, місто Київ, Печерський район, вул. Велика Васильківська, будинок 143/2, позивачем додано до матеріалів справи договір оренди № 86 (нежитлового приміщення) від 26 січня 2015 року, акт прийому - передачі приміщення в оренду від 03 лютого 2015 року, копії квитанцій та виписок щодо сплати позивачем оренди та комунальних платежів.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що наведене у сукупності підтверджує виконання позивачем обов'язку подання щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, а також місцезнаходження юридичної особи за адресою: 03150, місто Київ, Печерський район, вул. Велика Васильківська, будинок 143/2.

При цьому, колегія суддів з урахуванням положень ст. 11 та 162 КАС України та з метою повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність виходу за межі позовних вимог та наявність підстав для скасування запису Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві № 10701430023030200 від 23 липня 2015 року про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Сібуд» за місцезнаходженням.

В частині наявності підстав для скасування реєстрації платника податку на додану вартість колегія суддів звертає увагу на наступне.

Зміст рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м, Києві від 24 липня 2015 року про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Сібуд», свідчить, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Сібуд» здійснено на підставі підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України у зв'язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України Анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби.

Оскільки судом встановлено протиправність запису Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві № 10701430023030200 від 23 липня 2015 року про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Сібуд» за місцезнаходженням та скасовано зазначений запис, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в межах спірних правовідносин підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, визначені підпунктом «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, були відсутні.

Інших доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, відповідачем до суду не надано.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку до направлення державному реєстратору органом ДПС повідомлення встановленого зразка передбачена розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300.

Відповідно до п. 12.2 Порядку № 1588 підрозділи контролюючого органу, крім іншого у рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Однак, податковим органом всупереч зазначеним правовим нормам не склав жодного акту, який би слугував підставою прийняття оскаржуваного рішення та не скористався зазначеним порядком з'ясування місцезнаходження позивача, що призвело до недобросовісності прийняття ним спірного рішення.

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 17.05.2010 року № 336.

Зокрема, пп. 3.1.1, 3.1.2 п. 3.1 розд. II Положення № 336 закріплено, що відносно кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Отже, обставини стосовно відсутності позивача за місцезнаходженням не були встановлені податковим органом належним чином, що в свою чергу вказує на передчасність та безпідставність прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України в постанові від 15.04.2014 року № 21-4а14, Вищим адміністративним судом України в постанові від 27.05.2015 року № К/800/25125/14 та в ухвалах від 28.04.2015 року № К/800/64318/14 і від 20.05.2015 року № К/800/10445/13.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення часково.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою вказано про відсутність фінансування та заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Однак, обмежене фінансування бюджетної установи, яка діє як суб'єкт владних повноважень, не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору.

Згідно з приписами ст. ст. 3, 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду щодо вирішення позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 110% ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 ст. 6 вказаного Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру. Судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Виходячи зі змісту позовної заяви, податковий орган при зверненні до суду з даною апеляційною скаргою повинен був оплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру, тобто 2436,00 грн.

У зв'язку з тим, що податковим органом при зверненні до суду з апеляційною скаргою не було сплачено судовий збір, колегія суддів вважає наявними підстави для його стягнення у розмірі 2436,00 грн. за ставкою звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру та з урахуванням змін до Закону України «Про судовий збір», що набрали чинності з 01 вересня 2015 року.

Керуючись ст. ст. 2, 94, 98, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - Дяченко Юлії Вікторівни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві ( адреса: 01011, вул. Лєскова, 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 39669867) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2436,00 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 29.01.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.