Постанова № 55313739, 21.01.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 р. Справа № 804/16553/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (надалі - Позивач) звернулася до Дніпропетровської міської ради (надалі - Відповідач), в якому просить (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.01.2016):

1. Визнати незаконним та скасувати Розпорядження в.о. Дніпропетровського міського голови Булавки Г.І. № 1039-рк від 11.11.2015 «Про звільнення ОСОБА_3.».

2. Поновити на роботі ОСОБА_3 на посаді начальника управління організаційно-кадрової роботи Дніпропетровської міської ради.

3. Стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 26187,56грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає її звільнення з посади начальника управління організаційно-кадрової роботи Дніпропетровської міської ради за нез'явлення на роботу протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності відповідно до п. 5 ст. 40 КЗпП України незаконним, таким, що порушує її права та законні інтереси.

Позивач та представник позивача в судове засідання з'явилися, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, зазначив, що спірний наказ про звільнення позивача винесено законно, у відповідності до законодавчо визначених підстав та процедури, у задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

11.11.2015р. розпорядженням в.о. Дніпропетровського міського голови Булавки Г.І. № 1039-рк звільнено ОСОБА_3 з посади начальника управління організаційно-кадрової роботи Дніпропетровської міської ради 11.11.2015 за нез'явлення на роботу протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності відповідно до п. 5 ст. 40 КЗпП України.

Відділу бухгалтерського обліку і звітності Дніпропетровської міської ради (ОСОБА_6.) при здійсненні кінцевого розрахунку доручено нарахувати та виплатити ОСОБА_3 компенсацію за невикористану щорічну відпустку із розрахунку за 187 календарних днів.

Підстави для прийняття Розпорядження № 1039-рк: Лист керуючого справами виконкому міської ради від 10.11.2015 вх. № 8/4428; Лист Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради» від 20.10.2015 № 4226; Лист профспілкового комітету Дніпропетровської міської ради від 09.11.2015 № 34.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Відповідно до ч.4 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебувала на лікарняному з 11.06.2015 по 11.11.2015, що підтверджується листками непрацездатності (з 11.06.15 по 12.06.15, з 13.06.15 по 06.10.15, з 07.10.15 по 29.10.15 та з 30.10.15 по 11.11.15), Випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 10055 неврологічного відділення для хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу, Епікризом з історії хвороби № 5453/2015 за направленням консультативної поліклініки на лікування в 7 відділення КУ ДКПБ ДОС з 12.06.2015 по 29.10.2015.

11.11.2015 відповідно до Довідки (серія 12 AAA № 423126) до акта огляду медико- соціальною експертною комісією, ОСОБА_3 надана третя група інвалідності з 11.11.2015. Інвалідність визначена на строк до 01.12.2016р. Причина інвалідності визначена як загальне захворювання. Висновок про умови та характер праці: економіст з неповним робочим днем.

Зазначені вище обставини, свідчать про наявність двох основних складових для звільнення працівника на підставі пункту 5 частини 1 статті 40 КЗпП - проміжок часу, що перевищує чотири місяці, протягом якого працівник не з'являвся на роботу, та причину відсутності останнього - непрацездатність, що тривала протягом зазначеного часу (безперервно) - у зв'язку з нез'явленням на роботу протягом більш ніж чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності.

Вказана позиція узгоджена з Постановою Верховного суду України від 24 грудня 2008 року в адміністративній справі № 21-943во08.

При цьому, норми ч.4 ст. 40 КЗпП України щодо неможливості звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності не поширюються на звільнення за пунктом 5 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, відповідачем дотримано законодавчо визначені підстави звільнення ОСОБА_3 на підставі пункту 5 частини 1 статті 40 КЗпП.

Стосовно процедури надання згоди профспілкового комітету Дніпропетровської міської ради на звільнення позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 40 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Судом встановлено, що Заступником голови профспілки Дніпропетровської міської ради надсилались кур'єрською доставкою ОСОБА_3 запрошення на засідання профкому міської ради стосовно розгляду подання про звільнення на: 03.11.2015р. об 15-00 год.; 05.11.2015р. об 16-00 год.; 06.11.2015р. об 14-00 год., що підтверджується листами та конвертами з рекомендованими повідомленнями, наявними в матеріалах справи.

У зв'язку з неявкою позивача, профспілковий комітет Дніпропетровської міської ради 09.11.2015 розглянув Подання керуючого справами виконкому міської ради Мархасіна В.Ю. №4/8-629 від 30.10.2015 та надав згоду на звільнення ОСОБА_3.

Таким чином, суд зазначає, що про розгляд подання про розірвання трудового договору позивач повідомлявся тричі, що підтверджується поштовими конвертами, тому відсутні порушення при процедурі надання згоди профспілкового комітету Дніпропетровської міської ради на звільнення позивача.

Стаття 47 КЗпП України визначає обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку.

Так, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Судом встановлено, що 18.11.2015 позивач особисто отримала поштове направлення (№ 4900033210910) з копією Розпорядження № 1039-рк (без відтиску печатки) та Повідомлення № 7/8-2718 від 13.11.2015. за підписом Керуючого справами виконкому міської ради Мархасіна В.Ю., в якому зазначено про те, що розпорядженням міського голови від 11.11.2015 № 1039-рк «Про звільнення ОСОБА_3», за нез'явлення на роботу протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності позивача звільнено із займаної посади відповідно до п. 5 ст. 40 КЗпП України 11.11.2015.

В зазначеному вище повідомленні вказано, що Позивачу необхідно отримати свою трудову книжку у відділі персоналу управління організаційно-кадрової роботи Дніпропетровської міської ради (кімн. 402) або повідомити про свою згоду на пересилання книжки поштою.

19.11.2015 ОСОБА_3 прийшла до Дніпропетровської міської ради та отримала копію розпорядження про звільнення та трудову книжку.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені вище обставини, суд зазначає, що Дніпропетровська міська рада довела правомірність винесення Розпорядження в.о. Дніпропетровського міського голови Булавки Г.І. № 1039-рк від 11.11.2015 «Про звільнення ОСОБА_3» та законність своїх дій щодо звільнення позивача з займаної посади на підставі пункту 5 частини 1 статті 40 КЗпП.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У зв'язку з викладеним вище, враховуючи той факт, що доводи позивача не підтверджені належними та допустимими доказами та не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у судовому засіданні та спростовані наведеними вище обставинами та доказами, що їх підтверджують, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 січня 2016 року.

Суддя О.Б. Ляшко