Постанова № 55313705, 22.01.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2016 року Справа № 803/3931/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Брудовської Н.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів Забожчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання незаконним та скасування наказу начальника Управління МВС України у Волинській області від 05.11.2015 року №322 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ в запас ОСОБА_1, визнання дій т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області Шпиги П.П. щодо неприйняття ОСОБА_1 на службу до Головного управління Національної поліції у Волинській області протиправними та зобов'язання т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області Шпигу П.П. прийняти на службу ОСОБА_1 до Луцького відділу Національної поліції у Волинській області.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.01.2016 року залучено в даній справі в якості другого відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області.

В судовому засіданні позивач подала заяву про зміну позовних вимог. Просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління МВС України у Волинській області від 05.11.2015 року №322 о/с щодо звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 - дільничого інспектора міліції відділу дільничих інспекторів міліції Луцького міського відділу 06.11.2015 року та поновити ОСОБА_1 на посаді дільничого інспектора міліції відділу дільничих інспекторів міліції Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області. До Головного управління Національної поліції у Волинській області позовних вимог не заявлено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника УМВС України у Волинській області №322 о/с від 05.11.2015 року її було звільнено у запас з постановкою на військовий облік у зв'язку за скороченням штатів за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС та відповідно до пп. 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію".

Позивач своє звільнення з посади вважає незаконним, таким що прийняте відповідачем без врахування переважного права на залишення на роботі у зв'язку з вагітністю, визначеного статтею 184 Кодексу законів про працю України. Зазначає, що 06.11.2015 року вона подала рапорт на ім'я начальника УМВС у Волинській області про звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади). Також вказує, що одночасно з рапортом було подано заяву про прийняття на службу до Національної поліції у Волинській області. Враховуючи наведене просить наказ про її звільнення визнати незаконним та скасувати, поновити її на посаді дільничого інспектора міліції відділу дільничих інспекторів міліції Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області.

Представник відповідачів в судовому засіданні та письмових запереченнях позов не визнала, вказала, що відповідно до Пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень визначено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в ОВС через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільненні зі служби в ОВС до настання зазначеного в цьому пункту терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Постановою КМУ №730 від 16 вересня 2015 року "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" було ліквідовано як юридичну особу - Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області та її структурні підрозділи, а Головне управління Національної поліції у Волинській області за законом не є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ у Волинській області. Тому вважає, що звільнення ОСОБА_1 було проведене у відповідності до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим в задоволенні позову просила відмовити.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у запереченні, просила в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) публічна служба -це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 з 17.05.2013 року проходила службу в органах внутрішніх справ, з 14 червня 2013 року - на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Луцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області.

З 21.10.2015 року по 06.11.2015 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в пологовому будинку у зв'язку з вагітністю. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи Листком непрацездатності серії АГФ №098088, та довідкою №190 від 06.11.2015 року, виданою КЗ «Луцький клінічний пологовий будинок» (а.с.8-9).

Судом встановлено, що наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області №322 о/с від 05.11.2015 року ОСОБА_1 було звільнено у запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік) у зв'язку з скороченням штатів згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06 листопада 2015 року.

Правовою підставою для звільнення позивача став Закон України "Про Національну поліцію", який набув чинності 7 листопада 2015 року.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі наказу, з огляду на таке.

Правовими підставами реорганізації, ліквідації та скорочення особового складу органів внутрішніх справ України є нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на те державними органами та посадовими особами у суворій відповідності до Конституції та законодавства України.

До таких актів належать закони України: "Про Національну поліцію", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України: "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким органів внутрішніх справ" від 29 липня 1991 р. № 114, Галузева угода між Міністерством внутрішніх справ України та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Професійною спілкою працівників державних установ України на 2009-2010 роки, Кодекс законів про працю України (КЗпП), Закон України "Про професійні спілки та гарантії їх діяльності" та інші.

При цьому за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у спеціальному законі.

2 липня 2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію". Вказаний Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, в тому числі звільнення, регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Пунктом 10 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до частини першої 47 Закону України "Про Національну поліцію", призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України №730 від 16 вересня 2015 року "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" було ліквідовано як юридичну особу-Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області та її структурні підрозділи.

Згідно із додатками 1, 2 до зазначеної постанови утворено Головне управління Національної поліції у Волинській області та ліквідовано Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області.

Одним з видів змін в організації виробництва, праці є ліквідація підприємства, установи, організації. Ліквідація логічно пов'язана із скороченням чисельності і штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується.

Ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов'язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях.

Отже, при повній ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується, крім працівників відносно яких діють обмеження на звільнення, тобто пряма заборона на звільнення перелічених працівників, оговорена в Законі.

Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований 06.08.2015 року та відповідно до Прикінцевих та перехідних положень, він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17, 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (закон був прийнятий 02.07.2015 року та опублікований 06.08.2015 року), з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Проте повного механізму скорочення атестованих працівників органів внутрішніх справ спеціальним законодавством не передбачено. У зв'язку з цим, відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8, 9 КАС України, при скороченні атестованих працівників органів внутрішніх справ у частині, яка не врегульована спеціальним законодавством, слід застосовувати аналогію закону, тобто використовувати правові акти, що регулюють подібні за змістом відносини (аналогія закону). Це відповідає вимогам рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 р. № 8-рп/202 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або посадових осіб), при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, Адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України (КЗпП), у якому визначено основні трудові права працівників.

Крім того, відповідно до пункту 17 Положення № 114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Враховуючи, що спеціальним Законом не визначено порядок звільнення у зв'язку з скороченням штатів вагітних жінок, жінок, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, суд вважає, що в даному випадку підлягає застосуванню стаття 184 Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Пряма заборона на звільнення перелічених працівників протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають суб'єктивне право залишитися на роботі (крім випадків повної ліквідації підприємства) і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не може ставитися взагалі. Якщо підприємство ліквідується допускається звільнення таких працівників з обов'язковим працевлаштуванням.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 начальником управління МВС у Волинській області була звільнена із займаної посади у період вагітності, при цьому у відповідності до вимог частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, позивач при звільненні не була працевлаштована.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області належними та допустимими доказами не довело правомірності винесеного наказу про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, воно проведено із порушенням ст.184 Кодексу законів про працю України.

Перевіряючи у відповідності до вимог частини третьої статті 2 КАС України рішення відповідача Держмитслужби України як суб'єкта владних повноважень щодо звільнення позивача з митних органів України, суд приходить до висновку, що таке рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, небезсторонньо (упереджено) та нерозсудливо, непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними і скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області № 322 о/с від 05.11.2015 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 з посади дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів Луцького міського відділу з 06.11.2015 року.

Оскільки, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 було проведено із порушенням чинного законодавства, то її слід поновити на попередній посаді, яку вона займала до звільнення - дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів Луцького міського відділу з 06.11.2015 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді слід звернути до негайного виконання.

Керуючись ст.ст.158, 160 ч.3, 162, 163, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про національну поліцію», Кодексу законів про працю України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області № 322 о/с від 05.11.2015 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 з посади дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів Луцького міського відділу з 06.11.2015 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів Луцького міського відділу з 06.11.2015 року.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів Луцького міського відділу з 06 листопада 2015 року підлягає до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 28 січня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк