Постанова № 55313665, 26.01.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року Справа № 803/9/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Масюк Г.С.,

за участю представника позивача Міщук І.В.,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Порт Сіті Груп» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порт Сіті Груп» (далі - ТзОВ «Порт Сіті Груп», позивач, товариство) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004922201 від 14 вересня 2015 року та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004912201 від 14 вересня 2015 року в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 753 404, 00 грн. основний платіж та 188 351, 00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30 серпня 2012 року по 31 грудня 2014 року та іншого законодавства за період з 30 серпня 2012 року по 31 грудня 2014 року, про що складено акт від 19 серпня 2015 року за № 3449. Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 138.1., п. 138.2., п. 138.4., п.п. 138.8.1, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9., п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України та п. 185.1 ст.185. п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України. На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 14 вересня 2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004922201, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 498 789, 00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0004912201. яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 997 611,25 грн. (за основним платежем 798 089,00 грн., за штрафними санкціями 199 522,25 грн.). Дані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, але були залишені без змін, а відповідні скарги залишені без задоволення.

Товариство не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями з тих підстав, що господарська операція між ТзОВ «Боул Трейд» та ТзОВ «Порт Сіті Груп» мала реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, обладнання для боулінгу використовується підприємством в господарській діяльності, первинні документи по договору поставки складені у відповідності до вимог чинного законодавства, що зумовлює хибність висновків податкового органу щодо порушення вимог Податкового кодексу України.

Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 вересня 2015 року № 0004922201, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 498 789, 00 грн.. та податкове повідомлення - рішення від 14 вересня 2015 року № 0004912201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 997 611,25 грн. (за основним платежем 798 089,00 грн., за штрафними санкціями 199 522,25 грн.) в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 753 404,00 грн. та 188 351,00 грн. штрафних санкцій.

Представник відповідача позов не визнав, в наданих суду усних та письмових запереченнях посилаються на те, що Луцькою проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Порт Сіті Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 серпня 2012 по 31 грудня 2014, за результатами якої складено акт перевірки від 19 серпня 2015 №3449/22-01/38339794. Відповідно до акта перевірки, у 2013 році ТзОВ «Порт Сіті Груп» мало взаємовідносини з ТзОВ «Боул Трейд», м. Дніпропетровськ, та включено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року податок на додану вартість в загальній сумі 798 089,00 грн. та до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік віднесено амортизаційні відрахування в загальній сумі 498 789,00 грн. по отриманому від ТзОВ «Боул Трейд» обладнанню.

В ході перевірки платником податків не надавались документи, що свідчать про придбання даного обладнання а ТзОВ «Боул Трейд» при умові що виробником є Qubica AMF. Відповідно до аналізу ланцюга постачання ТзОВ «Боул Трейд» ні його основні постачальники - ТОВ «АСТ-КОНСАЛТИНГ» та ПП «БАГВАМ» не імпортерами даного товару. Крім того, у ході аналізу наданих до звірки документів встановлено відсутність сертифікатів відповідності та/або походження на придбаний товар у ПП «БАГВАМ», не підтверджено факт отримання товару по вищевказаних видаткових накладних уповноваженою особою ТзОВ «Боул Трейд», відсутність документів, що підтверджують транспортування товару від постачальника ПП «БАГВАМ» на адресу ТзОВ «Боул Трейд», не виявлено фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування та зберігання - не виявлено належним чином складених первинних документів, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ.

Також чином, перевіркою не можливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій ПП «БАГВАМ» з контрагентом-постачальником та контрагентами покупцями, яким згідно з податковою звітністю були реалізовані товари (роботи, послуги). Наявність вищевказаних доказів було підставою для встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, юридичну дефектність первинних документів складених від імені ПП «БАГВАМ» на адресу ТзОВ «Боул Трейд».

Наявність вищевказаних доказів є підставою для встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, юридичну дефектність первинних документів складених від імені ТОВ «АСТ-КОНСАЛТИНГ» та ПП «БАГВАМ» на адресу ТзОВ «Боул Трейд» та до покупця ТОВ «Порт Сіті Груп». Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві. Просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Порт Сіті Груп» є юридичною особою, 17 серпня 2012 року зареєстроване в ЄДРПОУ, код суб'єкта господарювання 38339794. Позивач взятий на податковий облік 30 серпня 2012 року за №1201, та станом на день подачі даної позовної заяви перебуває на обліку в Луцькій ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області.

В період з 23 липня 2015 року по 12 серпня 2015 року працівниками Луцької ОДПІ на підставі пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Порт Сіті Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30 серпня 2012 року по 31 грудня 2014 року та іншого законодавства за період з 30 серпня 2012 року по 31 грудня 2014 року. В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 138.1., п. 138.2., п. 138.4., п.п. 138.8.1, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9., п. 139.1. ст. 139, п. 185.1 ст. 185. п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України. За наслідками перевірки складено акт від 19 серпня 2015 року №3449.

На підставі вищевказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 14 вересня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004922201, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 498 789, 00 грн. (а.с.10), та податкове повідомлення-рішення № 0004912201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 997 611,25 грн., з них за основним платежем 798 089,00 грн., за штрафними санкціями 199 522,25 грн. (а.с.11).

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Волинській області, а пізніше до ДФС України, які своїми рішеннями скарги позивача залишили без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 0004922201 та № 0004912201 від 14 вересня 2015 року, без змін (а.с.74-95).

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порт Сіті Груп» та ТзОВ «Боул Трейд», та ТОВ «Торенія» обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема,чи були платниками податку на додану вартість).

Що стосується взаємовідносин ТзОВ«Порт Сіті Груп» та ТзОВ «Боул Трейд», то суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (Покупець) та ТзОВ «Боул Трейд» (Постачальник) укладено договір поставки від 29 квітня 2013 року № 290413 (далі - Договір) із додатком до нього №1 та додатковими угодами №1 та №2 по придбанню доріжок для гри в боулінг та монтажу в 2013-2014 роках на загальну суму 4 520 424,00 грн. в т.ч. ПДВ 753 404,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити обладнання для боулінгу виробництва Корпорація Qubica AMF, Inc.(USA). Також Постачальник зобов'язується встановити обладнання у відповідності до вимог виробника - Корпорації Qubica AMF, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити результат роботи. Установка обладнання включає в себе монтаж обладнання, виконання пусконалагоджувальних робіт і підготовку персоналу (п.1.2 Договору).

На виконання умов вищевказаного договору ТзОВ «Боул Трейд» на адресу ТзОВ«Порт Сіті Груп» виписано наступні податкові накладні:

- №117 від 22 липня 2013 року на суму 1 721 044,80 гри., в т.ч. ПДВ 286 840,80 гри. (Автоматичний пінспотер Хlі ЕDGЕ - 12 шт.; Система викоту шару в пінспотери Хlі ЕDGЕ- 6 шт; Блок управління пінспотером Хlі ЕDGЕ);

- №141 від 09 вересня 2013 року на суму 860 522,40 гри., в т.ч. ПДВ 143 420,40 гри. (Блок управління пінспотером Хlі ЕDGЕ; Система підйому шару Ргоfilе- 6 шт.; Доріжки Qubica AMF SPL II);

- №161 від 18 жовтня 2013 року на суму 860 522,40 гри., в т.ч. ПДВ 143 420.40 гри. (Доріжки Qubica AMF SPL II; Комп'ютер системи підрахунку балів 4 HD) (на базі Linux); Камера підрахунку балів Q-Vіхіоn);

- №162 від 23.10.2013 року на суму 860 522,40 грн., в т.ч. ПДВ 143420,40 гри. (Камера підрахунку балів Q-Vision Система заступа ХІі-Radaray; Система управління Qubica AMF Congueror PRO); Маскувальні панелі Qubica AMF, Дитячі автоматичні бортики. Консоль подвоєна на підлозі EasyКеу Twin с клавіатурою. Додаткова до полки викоту нижня полиця для зберігання шарів, Кеглі АМР Lite 11, Прокатне взуття. Кондиціонер Visio, Миючий засіб Formula. ЗИП стандартний. Комплект інструмента механіка, Пристосування для догляду за доріжками Hot Duster, Машина для догляду за доріжками ЕZ Touch, ТБ конвертер для виводу зображення на екрани доріжок. Трьохкольорові вогні Extreme).

- №35 від 16 квітня 2014 року на суму 168 906,00 грн., в т.ч. ПДВ 28 151 грн. (послуги по монтажу);

- №39 від 13 травня 2014 року па суму 48 906,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 151 грн. (послуги по монтажу).

Відповідно до акту здачі-приймання робіт та надання послуг від 13 травня 2014 №ОУ0000002, ТзОВ «Боул Трейд» виконав роботи та послуги згідно з вимогами виробника Qubica AMF відповідно до Договору, а саме; зборка, монтаж, налагодження обладнання для боулінгу та підготовка персоналу боулінг клубу, всього на суму 217 812,00 гри., в т.ч. ПДВ 36 302,00 гривень. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі згідно наступних платіжних доручень: №223 від 22 липня 2013 року, №375 від 09 вересня 2013 року, №335 від 18 жовтня 2013 року, №351 від 06 листопада 2013 року, №91 від 16 квітня 2014 року, №345 від 24 квітня 2014 року, №142 та №144 від 13 травня 2014 року, усього на загальну суму 4 520 424,00 грн.

Перевезення товару здійснювалося автопідприємством ТзОВ «Транс Логістик» та ТзОВ ОМ «Транс регіон», що підтверджується товарно-транспортними накладними №01АБ від 23 січня 2013 року. З даних ТТН вбачається, що перевезення товарів здійснювалось автомобілями: 1) МАN номерний знак АА3806ІА, водій Рибак; 2) МАN номерний знак АА38110ІА, водій Бобошко; 3) DAF номерний знак ВН7105СО, водій Берест; 4) DAF номерний знак ВН6869СІ, водій Супрун.

Судом встановлено, що на даний товар у позивача наявний технічний паспорт та інструкція по експлуатації обладнання. Придбане обладнання використовується в господарській діяльності товариства, що підтверджується договорами оренди від 17 травня 2014 року та 01 листопада 2015 року, які є наявні у матеріалах справи.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

В силу положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно із п.201.6 цієї ж статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХIV), що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, відповідачем під час проведеної перевірки не було виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумпції економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

На правильність наведеного вказує і правовий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 27 березня 2012 року в справі №21-737во10 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Фактична сплата сум ПДВ, визначених у податкових накладних за квітень, травень 2014 року, які включені до складу податкового кредиту за ці місяця є підтвердженою та не заперечується відповідачем. Більше того, вказані податкові накладні зареєстровані продавцями у Єдиному реєстрі податкових накладних та отримані товариством тих же місяців.

Чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, на підставі доказів, що містяться у справі: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товарів, платіжні доручення та ін., оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, що дає змогу зробити висновок про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Рух товарно-матеріальних цінностей також підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки на встановлені обставини невиконання контрагентами позивача податкових зобов'язань та неможливості здійснення вказаними контрагентами господарської діяльності як на доказ відсутності реального характеру у даних господарських операцій, а саме: відсутність сертифікатів відповідності та/або походження вищезгаданих у податкових та видаткових накладних товар, придбаний у ТОВ «АСТ Консалтинг», відсутність журналу реєстрації відомостей на отримання товару від ТОВ «АСТ Консалтинг» а також відсутність документів, що підтверджують транспортування товару від постачальника ТОВ «АСТ Консалтинг» на адресу ТзОВ «Боул Трейд», суд звертає увагу на наступне.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, постановами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року № 804/3548/14 та 29 січня 2014 року №804/163/14 залишені без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, якими, визнано протиправні дії податкових органів щодо проведення зустрічних звірок, складання за результатами звірок актів та внесення до автоматизованої системи «Податковий блок» коригувань до податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ. Що знову ж таки підтверджує факт, здійснення позивачем взаємовідносин з його контрагентами та в свою чергу спростовує доводи відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача в акті перевірки щодо відсутності інформації стосовно автомобіля MAN номерний знак АА38110ІА у базі даних АІС «Автомобіль» ДАІ ВМС України, підприємством що здійснювало перевезення вантажу, оскільки як пояснила представник позивача в судовому засіданні в акті наявна помилка у номерному знакові, а тому і відсутня інформація стосовно вищевказаного автомобіля. Дана обставина не заперечується представником відповідача, а також підтверджується копією ТТН 01АБ від 23 жовтня 2013 року, у якій зазначено автомобіль MAN та номерний знак АА3810ІА.

Що стосується взаємовідносин ТзОВ «Порт Сіті Груп» та ТзОВ «Торенія», то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Торенія» було укладено договір купівлі-продажу від 16 січня 2014 року, згідно з яким останній зобов'язується продати та передати у власність ТзОВ«Порт Сіті Груп» основні засоби та товарно-матеріальні цінності в свою чергу позивач зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість в сумі 268 112,50 грн. в т.ч. ПДВ 44 685,42 грн. В податковому обліку дана операція підтверджена податковими накладними та суму ПДВ включено до податкового кредиту за квітень 2014 року, про що представник позивача не заперечує.

В акті перевірки податковий орган зробив висновок про те, що у ТзОВ«Порт Сіті Груп» відсутнє право на формування податкового кредиту у зв'язку із не підтвердженням реальності операцій придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Торенія», що призвело до штучного формування податкового кредиту та до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2914 року на суму 44 685,42 грн.

Позивачем не заперечується даний факт у зв'язку з чим добровільно сплачено грошове зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення №0004912201 від 14 вересня 2015 року на підставі акту перевірки від 19 серпня 2015 року №3449/22-01/38339794 на загальну суму 55 856,77 грн. (44 685,42 грн. основний платіж та 11 171,36 штрафних санкцій), що підтверджується платіжним дорученням №3628 від 08 грудня 2015 року.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 14 вересня 2015 року №0004922201 та податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2015 року №0004912201 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 753 404,00 грн. та 188 351,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ на користь ТзОВ «Порт Сіті Груп» слід стягнути судовий збір в сумі 21 608,16 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 3826 від 05 січня 2016 року (а.с.2).

Керуючись статтями 2,11,17,71,94,158,160,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 14 вересня 2015 року №0004922201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Порт Сіті Груп» зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 498 789,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2015 року №0004912201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 997 611,25 грн. (за основним платежем 798 089,00 грн., за штрафними санкціями 199 522,25 грн.) в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 753 404,00 грн. та 188 351,00 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39497665) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Порт Сіті Груп» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Сухомлинського, 1, код ЄДРПОУ 38339794) судовий збір в сумі 21 608,16 (двадцять одна тисяча шістсот вісім гривень шістнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 29 січня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський