Постанова № 55314114, 28.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2016 рокусправа № 804/13689/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії ,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо невизнання податкової декларації ТОВ «Інтерсплав» з податку на додану вартість за звітний (податковий) період червень 2014 року;

- скасувати рішення ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №12375/18-2-20 від 17.07.2014 року про невизнання податкової декларації ТОВ «Інтерсплав» з податку на додану вартість за звітній (податковий) період червень 2014 року;

- зобов'язати ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію ТОВ «Інтерсплав» з податку на додану вартість за звітній (податковий) період червень 2014 року з додатками датою її фактичного отримання, а саме 11.07.2014 року;

- зобов'язати ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області відобразити показники (дані) податкової декларації ТОВ «Інтерсплав» з податку на додану вартість за звітній (податковий) період червень 2014 року в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку ТОВ «Інтерсплав»;

- зобов'язати ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення у даній справі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо невизнання податкової декларації ТОВ «Інтерсплав» з податку на додану вартість за звітний (податковий) період червень 2014 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №12375/18-2-20 від 17.07.2014 року про невизнання податкової декларації ТОВ «Інтерсплав» з податку на додану вартість за звітній (податковий) період червень 2014 року.

Зобов'язано ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію ТОВ «Інтерсплав» з податку на додану вартість за звітній (податковий) період червень 2014 року з додатками датою її фактичного отримання, а саме 11.07.2014 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсплав» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області.

ТОВ «Інтерсплав», 07.07.2014 року було надіслано засобами поштового зв'язку на адресу ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року разом із додатками, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та квитанцією, копії яких наявні в матеріалах справи.

Вказана декларація отримана відповідачем 11.07.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідачем на адресу позивача направлено письмове повідомлення «Про надання декларації» №12375/18-2-20 від 17.07.2014 року, у якому зазначено, що у зв'язку з позбавленням ТОВ «Інтерсплав» статусу платника податку на додану вартість згідно рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ №23 від 25.10.2013 року, податкова звітність із податку на додану вартість за червень 2014 року, не вважається податковою декларацією.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності рішення податкового органу про анулювання свідоцтва позивача платника ПДВ, яка встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, при цьому зауважує, що суд першої інстанції не визначився з належним засобом захисту прав позивача, з огляду на визнання протиправними і рішення, і дій податкового органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункт 48.1 ст.48 Податкового кодексу України).

Обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова декларація, визначені пунктом 48.3 та 48.4 ст.48 Податкового кодексу України.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Відповідач, обґрунтовуючи підстави не прийняття наданої позивачем податкової декларації по податку на додану вартість за червень 2014 року, послався на анулювання свідоцтва позивача платника податку на додану вартість, згідно рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ №23 від 25.10.2013 року.

Проте, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на час розгляду справи судом першої інстанції постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2014р. у справі №804/14688/13-а скасовано рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ №23 від 25.10.2013 року, яка в цій частині залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 року.

Тобто, рішення суду набрало законної сили та відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України має преюдиційне значення у даній справі.

Отже, оскільки анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, є протиправним то позивача поновлено у реєстрі платників податків на додану вартість з 25.10.2013 року .

Також судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що подана позивачем декларація з податку на додану вартість за червень2014 року не містить будь-яких порушень під час заповнення, декларація подана позивачем в установлені Податковим Кодексом України строки до органу державної податкової служби, в якому позивач перебуває на обліку як платник податків.

Однак, частково задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції не було враховано, що Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

При цьому, відповідно до п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України у разі відмови контролюючого органу у прийнятті поданої платником податку податкової декларації, з передбачених відповідними нормами підстав, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно п.п. 49.12.2 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

В той же час, суд першої інстанції, визначивши рішення податкового органу протиправним зазначив не реквізити рішення податкового органу, а реквізити повідомлення платника податку про відмову у прийнятті податкової декларації.

Визнавши протиправними дії податкового органу суд першої інстанції на вказав в чому вони полягають, з огляду на одночасне визнання протиправним рішення податкового органу по відмові у прийнятті податкової декларації.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що визнання протиправною відмови податкового органу прийняти податкову декларацію, означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Тому, з огляду на викладене, вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою слід розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством податковий орган не наділений повноваженнями щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто привласнення їй статусу "не визнана як податкова декларація", оскільки у відповідності до статей 48 та 49 Податкового кодексу України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті. Тому висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкової декларації є помилковим.

За таких обставин, враховуючи положення ч.2 ст.162 КАС України, яка дає право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з прийняттям нової постанови в цій частині про часткове задоволення позовних вимог та визнання протиправною відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 р. - скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у прийнятті декларації з податку на додану вартість ТОВ «Інтерсплав» за звітний період червень 2014 року, поданої 11.07.2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" витрати із сплати судового збору в розмірі 18,27 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим